5.9. Залишки бродильного виробництва

Барда. Залежно від сировини, з якої виготовляють спирт, розрізняють барду: зернову (кукурудзяну, житню, пшеничну, ячмінну), картопляну і мелясову.

Барда – водянистий корм з незначним вмістом (4,5–12,0%) сухої речовини та низькою енергетичною поживністю 1 кг (0,04–0,12 к.од.) (табл. 36).

Таблиця 36

Поживність і хімічний склад барди

Барда	У 1 кг		Вміст, %
	к.од.	перетрав- ного протеїну, г	сухої речовини	протеїну	жиру	клітко- вини	БЕР	золи
Кукурудзяна	0,12	17	11,8	2,7	1,0	1,1	6,5	0,5
Ячмінна	0,08	16	8,7	2,5	0,7	1,0	4,0	0,5
Житня	0,08	10	7,8	1,7	0,4	0,7	4,6	0,4
Картопляна	0,03	6	4,7	1,2	0,6	0,6	1,8	0,5
Мелясова	0,04	11	7,5	2,1	0,6	-	3,1	1,7

Барда містить значну кількість фосфору та вітамінів групи В і бідна на кальцій. У ній відсутні каротин та жиророзчинні вітаміни.

Вищий вміст перетравного протеїну у зерновій барді порівняно з іншими соковитими кормами (силос кукурудзяний, жом, буряки) пояснюється особливостями технологічного процесу виробництва спирту, який базується на зброджуванні за допомогою дріжджів цукру і осолодженого крохмалю. Усі інші речовини сировини майже повністю залишаються у барді.

У свіжій барді міститься 0,4-0,5% молочної та оцтової кислот, тому рН її становить 4,2-4,4.

Досить високими кормовими якостями відзначається зернова барда, дещо гіршими – картопляна. Мелясова барда через високий вміст золи і калію у годівлі тварин використовується обмежено (до 10%) для здобрювання грубих кормів у господарствах, розміщених поблизу заводу. Надмірна її кількість викликає у тварин розлад травлення і порушення обміну речовин.

Свіжу зернову і картопляну барду згодовують тваринам у день її виробництва у такій кількості за добу, кг/голову: дорослій худобі на відгодівлі–50–80; молодняку на відгодівлі – 20–40; дійним коровам – 20–30; молодняку старше року – 10–20; робочим коням – 10–15; вівцям – 1–2.

У невеликій кількості (3–8 кг на добу) її дозволяється давати свиням на відгодівлі. Не рекомендується згодовувати барду коровам, нетелям, вівцематкам і кобилам за 2-3 місяці до родів, оскільки це може спричинити аборти.

Для тривалого зберігання барду силосують у суміші з подрібненою соломою з додаванням меляси або подрібнених цукрових буряків чи висушують.

Енергетична поживність 1 кг сухої картопляної барди становить 0,52 к.од. за вмісту 94 г перетравного протеїну, кукурудзяної – відповідно 1,02 і 149 г. Її використовують при виготовленні комбікормів.

Пивна дробина – залишок солоду у вигляді світло-коричневої густої маси із специфічним запахом, який одержують після видалення пивного сусла. У свіжому вигляді її відносять до водянистих кормів. Вона містить, %: сухої речовини – 20–25, протеїну – 4–5, жиру – 1,0–1,5, клітковини – 3,5–4,0 і БЕР – 10–12. Енергетична поживність 1 кг становить 0,21 к.од. за вмісту 42 г перетравного протеїну, 1,1 г фосфору, 14 мг вітаміну Е і 510 мг вітаміну В₄; бідна на кальцій, не містить каротину і вітаміну D.

Пивна дробина швидко псується, тому її згодовують у день виробництва у таких кількостях за добу, кг/голову: худобі на відгодівлі – 15–20; дійним коровам – 10–15; свиням на відгодівлі – 2–5.

Свіжа пивна дробина вважається молокогінним кормом, який дають коровам у чистому вигляді або з концентрованими кормами. У сухостійний період її з раціонів тільних корів вилучають.

Для тривалого зберігання пивну дробину висушують, після чого вона як концентрований протеїновий корм (поживність 1 кг – 0,8 к.од., вміст перетравного протеїну – 170 г), використовується при виробництві комбікормів.

