5.8. Залишки цукрового виробництва

На заводах цукор із бурякової стружки виварюють у спеціальних дифузних апаратах. У сік, крім цукру, переходять й інші (азотисті, мінеральні) речовини, що містяться у цукрових буряках. Залишок після видалення соку (жом) вважається основною решткою цукрового виробництва.

Після очищення дифузного сокувід нецукристих речовин за допомогою вапняного молока і від діоксиду вуглецю, для відділення якого використовуютьякий центрифуги, одержують густу масу (мелясу), що містить 54% цукру, який не кристалізується.

Жом відносять до обємистих водянистих кормів, оскільки вміст сухої речовини у ньому не перевищує 10%. Енергетична поживність 1 кг свіжого жому становить 0,08 к.од. за вмісту 6–8 г перетравного протеїну і 0,2–0,4% цукру. На 1к.од. у свіжому жомі припадає 7 г кальцію і 1 г фосфору. У ньому відсутні каротин і найважливіші вітаміни, у тому числі вітамін D.

З метою скорочення втрат на транспортування свіжого жому на деяких заводах свіжий жом пресують, збільшуючи таким чином кількість сухої речовини у ньому до 20%.

Свіжим жом вважається протягом перших трьох діб після його одержання. При подальшому зберіганні він скисає з утворенням 0,6–0,8% оцтової, 0,4–0,5 молочної та 0,3–0,4% масляної кислот (рис. 7). Тому рН кислого жому наближається до 5. Він містить 11–12% сухої речовини та в 1,5 раза більше азотистих і мінеральних речовин, охочіше поїдається тваринами, ніж свіжий. Енергетична поживність 1 кг зростає до 0,12 к.од.

Рис. 7. Співвідношення кислот у жомі, %

Для тривалого зберігання і зменшення втрат поживних речовин свіжий жом закладають в облицьовані ями або траншеї у чистому вигляді для самосквашування чи силосують з додаванням соломи, полови, подрібнених кукурудзяних стебел. За цього втрачається близько 15% поживних речовин. У випадку закисання жому в погано обладнаних ямах і траншеях без вкриття плівкою втрачається 30–40% поживних речовин.

Кислий і свіжий жом перед згодовуванням худобі можна розкислювати та збагачувати протеїном пропускаючи через нього газоподібний аміак або додаючи розчини сечовини (карбаміду) чи аміачної води. За такої обробки його називають амонізованим.

Згодовують жом переважно великій рогатій худобі у кількості: дійним коровам – до 30 кг, молодняку на відгодівлі – 40, молодняку старше року – до 20 кг. Тільним коровам у сухостійний період і бугаям-плідникам жом давати не рекомендується.

Тривала годівля худоби жомом у великій кількості може призвести до порушення обміну кальцію і фосфору та захворювання тварин на остеомаляцію. Щоб цього не допустити, необхідно старанно балансувати раціони за мінеральною і вітамінною поживністю, застосовуючи в такому випадку фосфорні добавки, препарати мікроелементів і вітамінів або премікси.

З метою кращого зберігання та уникнення втрат поживних речовин на цукрових заводах жом часто висушують до вологості не вище 14%. Енергетична поживність 1 кг сухого жому становить 0,84 к.од. за вмісту 38 г перетравного протеїну. До його складу входить, %: жиру – 0,5–0,8, клітковини – близько 19% і БЕР – 50–55.

Зважаючи на наявність у сухому жомі значної кількості пектинових речовин, здатних швидко розбухати, через що його обєм зростає в 3-4 рази, для запобігання порушенням травлення за добу перед згодовуванням його необхідно замочити у воді, барді або розчині меляси у співвідношенні 1:3–4. Якщо даванки сухого жому обмежені до 1 кг в одну годівлю, коровам можна згодовувати його сухим у складі суміші концкормів.

Свиням і птиці сухий жом дають у складі комбікормів у кількості не більше 10% за масою.

За недостатньо герметичних умов зберігання сухого жому, враховуючи здатність вбирати вологу, створюються умови для розвитку у ньому мікроорганізмів і плісняви.

На окремих заводах під час сушіння до жому додають 5% меляси і до 3% карбаміду. Такий продукт називають амідним жомом. Його згодовують тільки жуйним після 7–10-добового привчання.

