7.4. Годівля молодняку великої рогатої худоби

Вирощування молодняку великої рогатої худоби вважається одним із найважливіших елементів технології молочного скотарства. За раціональної системи вирощування тварини нормально розвиваються від народження до дорослого стану і проявляють високу продуктивність за тривалого використання. Під час вирощування ремонтного молодняку завдання полягає не тільки в тому, щоб одержати запланований приріст живої маси, а й забезпечити оптимальний розвиток серцево-судинної системи, органів травлення, дихання, опору, що має досить важливе значення при використанні тварин у майбутньому.

Залежно від породи, умов годівлі та утримання маточного поголів’я телята народжуються живою масою 25–40 кг, що складає 7–9% від живої маси матерів. У разі повноцінної збалансованої годівлі молодняк інтенсивно росте і за перший рік життя досягає 50% живої маси дорослих тварин. За другий рік інтенсивність росту знижується до рівня 70% першого, а за третій – до половини другого року. Росте велика рогата худоба до 4–5 років, але максимальної живої маси досягає пізніше – через 2–3 роки після закінчення росту.

Народжуються телята з достатньо розвинутим сичугом і слабо розвинутими передшлунками. За місткістю сичуг у 2 рази перевищує передшлунки, тоді як у дорослих тварин його місткість складає лише 8, а рубця – 80% від загальної місткості шлунка.

Передшлунки у новонароджених телят не функціонують. Процеси травлення протягом перших 2–3 місяців життя відбуваються переважно у кишечнику і для телят у цей період характерний кишечний тип травлення, який пізніше з повноцінним функціюванням передшлунків переходить у шлунково-кишечний тип.

У перші дні після народження у телят вмістиме сичуга відзначається слабкою кислотністю і низькою бактерицидною дією. У них з перших днів інтенсивно функціонує підшлункова залоза, яка продукує ферменти, спрямовані на перетравлення поживних речовин молока – білків, жирів і молочного цукру. Це – трипсин, ліпаза і лактаза. Аналогічні ферменти виділяє й слизова тонкого кишечнику. Фермент сахароза з’являється в кінці першого – на початку другого тижня життя, а амілаза і мальтаза, хоча й знаходяться у секреті підшлункової залози, але в досить малій концентрації і не проявляють перетравної дії на крохмаль. Частина його, як і сахарози, розщеплюється ферментами мікроорганізмів переважно у нижніх відділках кишечнику. Секреція амілази і мальтази помітно зростає лише з 6–9-тижневого віку.

Перед народженням у телят починають функціювати центри ссання і харчового жолобка. Під час ссання він рефлекторно змикається і рідкий корм із стравоходу надходить безпосередньо у сичуг. Змикання країв жолобка також стимулюють молоко, теплий розчин глюкози і бікарбонату. При напуванні водою цей процес спостерігається лише у перші дні життя. З початком поїдання сіна і концентрованих кормів рефлекс змикання жолобка поступово затухає і до 6-місячного віку зникає.

У телят після народження яскраво виражений зв’язок ротового і шлункового травлення. У раннємолочний період у них інтенсивно функціонують підщелепна й підязикова слинні залози. Вони виділяють багато слини, до складу якої входить ліпаза. Передшлункову ліпазу продукують також залози, розміщені на язиці, в глотці та у верхній частині стравоходу.

Під час ссання слина змішується з молозивом, а пізніше з молоком і, надходячи у сичуг, сприяє утворенню рихлого згустка, в який легко проникають травні соки сичуга. У разі напування телят із відра, молоко мало змішується із слиною і, потрапляючи у сичуг, утворює щільний згусток, який погано перетравлюється. У ньому відбуваються процеси гниття, що може викликати розлад травлення.

Секреція привушних залоз, поки не функціонують передшлунки, незначна і лише в результаті переходу на годівлю рослинними кормами і початком функціювання передшлунків посилюється, стає неперервною, підвищується її лужність.

