Потреба молодняку у макроелементах на 1 кг сухої речовини раціону, г

Елемент	Вік, міс
	1-3	4-6	7-12	13-18
Сіль кухонна	6,5-5,4	5,4-5,2	5,1-5,0	5,4-5,9
Кальцій	14,9-10,2	8,9-7,1	7,0-6,6	6,8-6,9
Фосфор	8,4-6,2	6,0-4,7	4,3-4,0	4,0-4,3
Магній	1,3-1,4	1,8-1,7	2,0-2,4	2,5-2,8
Калій	9,8-6,8	6,5-5,8	6,8-7,7	7,8-8,0
Сірка	3,7-3,2	2,8-2,7	3,0-3,3	3,5-3,4

Мікроелементи відіграють важливу роль в обміні речовин і їх дефіцит негативно впливає на обмін речовин і використання поживних речовин корму. Потреба молодняку в мікроелементах на 1 кг сухої речовини корму становить, мг: заліза – 50–80, міді – 5–10, цинку – 30–60, марганцю – 30–60, кобальту – 0,4–0,7 і йоду – 0,2–0,6.

У більшості рекомендацій з вирощування молодняку у період новонародженості не передбачена підгодівля телят на доповнення до молока мінеральними речовинами. Телята від матерів з високою продуктивністю уже при народженні можуть страждати на мінеральну недостатність. У такому випадку вони жують підстилку, облизують стіни клітки, що часто приводить до розладу травлення і відходу телят у перші дні життя. Тому молодняк з перших днів життя необхідно підгодовувати сіллю-лизунцем і чистою крейдою.

Телята зберігають здоров’я та інтенсивно ростуть не тільки у разі забезпеченні їх достатньою кількістю енергії, поживних і мінеральних речовин, а й вітамінів А, D, та у ранньому віці до розвитку передшлунків – групи В. Народжуються телята з низьким запасом вітаміну А і каротину. З перших днів життя єдиним джерелом надходження до організму вітамінів є молозиво і молоко матері. Влітку з молозивом і молоком вони одержують достатньо вітаміну А. Взимку цього вітаміну не вистачає, тому в молозивний період необхідна даванка по 400 МО вітаміну А на кожний кілограм маси тіла. З 2–3-місячного віку телятам згодовують сіно з молодої трави, висушене у тіні, та моркву. У віці до 6 міс на 1 кг сухої речовини необхідно забезпечити 26-37 мг, а пізніше – не менше 22-25 мг каротину.

Телята при годівлі раціонами з недостатньою кількістю вітаміну D через 2–3 міс хворіють на рахіт. У зимовий період до 6-місячного віку їх необхідно забезпечувати вітаміном D із розрахунку 0,6-0,9 тис. МО на 1 кг сухої речовини і 0,4-0,5 тис. МО у віці старше 6 міс. У літній період при утриманні телят у таборах за достатньо сонячного опромінення підгодівля препаратами вітаміну D недоцільна.

Молозиво і молоко забезпечують потребу теляти вітамінами групи В. Додавання до раціону невеликої кількості сухих дріжджів поліпшує забезпеченість організму цими вітамінами (крім В₁₂), сприяє апетиту, тварини краще ростуть.

Техніка годівлі телят у молочний період. Під час вирощування племінних теличок годівлю їх організовують так, щоб як можна раніше привчити до поїдання рослинних кормів. Це сприяє кращому розвитку травної системи. Привчають телят до поїдання сіна з другої декади, а з четвертої вводять до раціону, починаючи з 0,2 кг, і доводять у кінці третього місяця до 1,3-1,5 кг, а на кінець шостого – до 3-3,5 кг.

З 15–20-добового віку до раціону телят включають вівсянку у кількості 100–150 г на одну голову за добу. Пізніше привчають до суміші концкормів з молотого зерна вівса, кукурудзи, ячменю, пшеничних висівок, макухи, сухих дріжджів, кісткового борошна та ряду мінеральних і вітамінних компонентів або згодовують спеціальний комбікорм. Норму концкормів до 3-місячного віку доводять до 1,2–1,6, а в кінці молочного періоду – до 2 кг на одну голову за добу.

Коренеплоди телятам згодовують з місячного віку, а силос і сінаж – з двох місяців. Соковиті корми підвищують біологічну цінність раціону, поліпшують апетит, травлення і засвоєння поживних речовин.

Джерелом мінеральних речовин для телят слугують кухонна сіль, кісткове борошно, моно- дикальційфосфат, моно-динатрійфосфат та інші, а також мінерально-вітамінні премікси.

