Контрольні запитання

1. Особливості травлення у передшлунках великої рогатої худоби. 2. Основні кислоти бродіння та їх значення в обміні речовин. 3. Яких змін зазнають у передшлунках жуйних азотисті речовини, жири, вуглеводи? 4. Організація годівлі тільних корів у сухостійний період. 5. За якими показниками визначається норма годівлі сухостійних корів і нетелей? 6. Яких кормів і добавок не можна згодовувати коровам у сухостійний період? 7. Організація годівлі новотільних корів. 8. За якими показниками визначають норму для дійних корів? 9. Годівля корів при роздоюванні. 10. Особливості годівлі високопродуктивних корів. 11. Організація годівлі дійних корів у стійловий та пасовищний періоди. 12. Особливості годівлі корів у весняний і осінній перехідні періоди. Годівля корів під час запуску. 13. Особливості годівлі племінних бугаїв. 14. Яких кормів не рекомендують згодовувати бугаям? 15. За якими показниками проводять контроль повноцінності годівлі корів і бугаїв? 16. Годівля телят у молочний період. 17. Значення молозива у годівлі новонароджених. 18. Як приготувати замінник молозива? 19. Способи випоювання телят молоком. 20. У якому віці телят привчають до поїдання сіна, концентрованих і соковитих кормів? 21. Годівля телят старше 6 міс віку. 22. Особливості годівлі пелемінних телиць і бугайців. 23. Годівля молодняку при вирощуванні на мясо. 24. Чинники, що впливають на успіх відгодівлі. 25. Типи і види відгодівлі худоби. 26. Організація відгодівлі худоби на зелених кормах, силосі, жомі, барді та інших відходах? 27. Відгодівля худоби на повнораціонних сумішках. 28. Організація годівлі молодняку при вирощуванні на мясо в умовах промислової технології. 29. За якими показниками проводять контроль повноцінності годівлі молодняку?

8. Годівля мясної худоби

Традиційна технологія мясного скотарства характеризується сезонністю одержання приплоду, вирощуванням телят до 6-8 місячного віку на підсосі. У даній галузі застосовують дві системи утримання худоби: стійлово-вигульну і стійлово-пасовищну.

За стійлово-вигульної системи тварин утримують на глибокій незмінній підстилці, годівлю і напування худоби здійснюють на вигульно-кормових майданчиках, які прилягають до приміщень для відпочинку. Для забезпечення худоби водою використовують групові автонапувалки з електропідігрівом води у зимовий період.

За стійлово-пасовищної системи влітку тварин випасають на природних чи культурних пасовищах, відповідно обладнавши місця для відпочинку і водопою. Взимку утримують за стійлово-вигульною системою.

Годівлю тварин нормують за статтю, віком, живою масою та фізіологічним станом.

Годівля бугаїв-плідників. Годівля бугаїв-плідників у мясному скотарстві майже не відрізняється від молочного, але повязана з деякими біологічними особливостями тварин та специфікою їх використання у паруванні маточного поголівя, яке носить сезонний характер.

Годівля бугаїв-плідників мясних порід протягом року диференціюють залежно від статевого використання. У непарувальний період годівля бугаїв мясних порід обмежена. На 100 кг живої маси їм згодовують 1,0–1,3 кг сухої речовини і 8,1–11,3 МДж обмінної енергії (0,74–1,0 к.од.). у парувальний період кількість сухої речовини і обмінної енергії збільшують: за середнього навантаження до 1,0–1,5 кг і 9,1–13,7 МДж обмінної енергії (0,83–1,05 к.од.) та за підвищеного – відповідно до 1,1–1,6 кг, 10,7–16,0 МДж (0,97–1,45 к.од.).

