5.7. Залишки технічних виробництв

У процесі переробки рослинної сировини одержують побічні продукти, які використовують у годівлі тварин. До цієї групи відносять велику групу кормів, що певною мірою подібні із сировиною і одночасно значно відрізняються від неї за хімічним складом та поживністю. Серед них найпоширеніші залишки борошномельної та крупяної (висівки, мучки, борошняний пил), олійної (макуха, шрот), цукрової (жом, меляса), бродильної (барда, пивна дробина, дріжджі), крохмальної (мязга) промисловості.

Залишки борошномельної та крупяної промисловості. Під час переробки зерна на борошно і крупу у вигляді решток одержують висівки і мучки, які додають у раціони тварин.

Висівки–це залишки від переробки зерна на борошно, до складу яких входять зернові оболонки, зародки зерна та частина борошна. За виготовлення борошна високих сортів у висівках залишається майже 28% від маси зерна. Розрізняють грубі і тонкі висівки. Грубі містять менше борошнистих речовин і більше клітковини.

У кормовому відношенні найважливіші пшеничні і житні висівки. Висівки містять надлишок клітковини і застосовуються у годівлі з обмеженням.

У пшеничних і житніх висівках міститься: сухої речовини – 85%, протеїну –15,0–16,5, жиру – 3-4, клітковини – 8-9, БЕР – 53%. Енергетична поживність 1 кг висівок становить: пшеничних–0,75 к.од., за вмісту 97 г перетравного протеїну; житніх–0,71 к.од. і 112 г. Вміст протеїну у них дещо вищий, ніж у цілому зерні, оскільки у зернівок основна кількість білка зосереджена в алейроновому шарі, який знаходиться під оболонкою зерна. Вони відзначаються у 2,0-2,5 раза більшим вмістом фосфору, значна частина якого знаходиться у формі фосфопротеїдів, тому висівки можуть слугувати джерелом органічного фосфору для тварин. У їх складі також значно більше, ніж у зерні, пантотенової і нікотинової кислот та холіну, але відсутній каротин і вітамін D.

Зола висівок має лужну реакцію, а фосфор, що в них міститься, перебуває у сполуці з фітином. Це викликає послаблюючу на процес травлення дію, завдяки чому їх відносять до дієтичних кормів.

Згодовування пшених висівок зумовлює розслаблення гладенької мускулатури у тварин. Тому в перші дня після отелення коровам рекомендується випоювати спеціальне пійло – (0,5–1,0 кг пшеничних висівок на відро теплої води), що сприяє видаленню посліду.

Дійним коровам добова даванка висівок становить до 6 кг. Масло, одержане з молока корів, яким згодовують висівки, характеризується високими технологічними і смаковими якостями. У коней ними можна замінити до половини даванки вівса. У годівлі свиней і птиці висівки через високий вміст клітковини застосовуються менше. Частіше їх дають свиноматкам.

До складу кормових сумішей і комбікормів тваринам залежно від виду, віку і продуктивності пшеничні висівки вводять у кількості 10–40%, житні–10–20%.

Кормові мучки – побічні рештки, які одержують при виготовленні круп. До їх складу входять зернові оболонки, частинки зародків і ендодерму, що зумовлює високу енергетичну поживність 1 кг такого корму (0,92-1,17 к.од.). Найвища протеїнова поживність 1 кг притаманна гороховій (205 г) і пшеничній (155 г) мучкам, найнижча – рисовій (55 г) і гречаній (67 г).

Борошняний пил утворюється при розмелюванні зерна на борошно і у чистому вигляді рідко використовується для годівлі тварин. Його якість залежить від ступеня забрудненості зерна землистими частками. Через це колір пилу змінюється від сірого до майже чорного. Останній для годівлі тварин не придатний. Сірий пил згодовують тваринам у складі комбікормів.

Залишки олійного виробництва. До цієї групи концентрованих кормів відносять макуху, шрот та фосфатидний концентрат, які одержують при виробництві олії з насіння олійних культур пресуванням або екстрагуванням жиророзчинниками. У першому випадку одержують макуху, в другому – шрот. За використання гідравлічних пресів макуха має форму плиток, шнекових–“черепашок”, вміст жиру в ній відповідно становить 7-8 і 2,5-4,0%. У процесі шнекового пресування розмелене насіння нагрівають до температури 145-150ºС, що на 30ºС вище, ніж при використанні гідравлічних пресів. Така температура в поєднанні з високим тиском викликає денатурацію і зниження перетравності білків та доступності амінокислот для засвоєння їх у процесі живлення тварин.