Норма випоювання молока і тривалість молочного періоду залежать від племінної цінності, породи і призначення телят. За існуючими схемами годівлі телят до 6-місячного віку норма витрат незбираного молока для ремонтних теличок коливається від 180 до 350 кг, збираного – від 200 до 600 кг. Залежно від норми випоювання тривалість молочного періоду може коливатись від 2 до 5 міс. Для племінних бичків витрати незбираного молока складають 320–450 і збираного 600-1000 кг, молочний період триває 5–6 міс.

Кількість незбираного молока для випоювання телят і тривалість молочного періоду в подальшому впливають на здатність тварин використовувати рослинні корми: сіно, силос, сінаж, концентровані та ін. Телята, які одержують велику кількість незбираного молока, виростають зніженими, перебірливими до кормів і умов утримання, продуктивність і відтворні якості у них понижені. Надмірна молочна годівля, як правило, сповільнює розвиток травного каналу, негативно впливає на використання поживних речовин об’ємистих і концентрованих кормів. Безперечно, висока норма згодовування незбираного молока сприяє інтенсивному росту, проте не завжди високий приріст є показником нормального розвитку молодняку. Такий спосіб годівлі зумовлює ожиріння, що потім негативно позначається на відтворній здатності.

Знежирене молоко до раціону вводять з 3–4-тижневого віку, стежачи при цьому за його чистотою і свіжістю. Воно містить таку ж кількість білка, мінеральних речовин і вуглеводів як і натуральне, але в ньому мало жиру і майже відсутні вітаміни А і D. Тому до раціону телят додаюти концентрати цих вітамінів і включають концентровані корми з підвищеним вмістом жиру. Орієнтовно на 1 кг сухої речовини раціону телятам згодовують вітаміну А – 3000–4000 МО, D – 300–500 МО, Е – 1–2 мг. Переводять телят на знежирене молоко поступово, замінюючи щоденно 0,5-1 кг натурального молока на таку ж кількість знежиреного. Ці корми краще не змішувати, а згодовувати у різний час окремо – вранці натуральне, ввечері – знежирене або навпаки. Теличок з пятої, а племінних бичків з шостої декади повністю переводять на збиране молоко. У літній період доцільно збиране молоко згодовувати у вигляді ацидофільної простокваші.

З метою економії незбираного молока під час вирощування, особливо при відгодівлі на м’ясо, телят переводять на годівлю замінником незбираного молока (ЗНМ). Поживність 1 кг сухого ЗНМ складає 2,20 к.од. Перед згодовування ЗНМ відновлюють до молока у співвідношенні: 1 частина сухого ЗНМ і 9 частин води або 1,25 частини сухого ЗНМ і 8,75 частини перевареної води температурою у межах 55°C. Суміш ретельно перемішують до повного розчинення порошку, охолоджують до температури 35–37°C і випоюють. Згодовують замінник молока телятам з 11-ї доби після народження. На одне теля витрачають сухого ЗНМ при вирощуванні для виробництва молока від 35 до 48, у разі вирощування на м’ясо – від 23 до 28 кг.

До складу замінників молока входять, %: сухе збиране молоко – 60–70, суха молочна сироватка обезцукрена – 10–15, сколотини – 5–10, жир гологенізований – 18–20, фосфатидний концентрат – 2–5, антиоксидант – 0,003-0,04%, а також антибіотики – 50 мг, вітамін А – 30-40 тис. МО, вітамін D – 5-10 тис. МО, вітамін Е – 20 мг та ряд інших необхідних елементів живлення або спеціальний премікс – 1%.

Способи випоювання телят молоком. Найоптимальніший природний спосіб, коли теля ссе молоко з вимя матері. У молочному скотарстві цей спосіб короткотерміновий – кілька годин, коли отелення корови відбувається у денниках, і як основний спосіб у м’ясному скотарстві. Мало відрізняється від природного даванка молока телятам із соскових напувалок. У напуванні телят з відра є недолік – молозиво і молоко при жадібному ковтанні потрапляє у рубець і поки останній не функціонує – може статися розлад травлення чи обміну речовин. Щоб молоко надходило невеликими порціями, у відро кладуть спеціальний поплавець або жмут сіна.

