9.5. Годівля вівцематок

Потреби вівцематок в енергії і поживних речовинах залежать від їх живої маси, рівня продуктивності та фізіологічного стану. Виділяють три періоди фізіологічного стану вівцематок: від відлучення ягнят і до кінця парувального періоду, кітності та підсисний. Вказані періоди досить критичні, оскільки зумовлений ними і врахований на практиці характер годівлі вівцематок значною мірою впливає на показники їх заплідненості і плодючості, розвиток ембріонів, ріст вовни, молочність та середньодобові прирости живої маси ягнят-сисунів.

Годівля вівцематок у період підготовки до осіменіння. Необхідною умовою успішного запліднення, підвищення плодючості і виношування здорових ембріонів є підготовка вівцематок до осіменіння. Її проводять за 1,5–2 міс до осіменіння з доведенням тварин до заводської вгодованості.

Вівцематки заводської вгодованості дружно приходять в охоту, краще запліднюються і народжують більше ягнят. Пояснюється це збільшенням кількості дозріваючих фолікулів, через що в період овуляції виділяється не одна, а дві–три яйцеклітини, які й запліднюються. У таких тварин запліднення від першого осіменіння становить до 80 %. При цьому скорочуються строки осіменіння та збільшується кількість народжених ягнят-двійнят майже у 2–3 рази.

За нижчесередньої вгодованості спостерігається пізній прихід вівцематок в охоту, після запліднення підвищується смертність ембріонів, внаслідок чого вихід ягнят зменшується на 15–20 % , а показник яловості зростає у 1,5–2 рази.

Найчастіше у вівцематок відмічається низька жива маса і незадовільна вгодованість у кінці підсисного періоду. Переважно, це наслідок незбалансованої годівлі, наявності у них двох, а в деяких випадках і трьох ягнят. До того ж, у другій половині літа погіршуються кормові угіддя, на яких випасають овець. Тому в період підготовки тварин до осіменіння рівень годівлі підвищують на 0,2–0,3 к.од. понад норму, розраховану для вівцематок у перший період кітності. Також, крім пасовищної трави або зеленої маси інших культур, їм згодовують по 0,2–0,3 кг концкормів, а у разі нестачі трави – силос чи буряки по 1,5–2 кг на одну голову за добу. Це дає змогу за 1,5–2 міс до осіменіння довести вгодованість вівцематок до середньої і вищесередньої (заводської).

Проте шкідлива також і надмірна годівля, яка супроводжується високим рівнем відкладання жиру в організмі, що призводить до зниження відтворної здатності тварин і погіршення якості приплоду.

Під час парувального періоду необхідно враховувати, що вгодованість тварин часто знижується. Це пов'язано з виборкою в охоті та осіменінням останніх, що в свою чергу скорочує тривалість перебування тварин на пасовищах. Тому на період осіменіння вівцематок і переярок біля кожної вівцеферми слід забезпечити достатню кількість сіяних трав, а за їх відсутності – силосу, сінажу чи сіна, щоб організувати підгодівлю тварин. Отже, добре організована годівля у цей період дозволяє зберігати нормальну вгодованість вівцематок, що є важливою умовою успіху їх осіменіння та в подальшому народження життєздатного приплоду.

Годівля кітних вівцематок. Потреба згаданих тварин у поживних речовинах складається з витрат на підтримання життєвих функцій організму, на ріст ембріонів і вовни. Крім того, в цей період поживні речовини повинні відкладатися про запас для забезпечення майбутньої молочності. Тобто, годівля має не лише підтримувати вгодованість вівцематок на рівні середньої і вищесередньої або заводської, а й зумовлювати збільшення їхньої живої маси перед окотом не менше, ніж на 15%. Добра вгодованість тварин перед ягнінням є запорукою нормальної секреції молока після окоту, оскільки у розпал лактації майже неможливо забезпечити вівцематку необхідною кількістю поживних речовин за рахунок нормованої годівлі.

Потреби вівцематок у поживних речовинах упродовж кітності неоднакові, що викликано насамперед ростом ембріона, матки та навколоплідних оболонок. У перші 3 міс кітності абсолютний приріст маси ембріона незначний і становить близько 10% маси ягняти при народженні. Тому енергетичні потреби вівцематок у цей час можуть знаходитися на підтримуючому рівні за умови їх заводської вгодованості. У останні 2 міс кітності абсолютний приріст маси ембріона помітно зростає (до 85% маси ягняти при народженні), і чим ближче до окоту, тим ріст плода інтенсивніший. Так, якщо на четвертому місяці кітності середньодобовий приріст маси плода не перевищує 40–45 г, то на п'ятому він досягає уже 120–150 г і більше.

Оскільки перед народженням у тілі плода посилюється відкладання білка і мінералізація кістяка, то вівцематка витрачає на це у другу половину вагітності особливо багато протеїну, кальцію і фосфору. Підраховано, що 70% маси плода під час народження та понад 80% відкладеної в ньому енергії утворюються протягом останніх 2 міс кітності, при цьому до 80% енергії відкладається у вигляді білка. Така біологічна особливість ембріонального розвитку ягнят покладена в основу нормованої годівлі кітних вівцематок (табл. 76).

Таблиця 76