Вміст кислот у консервованій масі

залежно від її вологості, % від сухої речовини

Силосовані рослини	Вологість, %	Величина рН	Молочна		Оцтова		Масляна
			усього	у тому числі вільної	усього	у тому числі вільної	усього	у тому числі вільної
Конюшина з тимофіївкою	75	4,2	12,1	5,4	2,6	2,1	0,96	0,44
	69	4,5	8,3	3,6	2,2	1,66	-	-
	60	4,95	7,6	3,1	1,5	0,75	-	-
	50	5,5	6,1	1,45	0,38	0,23	-	-
Вико-вівсяна сумішка	78	4,1	10,5	6,7	2,25	1,8	-	-
	69	4,42	7,8	4,75	1,88	1,55	-	-
	59	4,9	6,8	2,25	1,74	1,35	-	-
	50	5,45	3,2	1,21	0,55	0,25	-	-

Проте за зазначеної вологості можуть розвиватися плісеневі гриби, всисна сила яких становить понад 190 атм. Але для цього їм потрібний кисень. Тому пліснявінню корму можна запобігти старанною ізоляцією його від доступу повітря.

За достатнього ущільнення і надійної ізоляції від повітря температура консервованої маси, як правило, не перевищує 35ºС. Більше розігрівання корму небажане, оскільки за цього значно знижується активність молочнокислої мікрофлори, а спорові бактерії, зокрема маслянокислі, що витримують нагрівання, починають інтенсивно розмножуватися.

За розігрівання рослинної маси до температури 50 ºС і більше у результаті взаємодії амінокислот з цукрами у ній нагромаджується відповідний альдегід і аміак, майже повністю втрачається каротин. Тому запобігти надмірній втраті поживних речовин можна створенням умов надійної герметичності сховищ та старанним ущільненням маси.

Найвищої якості сінаж одержують із трави бобових культур (конюшина, люцерна, еспарцет та ін.) та їх сумішок зі злаковими. Після скошування бобових трав у стадії бутонізації, а злакових – при виході в трубку, їх провялюють. Для пришвидшення провялювання бобові трави одночасно зі скошуванням необхідно плющити. При цьому маса підсушується втричі швидше.

Проте за дощової погоди плющити бобові трави не рекомендується через підвищення втрат розчинних поживних речовин, мінеральних елементів і вітамінів. До того ж плющена трава дуже намокає.

Щоб скошена маса підсушувалася швидше, її необхідно ворушити 1–2 рази на день. У сонячну погоду стандартної вологості маси вдається досягти через одну-півтори доби (вночі трава майже не привялюється). Через це траву слід скошувати зранку до 12 год дня. Тоді її можна збирати на другий день після обіду. У разі застосування плющення масу збирають надвечір того ж дня.

Підсушену до вологості 45–55% масу підбирають з валків, подрібнюють на січку (довжина часток 2–3 см) і завантажують у самоскидні причіпи та автомобілі-самоскиди, обладнані сітками для зменшення втрат корму при транспортуванні. Недостатньо подрібнена маса погано трамбується, що призводить до псування сінажу. Для подрібнення привяленої маси застосовують підбирачі-подрібнювачі та кормозбиральні комбайни.

Сінаж закладають і зберігають у облицьованих траншеях або баштах. Сінажну масу у башти завантажують за допомогою пневматичних транспортерів, у траншеї прямо із самоскидних транспортних засобів. Останній спосіб простіший і доступніший, тому значно ширше використовується у господарствах.

Обовязковою умовою одержання високоякісного сінажу є старанне трамбування маси важкими гусеничними тракторами та безперебійний темп роботи для заповнення траншеї масою за 2-3 дні. При цьому траншею починають заповнювати з торця за умови безперервного трамбування маси. Подовження строків заготівлі призводить до самозігрівання маси в траншеї і збільшення втрат поживних речовин.

Коли траншея заповнена сінажною масою, зверху накладають шар свіжої трави 50–60 см і накривають поліетиленовою плівкою, на яку насипають тирсу чи торф шаром 30–40 см.

У деяких господарствах при заготівлі сінажу підвялену масу не подрібнюють, а пресують у великі паки, які щільно укладають в облицьовані траншеї. Невеликі щілини засипають подрібненою підсушеною зеленою масою. Зверху на паки накладають шар цієї ж сінажної маси (50–60%) і трамбують трактором. Пресування сінажу в паки дозволяє краще зберегти протеїн і, що особливо важливо, каротин. Сінаж при цьому, як правило, буває першого класу.

За сучасними технологіями заготівлю сінажу проводять у поліетиленовій упаковці (поліетиленових мішках).

У сухій речовині сінажу, віднесеному до першого класу, за державним стандартом повинно міститися не менше 16% сирого протеїну, не більше 30 % сирої клітковини за умови, що кількість каротину в 1 кг становить не менше 55 мг. Поживність 1 кг такого сінажу – 0,3–0,4 к.од. за вмісту 50–60 г перетравного протеїну.

Використовувати сінаж у годівлі тварин бажано в холодну пору року. Дістаючи його з траншеї, необхідно не допускати значного проникнення повітря в масу, від чого вона стає коричневою і втрачає поживні речовини. Тому сінаж слід діставати з траншеї по всій її глибині і ширині, загорнувши наверх частину плівки. Після закінчення роботи вертикальний зріз сінажу знову накривають плівкою.

Перспективною технологією заготівлі сінажу є приготування монокорму сінажного типу (зерносінажу). Для цього на сінаж використовують подрібнені рослини (зерно і вегетативна частина) зернофуражних культур, скошених у молочно-восковій або на початку воскової стиглості. У цих стадіях вегетації нагромадження в рослинах поживних речовин в основному завершується, а більшість вегетативної маси ще не перетворилась повністю у солому і тому добре засвоюється худобою. Зібрана у такий період маса злаково-бобових культур має оптимальне співвідношення поживних речовин. У ній міститься менше клітковини, яка до того ще й не встигла огрубіти, велика кількість протеїну і легкоперетравних вуглеводів. Крім того, в цій фазі досягається найвищий вихід поживних речовин з 1 га. Більш раннє збирання призводить до недобору корму, а пізнє – погіршує його біологічну цінність. На початку стадії воскової стиглості рослин вологість маси становить 55–60%, що відповідає вимогам заготівлі сінажу.

Стиглість рослин визначають за їх зовнішнім виглядом. Злакові компоненти у сумішках (ячмінь, овес) повинні бути жовто-зеленого кольору, азерно в них–як мяка воскоподібна маса. У цей час сумішки скошують з одночасним подрібненням на частки довжиною не більше 2–3 см, для чого використовують силосозбиральні машини і косарки-подрібнювачі. Роботу організовують у дві зміни, щоб збирання рослин і заготівлю сінажу провести в короткий строк – 3–4 доби. Затягування із скошуванням призводить до того, що зернові культури достигають і порушується технологічний процес.

Запаси силосу й сінажу визначають зважуванням маси під час її закладання у сховища з урахуванням втрат поживних речовин у процесі заготівлі (втрати при бродінні) або за обчисленням обєму корму в сховищі та масою його 1 м³. Маса 1м³ кукурудзяного силосу у фазі молочної стиглості кукурудзи становить 700 кг, молочно-воскової – 800, сінажу із злакових трав – 450, з бобових – 500 кг.