У деяких господарствах телят вирощують на підсосі, використовуючи корів-годувальниць. Під коровою з річним надоєм 2000 кг молока за три тури можна виростити 6–7, а при надої 3000-3500 кг – до 12 телят. Утримують їх у станку поряд з коровою і підпускають до неї 4–5 разів на день. Тривалість цього способу вирощування залежить від господарських умов і в середньому становить 2–3 міс. У літній період телят випасають поблизу ферми і підпускають до корів-годувальниць 3 рази на день. Після відлучення від корів протягом 7–10 діб їм згодовують незбиране молоко: перші 2–3 доби по 3–4 кг, а потім норму зменшують і замінюють його на знежирене. В період підсисного утримання телят привчають до поїдання рослинних кормів.

У літній період замість сіна і соковитих кормів їм згодовують траву: спочатку привчають до пров’яленої, а з четвертої декади вводять до раціону 1,5-2,0 кг свіжоскошеної. Для молодняку доцільне створення культурних пасовищ. Телички, яких утримують на культурних пасовищах, інтенсивніше ростуть і розвиваються протягом усього періоду вирощування, ніж ті, які одержують корми з годівниць. Під час організації літнього утримання необхідно контролювати якість зелених кормів з тим, щоб своєчасно поповнювати потребу тварин в основних елементах живлення, які можуть виникати залежно від їх якості.

У м’ясному скотарстві телят до 7–8-місячного віку вирощують під матерями на повному підсосі. З 15–20-добового віку їх привчають до поїдання сіна і концентрованих кормів. Із мінеральних добавок використовують кухонну сіль, кісткове борошно, кормові фосфати, мікроелементи та вітаміни або доповнюючи раціони спеціальними преміксами. У літній період телята з коровами знаходяться на пасовищі. У разі, якщо продуктивність пасовища недостатня, їх підгодовують зеленою масою сіяних трав та концкормами.

Годівля молодняку великої рогатої худоби старше 6-місячного віку. В післямолочний період (старше 6 міс) годівля має забезпечувати інтенсивний ріст і розвиток та здатність тварин ефективно використовувати корми і забезпечувати у майбутньому високу продуктивність.

На даний час у практиці тваринництва застосовуються різні системи вирощування, що пояснюється різноманітністю умов окремих господарств, а також кінцевою метою вирощування. Часто молодняк великої рогатої худоби вирощують в умовах перемінного рівня годівлі: взимку на бідних неповноцінних раціонах через нестачу і низьку якість кормів, влітку – на достатньо повноцінному живленні зеленими кормами. Проте відставання у рості й розвитку тварин взимку не може бути повністю компенсовано влітку. Тому в умовах інтенсивного ведення тваринництва необхідно не допускати випадків недогодівлі тварин, особливо тривалих, післядія яких майже непоправна.

У разі вирощування корів до живої маси у дорослому стані 500–550 кг середньодобові прирости теличок плануються у перші 6 міс 650–700 г, у 7–12 міс – 550–600 і в подальшому – 450–500 г.

Для великих порід живою масою корів 600–650 кг середньодобові прирости теличок плануються у перше півріччя 750–800 г, друге – 650–700, від 1 до 1,5 року – 550–600 і надалі до отелення – 450–500 г.

У племінних господарствах молодняк вирощують інтенсивніше протягом перших 6-8 міс життя з наступним зниженням приростів, у товарних – теличок вирощують спочатку при помірному рівні годівлі з наступним підвищенням у період статевого дозрівання та інтенсивного розвитку молочної залози.

Слід зазначити, що добре розвинутий, здоровий молодняк можна одержати тільки в умовах безперебійної повноцінної годівлі протягом усього періоду вирощування. При цьому слід чітко представляти кінцеву мету. Так, для ремонтного молодняку в молочному скотарстві необхідно дотримувати певної поміркованості в годівлі, а за умови вирощування на м’ясо – інтенсивна годівля тварин забезпечує високу ефективність одержання м’ясної продукції.

У післямолочний період раціони молодняку за структурою мають поступово наближатися до раціонів дорослої худоби. Ремонтних телиць годують переважно соковитими і грубими кормами з мінімальною кількістю концкормів. Це сприяє розвитку їх травної, серцево-судинної та інших систем організму, що забезпечує належний обмін речовин, характерний для високомолочної худоби, і запобігає ранньому настанню статевої зрілості та ожирінню. За висококонцентратного типу годівлі телиць у вирощених з них корів порушуються відтворні функції та спостерігається низька молочна продуктивність.

Деталізовані норми годівлі молодняку великої рогатої худоби після 6-місячного віку розроблено з урахуванням віку, статі та запланованого середньодобового приросту при вирощуванні корів живою масою від 400-450 до 600-650 кг і для племінних бичків при досягненні у 16 міс живої маси 380–500 кг (табл. 67).

