9. Годівля свиней

10. 1. Біологічні і господарські особливості свиней

Свині на відміну від інших сільськогосподарських тварин, характеризуються рядом біологічних особливостей. Це багатоплідні, скороспілі, інтенсивно ростучі тварини, з відносно коротким періодом поросності (114 діб) та високою плодючістю (8–12 поросят і більше за один опорос), що дозволяє одержувати за рік до 20 поросят, приріст живої маси яких за інтенсивної повноцінної годівлі досягає протягом року 2–2,5 т.

Поросята народжуються живою масою у середньому 1,2–1,3 кг, або 0,5–1,0% від маси свиноматки і протягом року збільшують її у 7–8 разів, тоді як коні – 2–3 рази, велика рогата худоба і вівці – 3–4, кролі–5–6 разів. Свинки швидко досягають статевої зрілості і у 9–10-місячному віці придатні до парування, а в 13–14 міс від них уже одержують перший приплід. Жива маса молодняку за оптимальних умов утримання і годівлі у віці 6 міс може становити 100 кг.

Свині відзначаються високим забійним виходом та вмістом їстівних частин у тілі (табл. 83).

Таблиця 83

Забійний вихід та вміст їстівних частин у тілі сільськогосподарських тварин різних видів, %

Вид тварин	Забійний вихід	Вихід їстівних частин у тілі
		від живої маси	від маси туші
Воли і корови мясних порід	60-65	20,9	33,5
Вівці мясні	52-58	20,5	37,4
Гуси, качки	80-85	22,4	27
Курчата-бройлери	84-88	24,8	28,8
Свині мясні	77-82	49,0	61,6
Свині сальні	82-86	54,1	64,5

Мясо свиней має високу біологічну повноцінність. Воно містить менше води, ніж яловичина і баранина, та має високу енергоємність. Калорійність 1 кг мяса свиней середньої вгодованості становить 12770 кДж, тоді як яловичина за такої вгодованості має 6280 кДж. Перетравність мяса свиней сягає 95, сала – 98%. Свинина багата на повноцінний білок (відношення триптофан: оксипрлін становить 7,2, тоді як у яловичині – 5,4; баранині – 5,2), незамінні амінокислоти, вітаміни групи В та мінеральні речовини. Мясо у них ніжне, соковите, добре консервується і найпридатніше для виготовлення ковбас, копченостей, мясних консервів. Продукти із свинини мають високі смакові якості, які не втрачаються під час тривалого зберігання.

До біологічних особливостей свиней відноситься висока інтенсивність обмінних процесів в організмі. У філогенезі свині розвивалися як всеїдні тварини. Травний канал у них добре пристосований до перетравлення як рослинних, так і тваринних кормів, а за морфофункціональними особливостями травних органів вони посідають проміжне положення між травоїдними і мясоїдними тваринами.

Всеїдність дозволяє їм пристосуватись до різних типів годівлі – від концентратного до обємистого, від рослиноїдного до мясоїдного. Такою пристосованістю до різного способу живлення не відзначається жодний вид тварин.

Свині використовують органічні речовини, які у інших тварин без участі мікроорганізмів не перетравлюються.

У свиней кишковий тип травлення. Обєм шлунка у дорослих тварин у середньому становить 12,7, тонкого кишечнику – 22,7 л за його довжини близько 30 м, товстого – 25,6 л за довжини 7,5 м. Загальний обєм травного каналу – майже 60 л. Обмінні функції тут перебігають досить інтенсивно. У тварин живою масою 100 кг за добу виділяється до 10 л підшлункового соку із вмістом близько 200–300 г білка. Враховуючи вміст білка у слині, шлунковому і кишковому соках та жовчі, а також білок, що виділяють травні залози, загальна його кількість у 1,5–2 рази більша, ніж надходить із спожитим кормом. Крім травних соків, певну кількість ендогенного протеїну тварини одержують за рахунок епітелію, який злущується із слизової оболонки. Його кількість у дорослих свиней може становити 230–270 г, а загальна кількість ендогенного протеїну – до 500 г на добу.

