Склад кормосумішей для поросят-сисунів, %

Компонент	Рецепти
	1	2	3	4	5
Дерть: кукурудзяна	50	35	20	25	10
ячмінна	10	20	30	10	15
вівсяна	10	15	20	15	20
горохова	-	-	15	20	10
Висівки пшеничні	10	10	10	15	10
Макуха лляна або соняшникова	10,5	10	-	-	15
Борошно: мясо-кісткове, рибне або кровяне	7,5	3	5	10	13,5
травяне	-	-	-	3	5
Крейда	1,5	1,5	-	1,5	1,5
Сіль кухонна	0,5	0,5	-	0,5	0,5
У 1 кг суміші міститься:
обмінної енергії, МДж	12,40	12,06	12,06	11,71	11,12
кормових одиниць	1,18	1,14	1,14	1,10	1,05
перетравного протеїну, г	130	114	123	152	194

Для годівлі поросят до 2-місячного віку використовують кормові суміші з високим вмістом енергії та поживних речовин (табл. 90). Залежно від живої маси, концентрація енергії у сухій речовині становить за живої маси до 6 кг 1,59 к.од. (17,6 МДж ОЕ) і з віком зменшується до 1,39 к.од. (15,4 МДж ОЕ) за живої маси 12–20 кг, сирого протеїну – відповідно 27,3 і 23,1%. Вміст сирої клітковини має знаходитися у межах 3,4–4,2%. Потреба у жирі поросят живою масою до 6 кг сягає 11,4% сухої речовини, живою масою 6–12 кг – 9,1 і 12–20 кг – 5,8%. Вміст кухонної солі не повинен перевищувати 0,34–0,40%, оскільки висока її концентрація здатна викликати запалення травного каналу.

Таблиця 90

Вміст поживних речовин у 1 кг сухої речовини кормів для поросят живою масою до 20 кг

Показник	Жива маса, кг
	до 6	6-12	12-20
Кормові одиниці, кг	1,59	1,48	1,39
Обмінна енергія, МДж	17,6	16,6	15,4
Сирий протеїн, г	273	250	231
Перетравний протеїн, г	229	205	189
Лізин, г	15,3	12,5	11,1
Метіонін + цистин, г	8,5	7,5	6,7
Сирий жир	114	91	58
Сира клітковина, г	34	36	42
Сіль кухонна, г	34	4	4
Кальцій, г	13,6	11,4	10,4
Фосфор, г	10,2	9,1	8,3
Залізо, мг	114	114	114
Мідь, мг	17	17	17
Цинк, мг	85	85	85
Марганець, мг	45	45	45
Кобальт, мг	1,1	1,1	1,1
Йод, мг	0,34	0,34	0,34
Вітаміни:
А, тис. МО	6,8	6,8	5,8
D, тис. МО	0,7	0,7	0,6
Е, мг	45	45	45
В1, мг	3,4	3,4	2,9
В2, мг	9,0	9,0	5,7
В3, мг	23	23	23
В4, мг	1,7	1,7	1,5
В5, мг	45	45	57
В12, мкг	34	34	29
С, мг	-	100	100

На промислових комплексах відповідно до технології поросят відлучають у 26-добовому віці. До цього часу молодняк повинен зїдати достатню кількість кормів. Привчають поросят до поїдання корму поступово: з 5-ї доби після народження на підлогу, де вони перебувають, щоденно насипають невелику кількість гранульованого комбікорму СК–11, а з 15-ї доби – у годівниці, збільшуючи поступово його порцію. Крім того, свиноматку для годівлі забирають від поросят і у кормовому відділенні станка затримують на дещо триваліший час, ніж це необхідно для поїдання корму. На 16-у добу підсисного періоду перебування поросят без матері доводять до 3 год – по 1,5 год вранці та ввечері, збільшуючи цей час до періоду відлучення до 7 год.