При видаленні жиру з насіння олійних культур за допомогою жиророзчинників (гексан, бензин) вміст його в шроті становить до 1%. У такому разі насіння не нагрівають до високої температури і біологічна цінність протеїну шротів дещо вища, ніж макухи.

Макуха і шрот багаті на протеїн (30-40%) і вітаміни групи В, проте в них відсутні каротин і вітамін D. Кількість клітковини залежить від підготовки насіння. У макусі та шроті, одержаних із нелущеного насіння соняшнику, бавовнику, конопель та інших культур, міститься 15-20%, з лущеного – 4–7% клітковини (табл. 32).

Через різну кількість жиру макуха і шрот, одержані з однієї сировини, мають різну поживність, зокрема енергетична поживність макухи вища, ніж шроту. Обидва корми характеризуються високим вмістом фосфору (6,5-13,0 г/кг) і калію (9,5–17,5 г/кг) та відносно низьким – кальцію (2,7-6,0 г/кг). У їх золи кисла реакція.

Таблиця 35

Вміст поживних речовин у макусі і шроті

Корм	Поживність 1 кг, к.од.	Вміст перетравного протеїну в 1 кг, г	Хімічний склад, %
			про теїн	жир	кліт ковина	БЕР	зола
Соняшникові: макуха шрот	1,08	324	39,2	10,2	13,0	22,5	6,3
	1,03	386	40,5	3,1	13,7	25,5	6,4
Льняні: макуха шрот	1,27	287	29,2	9,6	10,5	32,9	6,9
	1,07	282	33,3	1,9	9,7	36,9	7,2
Соєві: макуха шрот	1,35	393	38,5	7,6	4,8	30,7	5,5
	1,21	400	40,0	2,0	6,4	31,9	5,1
Ріпакові: макуха шрот	1,17	262	33,0	9,0	13,2	26,4	7,0
	1,00	318	38,3	2,3	12,0	31,0	7,7

Згодовують макуху і шрот як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими концентрованими кормами або в складі комбікормів. Макуху і шрот, у яких виявлено алколоїди, отруйні та наркотичні речовини, перед згодовуванням обробляють і молодняку раннього віку, вагітним самкам і плідникам не дають. Для них встановлено певні обмеження щодо введення до раціонів тварин.

Соняшникова макуха і шрот. Оскільки соняшник є основною олійною культурою в Україні, то й залишки від переробки його насіння найширше використовуються у тваринництві як високопротеїнові корми.

Соняшникова макуха і шрот містять найвищу кількість перетравного протеїну із всіх концентрованих рослинних кормів. Енергетична поживність їх значною мірою залежить від вмісту лушпиння. За стандартом його не повинно бути більше 14%.

Соняшникову макуху і шрот можна додавати у комбікорми і суміші для великої рогатої худоби, коней і овець без фізіологічних обмежень; для свиней – до 10–15%, птиці – до 20% за масою.

До раціонів тварин зазначені корми вводять у такій кількості: коровам – 2–4 кг, молодняку великої рогатої худоби – 0,5–1,5, вівцям – 0,2–0,5, свиням – 0,5–1,5 кг. Дають їх подрібненими у сухому або замоченому вигляді.

Подрібнена макуха через високу гігроскопічність довго не зберігається, бо ненасичені жирні кислоти під дією ферментів бактерій і плісеней розпадаються, корм гіркне і набуває неприємного запаху.

Лляні макуха і шрот мають високі кормові якості. Вони містять: протеїну – 30–35%, БЕР – понад 30 і клітковини – 8–9%. У макусі виявлено пектинові речовини, які розбухають у воді, утворюючи клейкий слиз, що обволікає стінки кишок, усуваючи тим самим можливість їх механічних подразнень. Крім того, слиз запобігає виникненню у тварин запорів.

Норми згодовування лляної макухи і шроту худобі такі ж самі, як і соняшникових. Введення в раціон молодняку птиці цих кормів у кількості 5–10% за масою негативно позначається на рості. Можливо, це повязано з утворенням клейкої маси на дзьобі, що викликає його деформацію і некроз. Тому в раціон птиці їх вводять не більше 3% за масою.