На 100 кг живої маси племінним телицям у віці 7–12 міс необхідно 2,4–3,0 кг сухої речовини, пізніше – з 13–18 міс – 2,1–2,5 кг, бичкам у віці 7-12 міс – 2,2–2,8 кг, у 13–16 міс – 2,0–2,2 кг сухої речовини при концентрації енергії в 1 кг сухої речовини 0,8–0,9 к.од.. Причому із збільшенням живої маси рівень енергії у сухій речовині дещо знижується.

Потреба телиць у перетравному протеїні з розрахунку на 1 к.од. з віком змінюється: у 7–9 міс вона становить 100 г, 10–12 міс – 100–95, у 13–18 міс – 105–100 г.

У сухій речовині раціону для телиць у віці 7–12 міс необхідно клітковини – 21–22%, у 13–18 міс – 23–24%; цукру, відповідно, 6,5–9 і 6,5–8,5%. Цукро-протеїнове відношення у раціонах становить 0,8–1,0:1. Потреба у жирі невисока і знаходиться у межах 3%.

У зимовий період племінним телицям згодовують сіно, соковиті і концентровані корми з розрахунку на 100 кг живої маси: сіна – 1,5–2 кг, силосу – 5–6, сінажу – 4–5, коренеплодів – 2–3 кг. Норма концентрованих залежить від якості об’ємистих кормів: за високої якості останніх додають 400-500 г, за низької – 1,0–1,5 кг концкормів на одну голову за добу. У разі нестачі сіна частину його (до 30%) можна замінити якісною ярою соломою (до 9-місячного віку телицям солому згодовувати не рекомендують).

У структурі раціонів їм згодовують 45-60% соковитих кормів, із них 10-15% коренеплодів, 25-30 грубих і 15-25% концентрованих. Улітку, за використання зелених кормів, концентрованих вводять до раціону не більше 10-15%, а на високоякісних пасовищах не згодовують їх зовсім. Якщо у раціонах не вистачає мінеральних елементів, то телицям забезпечують мінеральну підкормку (дикальційфосфат, преципітат, кісткове борошно тощо, солі мікроелементів), у випадку нестачі вітамінів – вітамінні препарати або премікси (П 63-1, П 63-2 та ін.).

Таблиця 67

Норми годівлі ремонтних телиць до 18-місячного віку при вирощуванні корів живою масою 500–550 та 600–650 кг, на голову за добу

Показник	Вік, міс
	7	9	11	13	15	18	7	9	11	13	15	18
	жива маса, кг
	164	199	234	267	296	338	186	227	269	309	344	397
	середньодобовий приріст, г
	550...600			450...500			650....700 550....600
Кормові одиниці	4,0	4,4	4,8	5,2	5,4	5,8	4,4	4,9	5,5	5,7	5,9	6,5
Обмінна енергія, МДж	33,6	38,6	43,6	47,0	51,2	57,9	38,5	44,6	52,5	55,0	59,5	68,5
Суха речовина, кг	4,5	5,4	6,0	6,2	6,5	7,3	5,5	6,3	7,0	7,1	7,4	8,1
Сирий протеїн, г	575	670	700	730	755	800	670	725	800	830	860	900
Перетравний протеїн, г	395	435	455	475	490	520	445	470	520	540	560	585
Сира клітковина, г	945	1190	1320	1365	1430	1605	1070	1320	1495	1560	1630	1780
Цукор, г	345	390	410	430	440	470	390	425	465	485	505	525
Сирий жир, г	240	255	270	285	300	325	270	290	305	325	340	370
Сіль кухонна, г	23	27	30	34	37	42	28	32	35	39	42	47
Кальцій, г	33	36	40	42	45	49	35	39	43	46	50	55
Фосфор, г	20	21	23	25	27	30	25	27	28	29	32	37
Залізо, мг	270	325	360	370	390	440	305	360	16	18	20	23
Мідь, мг	36	43	48	50	52	58	41	48	54	57	59	65
Цинк, мг	200	245	270	280	295	330	230	270	305	320	335	365
Кобальт, мг	2,9	3,5	3,9	4,1	4,3	4,7	3,3	3,9	4,4	4,6	4,8	5,3
Марганець, мг	225	270	300	310	325	365	255	300	340	355	370	405
Йод, мг	1,3	1,6	1,8	1,9	2,0	2,2	1,5	1,8	2,0	2,1	2,2	2,4
Каротин, мг	115	130	140	150	165	185	135	145	160	170	185	205
Вітамін D, МО	2500	2800	3300	800	4300	5100	2600	2900	3400	3900	4400	5200
Вітамін E, мг	180	215	240	250	260	290	205	240	270	285	295	325

Годують племінних телиць 2 рази на добу. Ранішню даванку складають концкорми, сінаж, коренеплоди, вечірню – сіно, солома, силос. Доцільніше згодовувати кормову суміш, для чого сіно й солому подрібнюють і змішують із силосом, сінажем та подрібненими коренеплодами. Часто її здобрюють концкормами.