Молозиво і молоко ще в ротовій порожнині зазнають дії слинної ліпази, в результаті чого молочний жир розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти. У кислому середовищі сичуга гідроліз жиру слинною ліпазою припиняється, а під дією пепсину починають розщеплюватись молочні білки до пептидів. Через часті скорочення сичуга з молочного згустка вивільняється сироватка із розчиненими у ній поживними речовинами, які надходять у дванадцятипалу кишку, де за допомогою травних соків підшлункової залози і тонкого кишечнику перетравлюються до засвоюваного стану. Вивільнення сироватки з молочного згустка відбувається між 4 і 10 год після випоювання молока. У разі, коли телят годують більше 2 разів на добу, згусток, який ще залишився, включається в новий. Комбінація слинної і підшлункової ліпаз з перших днів життя сприяє перетравленню молочного жиру до 96–97%.

Молочний згусток забезпечує поступове і рівномірне надходження із сичуга у кишечник підготовлених до перетравлення поживних речовин молока й запобігає виходу з нього ще непідготовлених мас корму, що може призвести до розладу травлення.

На третьому місяці життя секреція слинної ліпази припиняється, а активність пепсину з 24-добового до 3-місячного віку підвищується у 5–6 разів.

У постнатальний період розпочинається інтенсивний розвиток передшлунків. Слизова оболонка сітки і рубця у новонароджених телят має сосочки завдовжки менше 1 мм. З початком споживання сухих кормів сосочки швидко ростуть і досягають у 8-тижневому віці довжини 5–7 мм. Із збільшенням місткості передшлунків тісно пов’язано зростання їх функціональної зрілості – з’являються регулярна моторика та активна мікробна популяція. Підвищується метаболічна активність слизової оболонки. У телят, яких вирощують лише на молоці, функціональна зрілість передшлунків сповільнена. Основні структурні перетворення рубця, сітки й книжки закінчуються через три місяці. Причому, розвиток передшлунків залежить від якості живлення: раннє приучування телят до рослинних кормів пришвидшує їх розвиток. Слід зазначити, що сосочки рубця краще розвиваються при згодовуванні концкормів, ніж сіна.

Становлення функцій передшлунків, зростання перетравлюючої здатності ферментів, заселення рубця сімбіотичною мікрофлорою дозволяє телятам з 3–4-місячного віку засвоювати у відносно великій кількості рослинні корми, які спроможні забезпечувати їх нормальний ріст і розвиток. Молочні корми з цього періоду з основних переходять у додаткові або можуть бути повністю замінені на високоякісні рослинні корми.

Під час отелення корови теля приймають на чисту мішковину або клейонку. Після виходу з родових шляхів у нього зразу видаляють слиз із ніздрів, рота, вух, а порожнину рота витирають сухим чистим рушником. Якщо пуповина не обірвалася, її обривають чистими руками на віддалі 10–15 см від черева теляти й дезінфікують розчином йоду або калію перманганату. Після цього корові дають облизати теля. Якщо корова хвора (бруцельоз, туберкульоз) або агресивно налаштована – облизувати не дозволяють, а витирають його від слизу мішковиною чи жмутом соломи. Після такої обробки новонароджене теля переносять у профілакторій і поміщають в індивідуальну попередньо підготовлену клітку.

Через годину-півтори після народження його напувають свіжовидоєнним молозивом, якого у першу годівлю здоровим телятам випоюють до 1,5–2,0, слабим – 0,75–1,0 кг. Зразу випоювати багато молозива не рекомендується, бо це може спровокувати розлад травлення. У перші 5 діб їх треба напувати молозивом 4 рази на добу після кожного доїння корови. У наступні дні годують 3, потім 2 рази на добу і добову норму доводять до 1/5-1/6 від живої маси теляти при народженні. Температура молозива й молока мають бути 35...37°C.

За хімічним складом, фізіологічною дією та зовнішнім виглядом молозиво значно від молока наступних днів лактації (табл. 63).

У його складі майже у 2 рази міститься більше сухої речовини, у 4–5 разів – білка, в тому числі у 10–13 разів глобулінів і альбумінів, у 1,5 раза – мінеральних речовин, у 10–15 разів – вітаміну А, а також інших поживних і біологічно активних речовин (антитоксини, ферменти, аглютинін, бактеріолізуючі речовини тощо). Материнське молозиво збагачує організм новонародженого енергією, білком, жиром, цукром, мінеральними елементами та вітамінами, активує перистальтику кишечнику, що сприяє звільненню останнього від меконію.

Таблиця 63