Перші 3–4 доби після відлучення найкритичніші через стрес за відсутності контакту з свиноматкою. У цей період вони стурбовані, погано їдять, голодають і одним з важливих заходів є організація раціональної їх годівлі.

За технологією, протягом цих днів їх годують вручну, суворо дотримуючи нормування дози згодовування комбікорму СК-11. У перші дві доби відлученим поросятам комбікорм роздають 2 рази по 150 г на одну голову на добу і змінюють його кількість у наступні дні за такою схемою:

Доба після відлучення	Комбікорм	Кількість корму на одну голову за добу, г
3–4	СК–11 з фармакологічними препаратами	100
5	Те ж саме	150
6–7	–“ –“ –“	200
8	–“ –“ –“	250

З 9-ї доби після відлучення у цеху дорощування комбікорм СК-11 засипають у автогодівниці з вільним доступом до нього; з 17-ї доби комбікорм заміняють на СК-16, а з 35-ї – на СК-21.

Після 80-добового дорощування на гранульованих комбікормах відлучені поросята повинні досягати у віці 106 діб живої маси не менше 38 кг. Далі їх переводять у цех відгодівлі.

Поросят, які протягом підсисного періоду відставали у рості, відправляють у профілакторій, де підгодовують регенерованим молоком. До складу замінника свинячого молока входять,%: сухе збиране молоко – 71, жир свинячий – 19,5, жир кулінарний – 4, крохмаль кукурудзяний – 1,06, бутилгідроокситолуол – 0,04, премікс емульгуючий – 2, премікс вітамінний з антибіотиками – 1, премікс мінеральний – 1,4.

Регенероване молоко у перші дві доби випоюють 2 рази по 30 мл на одну голову, а з 3-ї доби – по 4 рази; на 4–6-у добу – по 40 мл, 7–11-у – по 50, 12–13-у – по 60, 14–15-у – по 80, 17–21-у – по 100, 22–23-ю – по 80, 24-у– по 70 і 25-у – по 50 мл. У перші девять діб комбікорм СК-11 згодовують з лікувальним перміксом по 30–70 г, у наступні чотири доби кількість комбікорму СК-11 збільшують до 160 г і до кінця вирощування доводять до 250 г. Слабких і відстаючих у рості тварин залишають у профілакторії ще на 8–9 діб. Після профілакторію поросят переводять у цех дорощування.

Годівля відлучених поросят. За традиційної системи виробництва свинини у виробничу групу відлучених поросят відносять молодняк віком 2–4 міс. За інтенсивних технологій потокового виробництва свинини до відлучених належать поросята, яких забрали від свиноматок раніше 8-тижневого віку і яких вирощують певний період на замінниках свинячого молока або комбікормах, до складу яких включають сухе знежирене молоко. Потім їх дорощують на спеціальних комбікормах, що згодовують досхочу. На промислових комплексах вирощування відлучених поросят триває протягом 80 діб (від 26- до 106-добового віку).

З позиції живлення і організації годівлі тварин з 2 до 4 міс життя – це перехід від молочних до переважно рослинних кормів, характерних для дорослих свиней. За повноцінної достатньої годівлі поросята у цей період інтенсивно ростуть і забезпечують за оптимальних умов утримання середньодобовий приріст живої маси 400–500 г і більше.

Відлучення поросят від свиноматки завжди супроводжується стресом, ступінь якого змінюється залежно від віку відлучення та способів утримання і догляду. Стресовий період негативно впливає на всі функції організму і особливо на функцію травної системи: сповільнюється скорочення шлунка, зростає приток крові до кишечнику, що призводить до її застою у судинах, слизова оболонка вкривається невеликими крововиливами і виразками.

