4. Годівля молодняку свиней

Годівля поросят-сисунів. Поросята народжуються на більш ранніх стадіях ембріонального розвитку, ніж телята та ягнята, а тому значно чутливіші до несприятливих умов життєзабезпечення та відрізняються рядом фізіологічних особливостей, які необхідно враховувати по догляду за ними. Вирощування молодняку до відлучення – один із найважливіших технологічних процесів у свинарстві, оскільки у цей період великих збитків господарствам завдає відхід поросят. Найбільше їх гине у перші 3–4 доби після народження через голодування, переохолодження, від задавлювання свиноматкою тощо.

Народжуються поросята з відносно добре розвинутим кишечником і слабко– шлунком. У перший день після народження основна питома маса щодо розмірів травного каналу припадає на тонкий відділ кишечнику: за масою – 71%, за довжиною – 81 і місткістю – 69% за подібною відносною довжиною – у новонароджених 19:1 і у дорослих свиней – 21:1.

Після народження травні органи у них ростуть дуже швидко. Спочатку молозиво, а потім молоко матері стимулюють інтенсивну діяльність шлунка і тонких кишок. З другого місяця життя у годівлі поросят збільшується кількість рослинних кормів, зростає навантаження на товстий кишечник і він починає рости швидше. Якщо місткість шлунка у поросяти при народженні становить 25 мл, то у 20-добовому віці вона збільшується у 8, а у 70 діб – майже у 70 разів. Місткість тонких кишок за цей період збільшується відповідно від 100 до 700 мл і 6 л, товстих – від 40 до 120 мл і 2,1 л.

Система травлення у поросят у перші дні після народження ще недосконала і відзначається функціональними особливостями. Так, у них протягом перших трьох тижнів після народження у складі шлункового соку відсутня вільна соляна кислота (період вікової ахлоргідрії), через що він не проявляє перетравної дії на білки корму та позбавлений бактерицидних властивостей. Саме тому поросята цього віку схильні до шлунково-кишкових захворювань. Вільна соляна кислота починає зявлятися у шлунку тільки після 3-тижневого віку, її кількість з часом зростає і у місячному віці досягає 0,2%. До 2,5–3-місячного віку шлункове травлення у поросят нормалізується.

На його формування, крім віку, впливає і характер живлення. Підгодівля поросят із 5–7-ї доби після народження зерновими, соковитими і зеленими кормами скорочує період неповноцінності шлунка з 30–35 до 14–22 діб, а з 15–18-ї доби встановлюється денний тип шлункового соковиділення (у поросят майже до місячного віку переважає нічний тип соковиділення, оскільки свиноматки у нічний час виділяють молока більше, ніж удень).

Збереженість поросят у ранньому віці значною мірою залежить від споживання молозива. У свиноматок через плаценту імунні тіла до плоду не надходять і у новонароджених поросят до споживання молозива імуноглобуліни у сироватці крові відсутні.

Молозиво свиноматки відзначається досить високим вмістом гама-глобулінів, які у перші години після народження інтенсивно всмоктуються через стінку тонкого кишечнику, забезпечуючи пасивну імунізацію новонароджених. Вважається, що всмоктування гама-глобулінів із кишечнику уже через 36 год майже припиняється. Тому зразу після народження або по закінченню опоросу (якщо він не тривалий) поросят підсаджують до свиноматки. Навіть у випадку непередбачених обставин порося повинно обовязково одержати молозиво протягом перших 2 год після народження.

Однією із найважливіших біологічних особливостей, які мають важливе практичне значення є нестабільність вуглеводного обміну у поросят раннього віку. У новонароджених, як правило, досить обмежений запас метаболічно доступної енергії із-за низького вмісту глікогену в печінці. Уже протягом перших двох діб відбувається різке зниження рівня глюкози у крові (гіпоглікемія) навіть за їх нормального молозивного живлення. У звязку з низьким метаболічним пристосуванням до несприятливих умов існування гіпоглікемія посилюється у разі голодування і низької температури навколишнього середовища. Недостатнє споживання молока призводить до зниження температури тіла, особливо у перші три доби, зважаючи на недосконалість терморегуляції у новонароджених. Теплопродукція у них дуже низька і з віком підвищується повільніше, ніж у інших тварин, а теплопровідність, навпаки, у перші дні після народження дуже висока через рідкий волосяний покрив, тонку шкіру та невеликий шар підшкірного жиру і знижується поступово протягом перших двох місяців.

Гіпоглікемія і гіпотермія, як правило, супроводжуються значними втратами живої маси і викликають загибель поросят, якщо своєчасно не усунуті недоліки у годівлі та утриманні. Відомо, що гіпоглікенія у поросят виникає внаслідок переохолодження навіть за нормальних умов живлення. Тому поросята потребують локального обігріву: у перший тиждень за температури у лігві 28–30ºС, у другий – 26–27, у третій – 22–24, четвертий і далі – 22ºС.

За перші дні життя в основному визначається і успішне вирощування поросят у подальшому. Оскільки народжуються вони неоднорідними за масою і розвитком, то у цей період або починають добре розвиватися, або поступово слабшають від недоїдання, простуди, захворювань, що може призвести до загибелі.

Кількість і якість молока у свиноматки із різних сосків неоднакова. Найбільше молока виділяється з передніх сосків. Тому після народження поросят необхідно розподілити за певними сосками – більш розвинутих підсаджувати до задніх, менше розвинутих – до передніх. Вони звикають і при ссанні відшукують “свій” сосок.

Після опоросу під свиноматкою залишають стільки сисунів, скільки у неї сосків. За більшої кількості поросят у гнізді після споживання ними молозива зайвих підсаджують до свиноматок з невеликим приплодом та близьким строком опоросу.

Щоб свиноматка не розпізнала чужих поросят, обєднане гніздо обприскують ароматичними речовинами або підсажених поросят змащують молоком цієї ж свиноматки. У деяких випадках поросят ділять на дві групи і підпускають до свиноматки почергово. Ссуть поросята свиноматку через кожні 60–80, а у другій половині підсисного періоду – через 80–90 хв.

Нормально розвинені поросята після народження за достатньої кількості у перші дні материнського молока, а пізніше підгодівлі, ростуть швидко: за першу декаду вони збільшують свою масу у 2,5 раза, у місячному віці – у 5–6 і до відлучення у 2-місячному віці – у 16–18 разів відносно маси при народженні.

Потреба поросят у поживних речовинах у перші 2–3 тижні задовольняється значною мірою за рахунок материнського молока. На 1 кг приросту в цей період витрачається 3–4 кг молока свиноматки. Але материнське молоко вже на 10–15-у добу після опоросу не забезпечує поросят достатньою кількістю поживних речовин навіть за високої молочності свиноматок. Причому мінеральних речовин не вистачає з перших днів життя (табл. 87).

Молоко свиноматок бідне на мікроелементи, особливо залізо, вітаміни та інші біологічно активні речовини. Для нормального розвитку кожному поросяті необхідно 7–10 мг заліза на добу, а з молоком матері воно одержує лише близько 1 мг. За недостатнього надходження заліза резерви його (а їх після народження близько 50 мг) швидко вичерпуються на підтримання рівня гемоглобіну.

Таблиця 87