У літній період, коли тварин випасають, ранком згодовують концкорми, ввечері – необхідну кількість зеленої маси, якщо на пасовищі достатня кількість трави відсутня. Випасання телиць на високопродуктивних пасовищах забезпечує приріст живої маси 600–700 г без додаткового згодовування концкормів. Під час споживання трави у ранні фази вегетації можливий дефіцит сухої речовини і клітковини за надлишку протеїну. Тому зранку тваринам дають солому чи сіно по 0,5 кг/100 кг живої маси. Молодняк 6–10-місячного віку випасають близько ферми і утримують у приміщеннях або літніх таборах.

Перед пасовищним сезоном телиць формують у гурт, проводять зооветеринарний огляд, планові щеплення, готують тирло для відпочинку на підвищеному місці і облаштовують його годівницями, коритами для напування. За відсутності вільного доступу до води, молодняк напувають не менше 2 разів на добу.

У випадку утримання телиць без випасу зелений корм згодовують із годівниць. Добова норма для телиці у віці 7–9 міс складає 18–20 кг, 10–12 міс – 22–26, 13–15 міс – 26–30 і 16–18 міс – 30–35 кг.

Племінних бугайців годують інтенсивніше, ніж телиць. У післямолочний період підтримують середньодобові прирости залежно від породи на рівні 750–1000 г з такого розрахунку, щоб у 16 міс вони досягли живої маси 400–500 кг. У період вирощування їм згодовують більше концентрованих і менше об’ємистих кормів, ніж телицям. У структурі раціону на частку сіна припадає до 15%, сінажу – 25, силосу – 15, коренеплодів – 10 і концкормів – 35%. Узимку в раціон вводять сіно – 4–8 кг, силос – 5–6, сінаж – 5–6, коренеплоди – 5–6, і концкорми (комбікорм) – 1,8–3,5 кг та необхідні мінеральні й вітамінні підкорми. У літній період сіно і соковиті корми замінюють на траву, а концентровані залишають без змін. Трави згодовують у віці 7–16 міс 15–25 кг на добу. Кратність годівлі і порядок роздавання кормів як і для дорослих тварин – спочатку концентровані, потім соковиті та грубі корми. Всі балансуючі добавки згодовують у суміші концентрованих кормів. Улітку бичків випасають невеликими групами.

Раціони для племінних бугайців ретельно балансують за енергєю, протеїном, легкоперетравними вуглеводами, макро-та мікроелементами й вітамінами. Особливу увагу приділяють якості кормів. При утриманні без випасання їм необхідний щоденний активний моціон. Це сприяє нормальному розвитку органів і тканин, нормалізує обмін речовин, запобігає ожирінню та позитивно впливає на відтворні функції.

Контроль повноцінності годівлі молодняку великої рогатої худоби. Від повноцінності годівлі телят і племінного молодняку значною мірою залежить його здоровя, майбутня продуктивність, племінні якості та тривалість господарського використання.

Контроль повноцінності живлення здійснюють за вмістом у раціонах сухої речовини, енергії, поживних та біологічно активних речовин відповідно до прийнятих норм годівлі, а також за приростами живої маси, витратами кормів на 1 кг приросту і станом здоровя та обміну речовин.

Орієнтовна витрата кормів на 1 кг приросту живої маси при вирощуванні племінного молодняку по періодах має становити:

Вік, міс	Телиці	Бички
1-3	3 - 4,2	3,0 - 4,1
4-6	4,3 - 5,7	4,2 - 5,4
7-9	6,3 - 7,4	6,0 - 6,6
10-12	7,8 - 8,6	6,8 - 7,3
13-16	-	8,0 - 8,7
13-18	9,5 - 12,3	-

Телички при нормальних умовах вирощування повинні досягати живої маси залежно від породи:

Вік, міс	Жива маса корів, кг
	400-450	500-550	600-650
3	80	90	105
6	130	155	175
9	170	210	240
12	215	260	300
18	285	345	400

Під час біохімічного дослідження крові кількість білка у 100 мл сироватки крові коливається залежно від віку від 5,3 до 8,1 г, кальцію – 9,5–12,5, неорганічного фосфору – 5,5–7,0 і каротину – 0,25–1,15 мг.