Дегенеративні зміни у клітинах слизової кишечнику відбуваються невдовзі після відлучення і досягають свого піку через 7–10 діб. Тому після відлучення та зміни раціону кожне порося стає потенційно схильним до проносу, який супроводжується розладом процесів всмоктування із кишечнику перетравлених речовин корму. У разі порушення функції слизової оболонки різко знижується синтез імуноглобуліну А, який забезпечує нормальне функціонування кишечнику, і порося потрапляє під ризик захворювання. При цьому потенційно патогенні Е. Сoli починають інтенсивно розмножуватися та продукувати токсини, які не тільки викликають дегенеративні зміни у кишечнику, а й всмоктуючись у кров, уражають інші органи, що може спричинити летальні наслідки.

Крім небажаних наслідків стресу, небезпечне і перегодовування відлучених поросят. Як правило, у перші дні після відлучення поросята збуджені відсутністю свиноматки і материнського молока та відмовляються від корму. Вони голодають і можуть потім споживати надмірну кількість корму. За переповнення шлунка відбувається процес евакуації з нього непідготовленого до перетравлювання корму у тонкому кишечнику. Надходячи у такому стані до товстого кишечнику кормові маси викликають інтенсивне бродіння, що супроводжується проносом. За проносу із організму виносяться солі натрію і калію, знижується їх рівень у крові, тварини відмовляються від води і настає зневоднення організму. У поросят порушується обмін речовин, обвисають вуха, западають очі, що особливо характерно для затяжної діареї післявідлучного періоду. А тому після відлучення протягом 2–3 діб годівлю поросят обмежують на 20–30% і у наступні 5–6 діб поступово доводять до норми. Протягом 12–15 діб не слід змінювати склад раціону, режим годівлі і підготовку корму до згодовування. У період відлучення бажано згодовувати антибіотики і молочну кислоту (5 г на 1 л води), яка гальмує розвиток кишкової палички і запобігає захворюванню поросят.

За добрих умов годівлі та утримання відлучені поросята інтенсивно ростуть і до 4-місячного віку досягають живої маси 40–50 кг і більше. Необхідною умовою інтенсивного росту є збалансована годівлі за енергією, сухою речовиною, протеїном, мінеральними елементами та вітамінами (табл. 91).

На 100 кг живої маси у цей період вирощування поросятам необхідно 5,5–6,0 к.од. із вмістом 120 г перетравного протеїну на 1 к.од. Кількість сухої речовини на 100 кг живої маси повинна знаходитись у межах 4–4,5 кг поживністю 1 кг сухої речовини 1,3–1,35 к.од., або 14,4–14,8 МДж обмінної енергії.

У поросят віком 2–4 міс приріст живої маси забезпечується переважно за рахунок мязової тканини (білка) і меншою мірою – жиру. Тому при їх годівлі особливу увагу приділяють біологічній цінності протеїну. Концентрація лізину у сухій речовині раціону має становити 0,9%, а метіоніну з цистином – 0,54%. За відсутності повнораціонних комбікормів, до раціону вводять зернобобові, а також макуху, шроти та корми тваринного походження. За рахунок останніх необхідно забезпечувати до 10% потреби в протеїні.

Таблиця 91

Норми годівлі і концентрація поживних речовин у сухій речовині раціону відлучених поросят

Показник	Жива маса, кг		Вміст у 1 кг сухої речовини
	20–30	30–40
Кормові одиниці	1,5	1,8	1,3
Обмінна енергія, МДж	16,6	20,0	14,4
Суха речовина, кг	1,15	1,39	-
Сирий протеїн, г	230	278	200
Перетравний протеїн, г	179	217	156
Лізин, г	10,4	12,5	9,0
Метіонін+цистин, г	6,2	7,5	5,4
Сира клітковина, г, не більше	60	72	52

За підвищеного рівня клітковини знижується перетравність поживних речовин та енергетична цінність корму, тому її рівень у сухій речовині раціону не повинен перевищувати 5,5–5,5%. Кількість жиру в раціоні для молодняку свиней не нормується, оскільки потреба в ньому невисока (1–1,5% від сухої речовини) і задовольняється за рахунок корму.