Пивні дріжджі – залишок після ферментації сусла і фільтрації пива, від світло- до темно-коричневого кольору, із специфічним запахом. Містять 20% сухої речовини і відносяться до водянистих кормів. У свіжому вигляді пивні дріжджі неохоче поїдаються тваринами і швидко псуються, тому їх висушують.

До складу сухої речовини сухих пивних дріжджів входить 45–50% сирого протеїну, багато фосфору і вітамінів групи В. Вони відносяться до концентрованих протеїнових кормів; енергетична поживність 1 кг становить 1,18 к.од. за вмісту 490 г перетравного протеїну.

Пивні дріжджі містять також ферменти і гормоноподібні речовини, які позитивно впливають на організм тварин. Вони вважаються цінною білково-вітамінною добавкою, яку згодовують тваринам у такій кількості за добу, кг/голову: дійним коровам – 1–2; молодняку великої рогатої худоби – 0,1–0,5; робочим коням –0,5–1,0; вівцям – 0,05–0,1; свиням – 0,25–0,6. Найдоцільніше згодовувати їх у складі комбікормів з розрахунку 10% за масою.

Кормові дріжджі – відходи при виробництві спирту, які одержують сепаруванням біомаси дріжджів, що утворюються, або спеціально вирощених на гідролізованій клітковині соломи, стебел соняшнику, стрижнів кукурудзи, відходів деревини тощо. У такому випадку дріжджі називають гідролізними.

У натуральному вигляді кормові дріжджі містять 10-13% сухої речовини, відносяться до водянистих кормів і швидко псуються. Зважаючи на це, їх з метою раціонального використання і тривалого зберігання висушують.

Сухі кормові дріжджі містять сирого протеїну – 45–50% і БЕР – 30–35%. Енергетична поживність 1 кг становить 1,1–1,2 к.од., за вмісту 350–420 г перетравного протеїну. За біологічною цінністю білок кормових дріжджів подібний до білків кормів тваринного походження. За вмістом вітамінів групи В вони переважають всі основні корми. У разі, коли в процесі вирощування дріжджі піддавали ультрафіолетовому опроміненню, то в 1 г їх сухої маси міститиметься до 5 тис. МО вітаміну D. Тому цей корм використовується як білково-вітамінна добавка при виготовленні комбікормів у такій же самій кількості, як і пивні дріжджі.

Солодові паростки отримують після висушування пророщеного зерна. Їх відносять до концентрованих протеїнових кормів. Енергетична поживність 1 кг даного корму становить 0,7–0,8 к.од., за вмісту 170–190 г перетравного протеїну. Вони багаті на вітамін Е і вітаміни групи В. Паростки гігроскопічні, через що їх необхідно зберігати у сухих приміщеннях. Перед згодовуванням паростки доцільно намочувати близько півгодини. Інакше, будучи спожитими тваринами, вони швидко бубнявіють у шлунку, викликаючи кольки в тварин. Паростки у вигляді густої каші найкраще згодовувати коровам, відгодівельному молодняку, вимішуючи їх із січкою, а також свиням з іншими концкормами. Проте найдоцільніше використовувати їх як білково-вітамінну добавку у складі комбікормів.

До плодових відходів відносять фруктові, виноградні і томатні вичавки, які утворюються при виробництві соків, джемів, паст тощо. Ці відходи складаються в основному з полісахаридів та невеликої кількості цукру.

Свіжі яблучні та подрібнені виноградні і томатні вичавки можна згодовувати великій рогатій худобі, свиням і вівцям у день їх одержання. Причому їх треба розмелювати, оскільки жир і протеїн входять до складу насіння, покритого щільною оболонкою.

Через високий вміст води (75–95%) вичавки швидко закисають і пляснявіють. Для тривалого зберігання їх силосують або висушують. Енергетична поживність 1 кг висушених виноградних вичавок становить 0,6 к.од., за вмісту 95 г перетравного протеїну.

Борошном із плодових вичавок у раціонах великої рогатої худоби можна замінити 25–30, свиней–10–15% зерна. Зберігають борошно з вичавок у мішках в сухому вентильованому приміщенні.