Потреба бугаїв мясних порід у перетравному протеїні у розрахунку на 1 к.од. залежно від навантаження становить 100, 125 і 135 г, або його концентрація у сухій речовині раціону повинна складати відповідно 12,6; 15,4 і 20%. Вміст клітковини у сухій речовині раціону планують відповідно статевого навантаження: у непарувальний період – 25%, а у парувальний – зменшують до 22% за середнього навантаження та до 21% за підвищеного. Кількість цукру залежно від статевого використання зростає від 7,3% до 9,4 і 10,3%, а крохмалю – від 8,7% до 10,5 і 13,8%. (Норми потреби у поживних речовинах для плідників розраховані на живу масу від 600 до 1400 кг. Наведені більш високі показники відносяться до низької живої маси і навпаки).

Оптимальний рівень мінерального і вітамінного живлення племінних бугаїв забезпечується за вмісту в 1 кг сухої речовини: кальцію – 5,5–6,5 г, фосфору – 3,3–4,5, кухонної солі – 4,8–5,0 г. Раціони балансують також за сіркою – 2,1–3,3 г/кг сухої речовини, залізом – 55–65 мг, міддю – 10–12, цинком – 35–40, марганцем – 50–55, кобальтом і йодом – 0,6–0,8, каротином – 40–60 мг, вітаміном D – 0,8–1,3 МО та вітаміном Е – 30–32 мг/кг сухої речовини.

До раціонів бугаїв-плідників включають у зимовий період якісне сіно злакових і бобових трав, силос, коренеплоди та суміш концентрованих кормів або комбікорм; у літній період – траву злаково-бобових, сіно і концкорми. Інколи бугаїв випасають, за умови випасання кількість сіна і концкормів не зменшують порівняно з годівлею у стійлах.

На 100 кг живої маси бугаям мясних порід згодовують: сіна – 0,7–1,0 кг, силосу – 0,5–0,8, коренеплодів – 0,4–0,6 і концентратів – 0,3–0,6 кг на одну голову за добу.

За сезонного парування підготовку плідників розпочинають за 2 міс до його початку. У цей період бугаїв годують за нормами парувального періоду з таким розрахунком, щоб вони мали заводську кондицію. Для молодих ростучих плідників норму годівлі збільшують на 0,5–1,0 к.од. (0,6–1,1 МДж ОЕ). У період статевого використання до раціонів плідників вводять корми тваринного походження по 0,2–0,5 кг на голову за добу мясо-кісткового, рибного борошна або 3–5 кг збираного молока чи 2–3 курячих яєць. Слід зазначити, що за достатньої кількості різноманітних якісних рослинних кормів не обовязково вводити до раціонів плідників корми тваринного походження.

Залежно від статусу господарств, що спеціалізуються на вирощуванні мясної худоби, бугаїв-плідників використовують як за штучного осіменіння маточного поголівя, так і за ручного і вільного спаровування.

Молодих бугайців починають використовувати з 12-місячного віку. До 18 міс від них беруть два еякуляти (дуплетні садки), а від дорослих – до до чотирьох еякулятів за тиждень. За вільного спаровування за бугаєм закріплюють 25–40 самок на сезон, за ручного – 50–70. за ручного парування дорослому бугаю дають дві садки на день (не більше трьох) з одним-двома днями відпочинку на тиждень, а молодим – одну-дві садки на день через кожні два дні відпочинку. За вільного парування за одним бугаєм річного віку закріплюють 10–15 самок, дворічного – 20–25 і дорослого – 30–35 голів. При цьому за маточним стадом закріплюють бугаїв однієї лінії, неспоріднених з ним. Бугая випускають до корів почергово, через один-три доби і одночасно не більше 2–3 самців. Під час відпочинку бугаїв годують інтенсивно згідно діючих норм.

Годівля корів. У мясному скотарстві до половини кормових ресурсів витрачається на годівлю маточного поголівя і яловість корів значно здорожчує собівартість виробництва мяса. Тому чим вищі відтворна здатність маточного поголівя і приріст живої маси молодняку, тим вища рентабельність мясного скотарства. Власна продуктивність корів мясної худоби порівняно з молочною досить низька. Мясна корова протягом року у прирості вирощеного теляти продукує 150 кг сухої речовини, а молочна – у надої 3000 кг молока і річному прирості теляти – до 500 кг.

