Й

Є.А. Богданов

ого учні, професори І.С. Попов (1888-1964) і М.І. Дьяков (1878-1952), на основі численних досліджень розробили норми годівлі тварин різних видів і напрямів продуктивності, наполегливо працювали над проблемами протеїнового і мінерального живлення, хімізації годівлі тварин та розвитку комбікормової промисловості.

Великий внесок у розвиток науки і практики з годівлі сільськогосподарських тварин зробили російські вчені: М.І. Придорогін, М.Ф. Іванов, М.Ф. Томме, А.А. Зубрилін, О.П. Дмитроченко та ін.

І.С. Попов

У деяких із них значна частина творчих досягнень звязана з тривалою роботою в Україні. Так, академік Михайло Федорович Іванов (1871-1935), працюючи над виведенням нових порід овець і свиней у Всесоюзному НДІ гібридизації та акліматизації тварин “Асканія-Нова” (нині Інститут тваринництва степових районів), значну частину робіт присвятив питанням нормування і техніки годівлі тварин.

П рофесор В.П. Устьянцев (1875-1935), будучи професором київських: сільськогосподарського і ветеринарно-зоотехнічного інститутів з численними учнями вивчав питання перетравності клітковини у тварин різних видів і одним із перших запропонував хімічну обробку грубих кормів та розробив способи силосування кормів.

Серед українських вчених неоціненний внесок у розробку принципів і методів спрямованого вирощування та стимуляції розвитку функцій живлення і обміну речовин та формування продуктивності домашніх тварин в онтогенезі вніс Павло Дмитрович Пшеничний (1901-1985). Водночас він приділяв велику увагу вихованню наукової зміни, створивши своєрідну школу досліджень з питань годівлі сільськогосподарських тварин.

У

П.Д. Пшеничний

Росії, а потім на території колишнього СРСР потреба тварин у поживних речовинах поступово удосконалювалась. З 1910 р. у дослідженнях з годівлі корів використовувалися два показники – загальна поживність (крохмальний еквівалент, а потім кормова одиниця) і перетравний білок. У 1930 р. нормами для корів передбачається на 1 кг молока 4% жирності 0,45 к.од. і 47 г перетравного протеїну. У 1935 р. кількість кормових одиниць на 1 кг молока підвищують на 4%, у 1937 р. норми для корів доповнюють сухою речовиною, у 1940 р. – кальцієм, фосфором і кухонною сіллю.

У 1948 р. норми для високопродуктивних корів за вмістом енергії збільшують порівняно з 1930 р. на 13%.

У 1957 р. норми доповнюють потребою у каротині, а білок замінюють на перетравнй протеїн і нормування годівлі тварин починають здійснювати за сумарними нормами. До цього нормування проводили за роздільними нормами – на підтримку життя і продукцію.

У 1965–1966 рр. О.П. Дмитроченко і А.С. Ємельянов пропонують збільшити кількість показників нормування до 20–21.