Меляса – густа, тягуча солодка рідина темно-бурого кольору зі специфічним запахом. Енергетична поживність 1 кг меляси становить 0,76 к.од., за вмісту, г: перетравного протеїну – 60, цукру – 543, кальцію – 3,2 і фосфору – 0,2. На воду тут припадає майже 20% і близько 10% – на золу, яка складається переважно з солей калію. Тому високий вміст лужних елементів та нітратів за великих даванок меляси викликає розлад травлення та посилене сечовиділення.

Граничними добовими даванками меляси вважаються такі, кг/голову: доросла велика рогата худоба і коні – до 2; молодняк старше року – до 1; молодняк до року–до 1; молодняку птиці та овець – до 0,2 кг.

Мелясу згодовують у кількості, яка забезпечує потребу тварин у цукрі у вигляді водного розчину (1:3), здобрюючи ним обємисті корми.

Під час виробництва гранульованих комбікормів її використовують як звязуючий матеріал.

Найраціональніше згодовувати мелясу худобі у складі спеціальних добавок, зокрема рідкої кормової добавки (РКД), яку готують змішуванням: меляса – 1 т, вода – 200 кг, диамонійфосфат – 50, карбамід – 80, глауберова сіль – 20, вітаміни: А – 27 млн МО, D₂, – 5,4 млн МО, Е – 250 тис МО, сірчанокислий цинк – 148 г, сірчанокисла мідь – 90, сірчанокислий марганець – 108, хлористий кобальт – 6, йодистий калій – 3,4 г.

Худобі РКД згодовують, здобрюючи обємисті корми: для корів добова норма 1,3–1,5 кг, молодняку старше року – 0,8–1,0 кг, молодняку до року–0,2-0,3 кг. Згодовування амідомелясної суміші дозволяє до 30% поповнити нестачу перетравного протеїну у раціоні. При цьому зростають перетравність поживних речовин кормів на 3–4%, відкладання азоту в організмі тварин – на 3–5%, середньодобові прирости живої маси у молодняку і надої молока у корів – на 10–15%.

Залишки крохмалевого виробництва. Основною сировиною для виробництва крохмалю слугують картопля, зерно кукурудзиі пшениці. Відходом даного виробництва є мязга, яка складається з розтертих часток сировини після видалення з неї крохмалю за допомогою води. Тому вологість цього корму сягає майже 90%, а енергетична поживність 1 кг картопляної і кукурудзяної мязги становить відповідно 0,11 і 0,20 к.од. за вмісту 2,0 і 17 г перетравного протеїну, 0,2 г кальцію і 0,5 г фосфору. Свіжа мязга може зберігатися не більше 2 діб і швидко псується. Тому її силосують у суміші з подрібненою соломою або висушують.

Свіжу і силосовану мязгу згодовують переважно великій рогатій худобі у такій кількості за добу, кг/голову: коровам – до 20; молодняку на відгодівлі – 8–10. Свиням дають вареною з розрахунку 5–10 кг на добу. Надлишкові даванки мязги коровам призводять до зниження якості молока і одержуваного з нього масла.

Суха мязга містить, %: води – 10–15, протеїну – 5–12, жиру – 1–5, клітковини – 6–9 і БЕР – 65–70%. Енергетична поживність 1 кг висушеної картопляної і кукурудзяної мязги становить відповідно 0,96 і 1,14 к.од. за вмісту 10 і 132 г перетравного протеїну. У сухому вигляді вона придатна до згодовування тваринам усіх видів: великій рогатій худобі – 2–3 кг, коням – до 2, свиням – до 1 кг на добу.

Найдоцільніше вводити її до складу комбікормів – 5–10% за масою.

Глютен – висушені залишки у вигляді клейковини і частково крохмалю після переробки зерна на крохмаль. У ньому міститься, %: сухої речовини – 90–92, протеїну – 50–55, жиру – 8–10, клітковини – 8–10 і БЕР – 20–25%. Енергетична поживність 1 кг глютену становить 1,25-1,30 к.од. за вмісту 450 г перетравного протеїну, 1,4 г кальцію і 7,0 г фосфору. Протеїн глютену має повний набір незамінних амінокислот і як білкова добавка придатний для тварин усіх видів. Його також вводять до складу комбікормів.