10.5. Відгодівля свиней

Інтенсивна відгодівля свиней дозволяє одержувати висоякісну свинину з високим вмістом білка і помірним – жиру.

У сучасних умовах попит на жирну свинину значно знизився і основна увагу приділяється мясній і беконній відгодівлі. До жирних кондицій відгодівлю здійснюють обмежено і використовують жирну свинину переважно у виробництві ковбас.

До основних факторів, які визначають успіх відгодівлі, відносять: високу концентрацію енергії у сухій речовині раціону та його біологічну повноцінність за протеїном, амінокислотами, мінеральними елементами і вітамінами, умови утримання, породну належність, тип свиней, вік постановки на відгодівлю.

Розрізняють такі типи відгодівлі свиней: інтенсивний мясний, беконний та до жирних кондицій.

Інтенсивна мясна відгодівля. Така відгодівля призначена для одержання помірно пісної свинини. Для цього найпридатніший молодняк мясних і мясо-сальних порід та їх помісей живою масою 25–30 кг у віці 2,5–3 міс. Кнурців каструють не пізніше 2-місячного віку. Мясну відгодівлю економічно вигідно закінчувати у 6–8 міс за досягнення живої маси 100–120 кг.

Організація інтенсивної мясної годівлі грунтується на використанні біологічної закономірності росту молодняку свиней. Суть її полягає у нерівномірності росту мязової і жирової тканин. Найінтенсивніше мязова тканина наростає у віці від 2,5–3 до 5–6 міс. Починаючи від 6 до 8–9 міс інтенсивність росту мязової тканини знижується, а жирової – зростає. Якщо у складі приросту 4-місячного молодняку вміст білка складає 13,0%, жиру – 24,5, води – 59,1, золи – 3,4% за калорійності 1 кг – 12,8 МДж, то у складі приросту 10-місячного підсвинка – відповідно 6,2; 65,8; 23 і 5% та 27,6 МДж.

З віком значно збільшується відкладання у прирості жиру, зменшується вміст води і більше ніж удвічі зростає енергоємність приросту. У звязку з цим слід прагнути до одержання максимальних прирості живої маси молодняку до 6-місячного віку.

Найвигідніше здійснювати інтенсивну відгодівлю на високому рівні енергетичного живлення. Чим вищі середньодобові прирости, тим вища потреба тварин в енергії з розрахунку на одиницю живої маси і тим нижчим повинен бути вміст клітковини у сухій речовині раціону. Проте не всі господарства мають високоякісні і повноцінні корми для одержання приростів 750–800 г. Тому залежно від конкретних господарських умов використовують один із трьох варіантів норм, запропонованих на період вирощування і відгодівлі молодняку від 40 до 120 кг з розрахунку одержання середньодобових приростів живої маси 500–550 г, 600–650 і 750–800 г. Кожний з варіантів поділений на два періоди: вирощування від 40 до 70 кг і відгодівлі від 71 до 120 кг живої маси.

У разі планування середньодобових приростів живої маси за період 550 г підсвинку з розрахунку на 100 кг живої маси під час вирощування від 40 до 70 кг необхідно 4,2 к.од. (46,3 МДж) за концентрації енергії не менше 1,16 к.од. (12,7 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту з розрахунку на 1 к.од. перетравного протеїну не менше 95 г, клітковини не більше 60 г, а у період від 71 до 120 кг живої маси – відповідно 3,8 і 1,22 к.од., 85 і 62 г.

За рівня 650 г середньодобового приросту підсвинку на 100 кг живої маси необхідно під час вирощування від 40 до 70 кг 4,8 к.од. за концентрації енергії не менше 1,22 к.од. (13,5 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту на 1 к.од. перетравного протеїну не менше 100 г, клітковини не більше 50 г, а у період від 71 до 120 кг – відповідно 4,2 і 1,28 к.од. (14,1 МДж ОЕ) та 90 і 55 г.

За рівня 800 г середньодобового приросту підсвинку на 100 кг живої маси необхідно під час вирощування від 40 до 70 кг 5,8 к.од. (63,9 МДж ОЕ) за концентрації енергії 1,28 к.од. (14,1 МДж ОЕ) в 1 кг сухої речовини і вмісту на 1 к.од. перетравного протеїну не менше 105 г і клітковини не більше 44 г, а у період від 71 до 120 кг – відповідно 4,6 (50,6 МДж ОЕ) і 1,34 к.од. (14,7 МДж ОЕ), 95 і 48 г. Отже, чим більші середньодобові прирости плануються, тим вищою у сухій речовині має бути концентрація енергії і поживних речовин та меншою – клітковини.

