С

О.П. Дмитроченко

учасний етап розвитку вчення про годівлю сільськогосподарських тварин, який охоплює останні 30–40 років, характеризується розробкою деталізованих норм годівлі сільськогосподарських тварин окремих статевих та вікових груп, які офіційно прийняті у 1985 році. Ці норми, на відміну від використовуваних раніше, є єдиними, без умовного розподілу на підтримання життя тварини та продукцію і передбачають балансування раціонів тварин за 20-30 елементами живлення. Зважаючи на те, що деталізовані норми зорієнтовані на одержання від корови 5000-5500 кг

молока за рік, середньодобового приросту живої маси великої рогатої худоби на відгодівлі на рівні 1000–1200 г, свиней на відгодівлі–500-800 г, настригу вовни у митому волокні з однієї вівці – 1,6-2,3 кг, продовжується їх деталізація на основі наукових досягнень фізіології і біохімії живлення високопродуктивних тварин.

Оскільки реалізація деталізованих норм на практиці неможлива без застосування повнораціонних комбікормів-концентратів, білково-вітамінно-мінеральних добавок та преміксів, важливого значення набувають питання їх розробки і виробництва. Одночасно ведеться пошук нових джерел протеїну, амінокислот, вітамінів і мінеральних сполук природного походження; удосконалюються й впроваджуються прогресивні технології виробництва, заготівлі, зберігання та використання кормів; залучаються до арсеналу кормових засобів нові види і сорти високоурожайних кормових культур та кормових засобів мікробіологічного і хімічного синтезу з вивченням ефективності згодовування їх тваринам.

Вплив годівлі на організм тварин. Із умов годівлі сільськогосподарських тварин живлення є найважливішим фактором функціональної і морфологічної мінливості. Його характер, діючи безпосередньо на системи, позвязані з споживанням і використанням поживних речовин, у кінцевому підсумку спрямовано впливає на здоровя, рівень продуктивності і якість продукції у тварин. Так, у ягнят, яких вирощували на обємистих кормах (трава, сіно, солома) по закінченні росту довжина кишечнику перевищувала довжину тіла у 44-51 раз, тоді як у ягнят, вирощених на раціонах з великою кількістю концентрованих кормів – тільки 33-38 разів.

Тип годівлі тварин позначається також на розвитку та функціях органів дихання і кровообігу: у бичків, вирощених на легкоперетравних кормах, органи дихання і кровообігу внаслідок меншого травного навантаження мають меншу відносну масу.

Під впливом умов годівлі змінюється і будова тіла тварин. У молодняку великої рогатої худоби, вирощеному на обємистих кормах, порівняно з тим, що одержував значну кількість концентрованих кормів, спостерігалися більша глибина і обхват грудей, обхват черева, довжина тулуба та ширина в маклаках.

Від характеру годівлі корів значною мірою залежить діяльність їх молочної залози, а також функція залоз внутрішньої секреції. Наприклад, нестача протеїну у раціоні спричиняє спершу зниження вмісту жиру в молоці, а потім – і зменшення надою.

За нестачі мінеральних речовин у кормі або при невідрегульованому їх співвідношенні, корова спочатку використовує на утворення молока мінеральні речовини з власного тіла, а вже потім в її організмі порушується кислотно-лужна рівновага, погіршується склад молока і зменшуються надої.

Незбалансована за кальцієм годівля курок-несучок, як правило, супроводжується зниженням міцності шкаралупи яєць аж до повної її відсутності, внаслідок чого яйця відносять до некатегорійних.

Сало, одержане від свиней, відгодованих на кукурудзі і висівках, через високу кількість ненасичених жирних кислот стає мягким і швидко гіркне, тоді як у відгодованих на ячмені воно щільне і придатне для тривалого зберігання.

Про роль і значення умов годівлі у формуванні продуктивності та реалізації генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин свідчать і такі дані. Якщо для вирощування одного курчати-бройлера живою масою 1,5 кг до 1960 року потрібно було не менше 60-ти днів за витрати корму на один кілограм приросту 4,5-6 кг, то зараз для цього потрібно лише 38–43 дні і 1,8-2,2 кг корму.

На перших етапах приручення й одомашнення молочної худоби людина одержувала від корови за рік 400–600 кг молока. Нині річні надої на одну корову (заводської породи) сягають у 10–15 разів більше. Звичайно, тут важливу роль відіграла селекція тварин, але не менш важливе значення у цьому належить створенню оптимальних умов годівлі.

Умови годівлі можуть сприяти виліковуванню або, навпаки, стати причиною специфічних захворювань, послаблення опору організму проти збудників різних хвороб. До специфічних порушень стану здоровя тварин, причиною яких є незадовільна годівля, відносять хвороби недостатнього живлення, що викликаються незабезпеченістю тварин життєво необхідними поживними і біологічно активними речовинами і часто супроводжуються порушеннями обміну речовин та відтворної здатності тварин, а також кормові отруєння. При інфекційних та інвазійних захворюваннях годівля відіграє роль потужного фактора, що забезпечує резистентність організму.

У кінцевому підсумку годівля тварин значною мірою зумовлює рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва, оскільки в її собівартості на корми припадає 50–80%.