При розмочуванні лляних макухи або шроту, які містять недозріле насіння, під дією ферменту лінази, вивільняється синильна кислота, що викликає отруєння тварин. Небезпечним вважається корм, у 1 кг якого утворюється більше ніж 0,2 г синильної кислоти. У сухому вигляді макуха і шрот не шкідливі для організму тварин.

Соєва макуха і шрот містять не тільки багато легкозасвоюваного протеїну, а й відрізняються від інших високою повноцінністю білка та найбільш сприятливим для засвоєння набором незамінних амінокислот. Вони характеризуються також високою енергетичною поживність – 1,35 і 1,21 к.од./кг. Їх найчастіше використовують у годівлі молодняку свиней і птиці, вводячи до складу комбікормів у кількості 20%.

У 1 кг цих кормів міститься 26–28 г лізину, 11-12 г метіоніну з цистином, що свідчить про високу біологічну цінність протеїну.

Проте, враховуючи наявність у зерні сої антитрипсину, соєву макуху в годівлі птиці не використовують, а кількість шроту залежить від вмісту в ньому ферменту уреази. Щоб його позбутися соєві боби піддають тостуванню, пропускаючи через них насичену водяну пару за температури 100–150ºС.

У разі вмісту в тостованому шроті 0,1–0,2 од. уреази його вводять до складу комбікормів у кількості 15–20%, якщо 0,2–0,3 од. – до 8%.

Ріпакові макуха і шрот. Із значним розширенням посівних площ ріпаку в Україні для потреб тваринництва надходить все більше відходів від переробки його насіння на олію. Проте згодовують їх в обмеженій кількості і тільки у сумішах з іншими кормами.

Обмеження викликані наявністю у ріпакових макусі й шроті небезпечних для тварин ерукової кислоти та глюкозинолатів (синалбін і глюконікін). Останні у вологому середовищі травного каналу розщеплюються ферментом мирозином з утворенням отруйних продуктів, які спричинюють у тварин запалення кишечнику, нирок і сечовивідних шляхів та негативно впливають на обмін йоду.

Ці корми навіть після знезараження волого-тепловою обробкою (тостуванням) слід використовувати з обережністю. У комбікорми для корів і худоби на відгодівлі їх вводять у кількості до 10%, телятам, свиням і птиці залежно від віку, до 5%. При цьому до раціонів жуйних бажано додавати сполуки сірки, а свиней і птиці–метіонін та подвоювати норму йоду.

Рицинову макуху і шрот одержують від фармакологічних підприємств, де з насіння рицини добувають рицинову (касторову) олію. У їхньому складі наявні залишки альбуміну рицину та алкалоїду рициніну, через що вони вважаються отруйними. Оскільки вміст перетравного протеїну у макусі і шроті дуже високий, спеціалісти розробляють різноманітні заходи для знешкодження зазначених отруйних речовин і використання їх на корм тваринам. З цією метою насіння рицини при добуванні олії старанно прожарюють. Однак цей захід не повністю нейтралізує отрути і таку макуху згодовують в обмеженій кількості разом з іншими концкормами молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі.

Значно ефективніше знезараження рицинової макухи відбувається при використанні екструдерів. У такому випадку подрібнену макуху намочують у формаліні і змішують із ячмінною дертю (1:1) та проводять екструзію одержаної суміші. Під дією високої температури і тиску, які створює екструдер, отруйні сполуки руйнуються майже повністю.

Оптимальна норма введення рицинових кормів до складу комбікормів для свиней на відгодівлі становить 10%, для відгодовуваної великої рогатої худоби–до 5%.

Конопляні макуха і шрот за кількістю протеїну подібні до соняшникових і лляних, але містять наркотичні речовини. Тому їх згодовують тільки дорослій великій рогатій худобі, вводячи до складу комбікорму у кількості 10%.

Арахісові маку і шрот дають коровам, відгодівельній худобі та свиням старше 4-місячного віку у кількості до 10% у суміші концкормів.

Фосфатидний концентрат – побічний продукт, що одержують під час рафінації олії. В його склад входять лецитини, кефаліни. Містить жиру – 40 і фосфоліпідів – 57%, концентрація фосфору в яких становить більше 2%.

Крім лецитину і кефаліну, найціннішою складовою частиною тут є холін (вітамін В₄), що бере участь у синтезі жирів і амінокислот в організмі тварин. Найчастіше даний корм змішують із шротом, одержуючи фосфатидно-білковий концентрат, який вводять до раціонів тварин або до складу комбікормів.