9.3. Годівля вовнових валахів

Основними видами продукції цієї групи овець є вовна і мясо. Від дорослих валахів вовнових, вовново-мясних і мясо-вовнових порід у високопродуктивних стадах одержують за рік 6–9 кг однорідної високоякісної вовни, хоча ця група тварин найменш вимоглива до умов годівлі.

Середньодобовий приріст немитої вовни тут становить 20–25 г. На його утворення витрачається 10–12 г перетравного протеїну. Добове утворення жиропоту, до складу якого входять тригліцериди жирних кислот (ланолін) і вода (піт) сягає 13–16 г. Такі величини добової продукції перекриваються за рахунок годівлі, близької до підтримуючої. На цьому грунтуються норми годівлі валахів вовнових порід.

На 100 кг живої маси для валахів необхідно близько 1,6 к.од. і по 80–90 г перетравного протеїну, 2,7 кальцію, 2,3 фосфору, 10 г кухонної солі та 10 мг каротину на одну кормову одиницю.

Потребу в поживних речовинах улітку валахи задовольняють на пасовищі або у разі стілового утримання скошеними зеленими кормами із годівниць, узимку – за рахунок грубих кормів, переважно соломи і силосу. У цей період їм згодовують 1,5–2 кг соломи ярих зернових і 2–3 кг силосу на одну голову за добу. До раціону бажано вводити невеликі даванки коренеплодів, восени – баштанних. Годівля валахів має бути рівномірною і у міру збалансованою за основними поживними речовинами. У випадку тривалої недогодівлі за вмістом енергії та під час часткового голодування погіршується або припиняється ріст вовни, вона стоншується, що значно погіршує її прядильні якості. Недогодівля валухів за протеїном знижує настриг вовни від дорослих тварин на 20–25% і більше, а ростучих – до 40%. Вовна стає тонкою, втрачає пружність.

Також валахів необхідно забезпечувати мінеральною підгодівлею (кухонна сіль, фосфати, мікроелементи – мідь, цинк, кобальт, йод), а нестачу протеїну (20–30%) поповнювати за рахунок карбаміду. Як джерело сірки до раціонів треба додавати 4–5 г глауберової солі. Годують цих тварин 2 рази на добу, напувають – один раз.

9.4. Годівля баранів-плідників

Для підтримання нормальних відтворних функцій баранів-плідників на належному рівні протягом року вони мають перебувати у стані заводської вгодованості. На відміну від плідників інших видів тварин, баранів використовують не тільки для відтворення стада, а й одержують від них великі настриги вовни. За вовновою продуктивністю і живою масою барани-плідники у 1,5–2 рази і більше перевершують вівцематок. Крім того, висока статева активність тут зумовлює великі витрати енергії, оскільки на здійснення статевого акту ці тварини витрачають понад 500 кДж енергії власного тіла. Поєднання високої статевої активності і вовнової продуктивності потребує ретельного нормування годівлі, особливо під час інтенсивного їх використання у парувальний період.

За недостатньої годівлі можливе запозичення деяких поживних речовин із вовни або значне зменшення їх надходження для нормального росту останньої. Це спричинює зниження статевої активності та сперматогенезу. Не можна допускати і надмірної годівлі баранів, оскільки через ожиріння вони стають кволими, малоактивними і часто відмовляються від садки. Тому годівля баранів-плідників повинна бути збалансованою за вмістом енергії та поживних речовин.

Визначаючи норми годівлі баранів-плідників, враховують їх породну належність, напрям вовнової продуктивності, живу масу та інтенсивність статевого навантаження. При цьому за інтенсивністю статевого використання у баранів-плідників виділяють два періоди: непарувальний – 8,5–9 міс (період спокою), передпарувальний – 1,5–2 міс і власне парувальний – 1,5 міс.

За прийнятими нормами баранам-плідникам вовнових і мясо-вовнових порід на 100 кг живої маси необхідно: у непарувальний період – 1,8 к.од. (20 МДж обмінної енергії) і 90 г перетравного протеїну на 1 к.од., у парувальний період за помірного навантаження (2–3 садки за день) – 2,3 к.од. (25 МДж обмінної енергії) і 110–112 г перетравного протеїну на 1 к.од., за інтенсивного використання (4–5 садок за день) – 2,5 к.од. і 120–125 г перетравного протеїну на 1 к.од.

Повноцінну годівлю баранів-плідників у зимовий непарувальний період забезпечують добовою даванкою злаково-бобового сіна – 1,5–2 кг, соковитих кормів – 1,5–2,5 та суміші концентратів, збагачених мінерально-вітамінними добавками – 0,6–0,8 кг. За структурою раціону кількість грубих, соковитих і концентрованих кормів становить відповідно 35–40%, 20–25 і 40–45%.

Влітку баранів-плідників випасають на кращих пасовищах, окремо від іншого поголівя овець. За відсутності пасовищ або низької якості їм згодовують траву природних або сіяних угідь та певну кількість концентрованих кормів (0,5–0,7 кг за добу).

Підготовку баранів-плідників до парувального сезону розпочинають за 1,5–2 міс, оскільки процес дозрівання сперміїв у них триває 40–50 діб. У період спокою в організмі плідників нагромаджується до 150 млрд сперміїв і щоб вони виділилися, баранам забезпечують у підготовчий період до 25–30 садок.

Протягом підготовчого періоду баранів поступово переводять на посилений режим годівлі, збільшуючи кількість концентрованих кормів у раціоні, особливо високопротеїнових до 1 кг. В останній місяць підготовки їх годують так, як і під час парування.

У парувальний період плідники мають одержувати в раціоні легкоперетравні поживні речовини, багаті на білки, вітаміни і мінеральні солі. Із грубих кормів баранам-плідникам згодовують різнотравне дрібностебельне сіно з розрахунку 1–1,5 кг на одну голову за добу. Якщо тварин випасають, то крім трави, згодовують по 0,4–0,5 кг сіна. Із соковитих кормів корисними є морква (0,5 кг/голову), кормові буряки та гарбузи.

На статеву функцію баранів позитивно впливає суміш концкормів із вівса, ячменю, проса, макухи (1,2–1,8 кг/голову). Для підвищення повноцінності білкового живлення до раціонів включають 1,5–2 кг збираного молока, 2–3 шт. курячих яєць та інші корми тваринного походження у адекватній кількості. Із мінеральних кормів обовязково вводять сіль кухонну, кісткове борошно та мінерально-вітамінні премікси. Такі раціони забезпечують оптимальну активність баранів протягом парувального періоду та високу запліднювальну здатність сперми.

У цей час не можна допускати надлишку грубих кормів: за надмірних даванок останніх спостерігається вялість плідників і низька якість сперми.

У тонкорунному вівчарстві, застосовуючи штучне осіменіння, для виявлення вівцематок в охоті, в отару пускають баранів-пробників живою масою 70–80 кг. Для них призначають добовий раціон із вмістом 1,5–2,0 к.од. та 150–200 г перетравного протеїну, а влітку випасають на кращих пасовищах і підгодовують сумішшю концкормів по 0,6–0,8 кг на одну голову за добу. У період використання для виявлення вівцематок в охоті даванку концкормів їм доводять до 1 кг. Після закінчення парувального сезону у деяких отарах пробників використовують для парування з вівцематками, які не запліднилися. У такому випадку їх годують за раціонами баранів-плідників.