Протеїнове живлення як основне джерело заміни відпрацьованих і синтезу нових клітин і біологічно активних речовин в організмі має свої особливості. Свині, як і всі моногастричні тварини, потребують постійного надходження з кормами повноцінного протеїну з необхідною концентрацією незамінних амінокислот. У сухій речовині раціону незамінні амінокислоти мають становити, %: аргінін – 0,2, гістидин – 0,4, ізолейцин – 0,7, лейцин – 0,8, лізин – 1,0, метіонін – 0,6, фенілаланін – 0,46, треонін – 0,4, триптофан – 0,2 і валін –0,4. Потреба у незамінних амінокислотах зростає за збільшення у раціоні цукру і знижується, якщо вуглеводи представлені полісахаридами (крохмалем). У разі оптимального співвідношення амінокислот у спожитому протеїні корму він найефективніше використовується в обмінних і синтетичних процесах організму. У випадку нестачі, як і за великого його надлишку знижується інтенсивність росту молодняку та погіршуються відтворні якості дорослого поголівя.

За деталізованими нормами протеїнове живлення свиней нормують за вмістом у раціоні сирого і перетравного протеїну, за концентрацією в ньому лізину, метіоніну з цистином. Вміст інших незамінних амінокислот в кормах, як правило, задовольняє потребу тварин.

Потреба свиней у жирі зазвичай перекривається тією кількістю, яка знаходиться у кормах, за виключенням поросят до 2-місячного віку, в яких у цей період жир слугує основним джерелом енергії і його вміст у раціонах молодняку нормують окремо. Із незамінних жирних кислот свині потребують лише надходження ліноленової кислоти, з якої в їх організмі синтезуються інші незамінні жирні кислоти – лінолева і арахідонова. Для дорослих свиней на лінолеву кислоту у сухій речовині раціону має припадати 1,3, а для молодняку – 1,6%.

Із вуглеводів у раціонах свиней нормують лише клітковину, яка у живленні свиней є швидше баластною, ніж поживною речовиною. Споживання останньої у сухій речовині корму понад 10–12% помітно знижує перетравність як самої клітковини, так і інших поживних речовин. Вміст клітковини у сухій речовині раціону дорослих свиней менше 5–8% призводить до порушення процесів травлення і обміну речовин. У цих тварин клітковина перетравлюється переважно у товстому кишечнику у дорослих свиней на 30–40, у молодняку – на 15–20%.

Крохмаль і цукор вони перетравлюють добре, за виключенням поросят до 3-тижневого віку, в травних соках яких із амілолітичних ферментів наявна лише лактаза.

Вітамінну поживність раціонів нормують за вітамінами А або каротином, D, Е, В₁, В₂, В₃, В₅ і В₁₂. Також у раціонах необхідно контролювати вміст кальцію, фосфору, кухонної солі та основні мікроелементи.

Перелік кормів, придатних для згодовування свиням, досить широкий. Вони добре використовують зернові корми (злакові і бобові), залишки технічних виробництв (макуху і шрот, висівки, сухий жом та ін.), зелені, консервовані корми, коренебульбоплоди та баштанні культури. Тип годівлі зумовлений особливостями кормовиробництва у різних грунтово-кліматичних зонах України. Але необхідною умовою раціональної їх годівлі є домінуюча за поживністю кількість концентрованих кормів у раціонах.

Часто використовують комбіновані типи годівлі свиней: концентратно-картопляний, концентратно-коренеплідний.

Для годівлі тварин найпридатніші концкорми з розмірами часток після подрібнення 0,8–1,0 мм. За грубішого помелу перетравність корму знижується. Найохочіше свині поїдають зволожені концентровані корми (1:3). Дуже рідкий корм не забезпечує споживання достатньої кількості енергії, а за сухого способу годівлі – збільшуються втрати корму і енергії на його споживання. Подрібнені коронеплоди доцільно згодовувати свіжими у чистому вигляді без домішки концкормів.

У промисловому свинарстві, а зараз і на багатьох фермах з традиційними способами утримання свиней, все ширше практикується годівля повнораціонними комбікормами, збалансованими за всіма показниками живлення, що забезпечує високий рівень годівлі та інтенсивний ріст тварин за низьких витрат корму на одиницю приросту живої маси.