Під час нормування годівлі ростучих відгодівельних свиней особливу увагу приділяють забезпеченню поголівя незамінними амінокислотами: лізином, метіоніном+цистином, триптофаном, треоніном. У сухій речовині за живої маси від 40 до 70 кг необхідно лізину 0,7–0,73 %, метіоніну+цистину – 0,45–0,47%; за живої маси від 71 до 120 кг – відповідно 0,6–0,65 і 0,39–0,42%.

В умовах групового утримання тварин у закритих приміщеннях кількість кальцію і фосфору в сухій речовині раціонів молодняку живою масою від 40 до 70 кг становить відповідно 0,84 і 0,7% і від 71 до 120 кг – 0,81 і 0,67%. Для задоволення потреби у натрії і хлорі до раціону включають 0,58% кухонної солі від сухої речовини. Слід здійснювати і ретельне нормування мікроелементів і вітамінів у сухій речовині згідно з існуючими нормами, які рекомендовані однаковими незалежно від приросту живої маси за період вирощування (табл. 92).

Таблиця 92

Норми концентрації мікроелементів і вітамінів для відгодівельного молодняку в 1 кг сухої речовини

Показник	Жива маса, кг		Показник	Жива маса, кг
	40–70	71–120		40–70	71–120
Залізо, мг	87	81	Вітаміни: А, тис МО	2,9	2,6
Мідь, мг	12	12	D, тис МО	0,29	0,26
Цинк, мг	58	58	Е, мг	29	29
Марганець, мг	47	47	В1, мг	2,3	2,0
Кобальт, мг	1,2	1,2	В2, мг	3,0	3,0
Йод, мг	0,23	0,23	В3, мг	14	14
Каротин, мг	5,8	5,2	В4, г	1,0	1,0
			В5, мг	70	70
			В12, мкг	23	23

Дотримання норми годівлі свиней під час відгодівлі – основна умова інтенсивного ведення галузі. Недогодівля за енергією і окремими поживними речовинами подовжує строки відгодівлі та збільшує витрати корму. Надмірна годівля спричинює ожиріння і одержання свинини низької якості з перевитратою кормів. Вигідною мясна відгодівля вважається за приросту живої маси 600–700 г за добу і досягнення живої маси 100–120 кг у віці 6,5–7,5 міс, за витрати кормів на 1 кг приросту не більше 4–4,5 к.од., або 44,4–50 МДж обмінної енергії.

Склад раціонів для мясної відгодівлі свиней у господарствах різного типу неоднаковий. На великих промислових комплексах та деяких господарствах для інтенсивної мясної відгодівлі молодняку свиней використовують повнораціонні комбікорми типу СК.

Наприклад, на комплексах з відгодівельним поголівям на 54–108 тис. голів протягом року у перший період відгодівлі (жива маса 38–68 кг) молодняк одержує у середньому на одну голову за добу по 2 кг комбікорму СК-26, у другий період (жива маса 69–112 кг) – по 2,8 кг комбікорму СК-31. При цьому, добова даванка комбікорму змінюється подекадно у міру росту тварин.

На середніх та дрібних фермах свиней відгодовують на комбікормах-концентратах та кормових зернових сумішах з додаванням обємистих кормів (сінного борошна, картоплі, кормових і цукрових буряків, гарбузів, кабачків та відходів від переробки молока – збиране молоко, сироватка тощо). Раціони повинні бути складені з урахуванням потреби організму в енергії, протеїні, незамінних амінокислотах, вітамінах та мінеральних елементах. Особливу увагу приділяють вмісту у сухій речовині раціону клітковини. Для одержання 700 г середньодобового приросту рівень клітковини у сухій речовині корму не повинен перевищувати 4,3% у перший період відгодівлі і 5,2% – у другий. Збільшення клітковини до 7,5–8% знижує середньодобовий приріст на 25–28%.

Успішна відгодівля свиней з виведенням значної кількості обємистих кормів можлива лише за умови привчання тварин до обємистих раціонів з раннього віку (табл. 93).

Таблиця 93