Максимальна молочність мясних корів у перші 3–4 міс після отелення становить 7–9 кг, потім знижується і в кінці лактації не перевершує 3–4 кг на добу. У звязку з цим годівлю корів протягом виробничого циклу диференціюють залежно від їх фізіологічного стану:

тільні корови за 2 міс до отелення;

підсисні корови у першу половину лактації;

корови у другу половину лактації і після відлучення телят.

За такого групування можна більш чітко організувати годівлю маточного поголівя та забезпечити потребу корів в енергії та інших елементах живлення.

Годівля тільних корів у сухостійний період. За нормами енергетичного і протеїнового живлення загальний рівень годівлі сухостійних корів за 2 міс до отелення у розрахунку на 100 кг живої маси становить: сухої речовини – 2,45–2,15 кг, енергії – 1,6–1,4 к.од. за вмісту в 1 кг сухої речовини – 8,0–8,2 МДж обмінної енергії (0,65–0,67 к.од.), сирого протеїну 115–125 г, сирої клітковини – 290, кальцію – 6,1, фосфору – 3,5 і кухонної солі – 5,0 г. За годівлі сухостійних корів у приміщенні на привязі норму годівлі зменшують на 10–12%. На 1 к.од. у раціоні необхідно: перетравного протеїну – 108–110 г, кальцію – 9,4, фосфору – 5,4, кухонної солі – 7,2 г, каротину – 40 мг, вітаміну Е – 40 мг і вітаміну D – 1000 МО.

Норми годівлі тільних сухостійних корів за 2 міс до отелення наведені у таблиці 73.

На 100 кг живої маси у раціоні згодовують: грубих кормів – 1,5–2 кг, соковитих (силосу або сінажу) – 1,5–2, концкормів – 0,25–0,30 кг. За низької якості обємистих кормів норму концентратів збільшують на 15–20%. У структурі раціону грубі корми становлять – 50–55%, у тому числі сіно – 40–45%, соковиті – 20–25 і концентровані корми – 20–25%.

Коровам першої і другої лактації норму годівлі збільшують на 1,0–1,5 к.од. (12–18 МДж ОЕ) з вмістом на 1 к.од. 100–105 г перетравного протеїну, 7–7,6 кальцію, 4–4,4 г фосфору і 37–40 мг каротину.

У племінних господарствах норму годівлі корів необхідно підвищувати на 10%. Але корів у цей період не слід перегодовувати, оскільки ожиріння може стати причиною ускладнень при родах.

У раціони тільних сухостійних корів необхідно включати сіно, солому, сінаж, силос і концентровані корми. Концентратно-силосно-сінажні раціони (50% і більше силосу за поживністю) негативно впливають на резистентність новонароджених телят і відтворну здатність корів. Телята народжуються кволими, часто хворіють з можливими випадками загибелі. Підвищує резистентність організму телят згодовування коровам фосфатів, мікродобавок – йоду, кобальту, міді, цинку та вітамінів А, D, Е. Глибокотільним коровам за 15 діб до отелення з раціону виключають силос, замінюючи його на якісне сіно, знижують частку соломи.

Організація повноцінної годівлі тільних сухостійних корів за 2 міс до отелення забезпечує нормальний ріст плода в кінці ембріонального періоду, народження життєздатного приплоду і створює певні резерви поживних речовин в організмі на наступну лактацію. Телята більш високої живої маси при народженні (30–40 кг) краще ростуть і розвиваються не тільки у підсисний період, а й після відлучення. Особливу увагу слід приділяти годівлі нетелів, оскільки її рівень і повноцінність впливають не тільки на ріст і розвиток плода, а й на власний їх ріст.

Таблиця 73