Важливе значення у годівлі молодняку належить мінеральним речовинам. У сухій речовині раціону поросят живою масою 20–40 кг на кальцій має припадати не менше 0,93 і на фосфор 0,76%. Їх засвоєння залежить від забезпечення тварин вітаміном D. Потребу молодняку в натрії і хлорі задовольняють за рахунок введення до раціону кухонної солі із розрахунку 0,4% від сухої речовини корму.

Добова потреба молодняку в мікроелементах у 2–4-місячному віці залежно від живої маси становить, мг: залізо–107 – 130, мідь – 14–17, цинк – 67–81, марганець – 54–65, кобальт – 1,4–1,7 і йод – 0,3.

Молодняк свиней повинен бути у достатній кількості забезпечений вітамінами. У період 2–4 міс поросята недостатньо ефективно використовують каротин. Тому доцільно 50% потреби у каротині покривати за рахунок препаратів вітаміну А. На 1 кг сухої речовини до раціону треба вводити вітаміну А – 4,1 тис МО, D – 0,41 тис МО, Е – 35 мг, В₁–2,3; В₂–3,5; В₃–17, В₄–1160, В₅–70 мг і В₁₂–23 мкг. За незбалансованого вітамінного живлення у поросят частіше, ніж у молодняку інших видів тварин, трапляються гіповітамінози. Це проявляється зниженням темпу росту, схудненням, втратою організмом опірності проти захворювання, скованістю рухів, особливо задніх кінцівок, інколи їх паралічем, ураженням шкіри, внутрішніх органів і т.п.

При вирощуванні відлучених поросят від 2- до 4-місячного віку залежно від технології застосовують різні системи годівлі.

На комплексах і окремих господарствах з обмеженими земельними угіддями молодняк годують сухими або зволоженими повнораціонними комбікормами заводського виготовлення, збалансованими за поживними і біологічно активними речовинами, призначеними для конкретної вікової групи.

У господарствах із змішаним типом годівлі максимально використовують корми власного виробництва (зерно, макуху, шрот, буряки, гарбузи, картоплю, комбінований силос, травяне і сінне борошно, зелену масу, збиране молоко, молочну сироватку тощо). У таких умовах до раціонів включають 70–80% концентрованих кормів, 10–15–соковитих, 3–5 – грубих і до 5–10% кормів тваринного походження. Зерно задають подрібненим, з розмірами часток 0,8–1,0 мм, соковиті корми – також подрібненими, чи запареними або вареними. Не можна сирі подрібнені коренеплоди згодовувати у суміші з дертю: тварини вибирають концкорми, через що збільшуються втрати корму. Зелені корми доцільно давати у вигляді пасти.

У перший період після відлучення поросят годують 4–5, а потім зменшують до 2–3 разів на добу. Напувають тварин досхочу. При використанні сухих комбікормів, особливо гранульованих, обладнують самогодівниці.

Годівля ремонтного молодняку. В умовах інтенсивного ведення свинарства важливого значення набуває організація вирощування ремонтного молодняку – тварин з міцним здоровям, здатних проявляти високу відтворну здатність у жорстких умовах сучасних технологій виробництва.

У господарствах племінного і товарного призначення щорічне вибракування маточного поголівя становить 25–30%, а у господарствах промислового типу, де застосовують круглорічне стійлове і фіксоване утримання, до 40% і більше. Для ремонту стада попередньо відбирають у віці 2 міс добре розвинутих, здорових поросят живою масою не менше 16–18 кг. Їх відокремлюють в окрему групу і створюють умови, що забезпечують інтенсивний ріст і досягнення живої маси у 9 міс 120 кг для свинок і 150 кг для кнурців. Рівень годівлі ремонтного молодняку від 40 до 140–150 кг повинен забезпечувати середньодобовий приріст живої маси 600–700 г. При цьому стежать, щоб жива маса збільшувалась без ознак ожиріння і порушення відтворних функцій.

