9.2. Вплив годівлі на вовнову продуктивність і плодючість овець

На розвиток, вовнову і мясну продуктивність та відтворну здатність тварин можна цілеспрямовано впливати рівнем і типом годівлі. Різний режим годівлі здатний певною мірою змінити тип обміну речовин, унаслідок чого можливі зміни будови тіла та його фізіологічних особливостей. Тварини за недостатнього живлення будовою тіла, розвитком органів і тканин, станом здоровя і продуктивністю значно відрізняються від ровесників, вирощених в умовах достатньої повноцінної годівлі. У разі недостатньої годівлі у другу половину кітності порушується співвідношення у рості окремих частин тіла плода. Ягнята народжуються з відносно важкою головою, тонкими кінцівками, вузьким тазом. Достатня годівля вівцематок слугує запорукою народження молодняку з пропорційною будовою тіла і високими життєздатністю і майбутньою продуктивністю.

За деякими спостереженнями, вівці нижчесередньої вгодованості нормально приходять в охоту і виділяють яйцеклітини, здатні до запліднення, причому мають не менше двойних овуляцій, ніж за середньої та вищесередньої вгодованості. Проте, якщо у овець нормальної вгодованості всі ембріони розвиваються, то у тварин нижчесередньої значна частина їх гине. Отже, рівень годівлі у перший період кітності відіграє важливу роль у підвищенні плодючості, але й у другий він має ще більше значення, ніж у перший. Рівень годівлі та вгодованість вівцематок у цей період впливають на збереження ягнят після народження. У тварин за високого рівня годівлі під час кітності плід нагромаджує глікоген у печінці та мязах. Після народження він витрачається на підтримання температури тіла та енергію ссання молока. За низького рівня годівлі вівцематок глікогену в тілі плода відкладається мало або зовсім не відкладається. Такі ягнята після народження не можуть підтримувати температуру тіла і часто гинуть від переохолодження.

На плодючість вівцематок і розвиток плода впливають також специфічні речовини кормів. Наприклад, згодовування вівцям капусти негативно позначається на вітворенні – майже у 2 рази знижується вихід ягнят, у них збільшується щитовидна залоза. Зобогенний фактор проявляє лляна макуха при згодовуванні 20% за поживністю раціону. Плодючість вівцематок втрачається і через згодовування протягом тривалого періоду кормів, які проявляють есторегенну дію на організм тварини.

Повноцінна годівля є основою високої вовнової продуктивності – як наявної, так і майбутньої. Середній приріст вовни у осінньо-зимовий період становить 0,6-0,7 см за місяць. У разі недостатньої годівлі ріст вовни сповільнюється до 0,2 см за місяць, а до кінця весни припиняється майже зовсім. Через нестачу протеїну в раціоні настриг вовни знижується на 20-40%, кальцію і фосфору – на 20% і більше. Вовна стає тонкою, втрачає звивистість і пружність. Дуже часто причиною сповільнення її росту буває нестача мікроелементів – цинку, міді, кобальту і йоду. За йодної нестачі вівці втрачають вовну.

Значною мірою формування вовнового покриву у ягнят залежить від годівлі кітних вівцематок. При цьому найважливішими для майбутньої вовнової продуктивності є третій і четвертий місяці розвитку плода, коли у шкірі ембріона закладаються волосяні фолікули. За недостатньої і неповноцінної годівлі кітних вівцематок у цей час ягнята народжуються з рідким вовновим покривом. Слід зазначити, що у тонкорунних порід овець ягнята зявляються із сформованим вовновим покривом лише на 1/3, а грубововнових – на 2/3. Решта волосяних фолікулів перебуває у зародковому стані і з них вовнинки продовжують утворюватися до 5-місячного віку. Але найінтенсивніше нові вовнинки виростають із фолікулів у перший місяць післяутробного періоду. Несприятливі умови годівлі ягнят у молочний період затримують розвиток фолікулів, унаслідок чого дорослі тварини мають рідкий вовновий покрив.