В умовах закритого утримання у молодих свинок інколи затримується статева зрілість, прояв охоти, знижується заплідненість, кількість поросят у гнізді, часто буває інфантільність і безпліддя порівняно з ровесницями, вирощеними за традиційної технології. Це свідчить про надзвичайне значення організації раціональних способів годівлі та утримання ремонтного молодняку із забезпеченням тварин активним моціоном та введенням до раціонів зелених, соковитих і грубих кормів, що сприяє нормальному розвитку і функціонуванню внутрішніх органів.

Прийняті норми годівлі ремонтного молодняку диференційовані залежно від статі, живої маси і середньодобових приростів та розподілені на два періоди: для свинок від 40 до 80 кг і від 80 до 120 кг та для кнурців – від 40 до 90 кг і від 90 до 150 кг. У перший період вирощування під час формування мязової і кісткової тканин застосовують високі норми, а у подальшому практикують обмеження годівлі за високої її повноцінності.

У перший період вирощування кнурцям із розрахунку на 100 кг живої маси необхідно 5 к.од. і 4 кг сухої речовини, у другий – відповідно 3 к.од. і 2,8 кг сухої речовини, а для свинок – відповідно 4,4 к.од. і 3,6 кг сухої речовини та 2,8 к.од. і 2,5 кг сухої речовини.

У сухій речовині раціонів ремонтного молодняку у перший період вирощування (жива маса від 40 до 80–90 кг) забезпечують вміст 1,22 к.од. або 13,5 МДж обмінної енергії, у другий (жива маса від 80–90 до 120–150 кг) – 1,1 к.од., або 12,2 МДж обмінної енергії.

Із кормами раціону ремонтний молодняк має одержувати необхідну кількість протеїну та незамінних амінокислот. Із розрахунку на 1 к.од. у раціоні повинно бути 105–110 г перетравного протеїну. У сухій речовині раціонів молодняку живою масою до 80–90 кг оптимальна концентрація сирого протеїну становить 17,4%, перетравного – 13,0, лізину – 0,73 і метіоніну з цистином – 0,44%, а для ремонтного молодняку старшого віку – відповідно 16,3%, 11,7 та 0,69 і 0,41%.

Вміст клітковини у раціонах впливає на регулювання процесів травлення та запобігання ожирінню тварин за зайвого надходження енергії в раціоні. Оптимальний її вміст у сухій речовині раціону для молодняку живою масою від 40 до 80 кг – 6,0–6,5% і за подальшого вирощування – 8,0–8,5%.

Під час годівлі контролюють забезпечення ремонтного молодняку мінеральними елементами і вітамінами, особливо кальцієм, фосфором, кухонною сіллю та комплексом мікроелементів, каротином, вітамінами D, Е і групи В.

Ремонтному молодняку згодовують різноманітні корми. Тип годівлі визначається природно-економічними умовами господарства. Основу раціонів за поживністю складають концентровані корми 65–80% у зимовий і 75–90% – у літній періоди. До суміші концкормів додають соковиті – 12–20%, сінне борошно – 5–10, корми тваринного походження – 3–5, а у літній період – зелену масу бобових 7–20%.

До складу комбікормів чи суміші концкормів включають 4–6 видів зернових і бобових культур (кукурудза, ячмінь, пшениця, овес, горох), залишки технічних виробництв (висівки, зернові відходи, макуха, шрот) та мінерально-вітамінні премікси. Комбікорм і коренеплоди згодовують у сирому вигляді, оскільки варка і запарювання руйнують вітаміни і тим симим знижують біологічну цінність кормів. За використання самогодівниць і годівлі досхочу з метою запобігання надмірному споживанню корму і ожирінню ремонтного молодняку до складу комбікормів вводять сінне борошно та висівки. У літній період молодняк бажано утримувати у таборах з використанням пасовищ. Це підвищує резистентність організму, поліпшує здоровя, життєздатність і відтворні якості. Годують ремонтний молодняк 2 рази на добу, напувають досхочу.