4.7. Комплексна оцінка поживності кормів і раціонів

Метою способів оцінки поживності кормів, запропонованих у середині ХІХ на початку ХХ ст. (СППР, крохмальний еквівалент, Терми Армсбі, кормові одиниці – вівсяна, скандинавська), було виразити поживність кормів і потребу тварин одним загальним показником. Така ідея підтримувалась тривалий час, хоча була усвідомлена необхідність контролювати годівлю тварин за вмістом у раціоні протеїну та мінеральних речовин. Проте ці показники вважались допоміжними, які не впливають на загальну поживність. Пізніше, детальне вивчення у живленні тварин ролі амінокислот, жирних кислот, окремих фракцій протеїну, вуглеводів, мінеральних елементів та вітамінів показало, що оцінка поживності кормів за одним загальним показником необґрунтована, оскільки окремі органічні речовини і мінеральні елементи відіграють у живленні тварин не менш важливу роль, ніж показник загальної (енергетичної) поживності.

На даний час загальна поживність кормів визнана за окремий показник енергетичної цінності органічної речовини, який при оцінці поживності кормів і раціонів використовується поряд з іншими показниками.

Система оцінки поживності кормів і раціонів, в якій враховується кілька різносторонніх показників, що розглядаються як самостійні, без взаємного впливу один на одного, називається диференційованою. Наприклад, вітамін D у раціоні впливає на засвоєння кальцію та фосфору, а його нестача чи надлишок за даною системою не відбиваються на використанні енергії, протеїну та інших поживних речовин.

Енергетична, протеїнова, амінокислотна, жирова, вуглеводна, вітамінна і мінеральна поживність кормів, які розглядаються при оцінці кормів окремо, не повністю відображають їхню поживну цінність. Серед природних кормів практично немає таких, які б достатньою мірою забезпечували потребу тварин у необхідних елементах живлення.

Критерієм оцінки повноцінності годівлі тварин є рівень їхньої продуктивності, витрат корму на одиницю продукції, відтворні функції, стан здоров’я та ін. Оптимальні величини зазначених показників можна досягти лише у разі всебічного забезпечення потреби тварин у поживних речовинах. На практиці цього досягають через введення до раціону певних кормових засобів із різними кормовими властивостями. Тобто, нестача окремих поживних речовин в одному кормі поповнюється за рахунок іншого або спеціальними кормовими добавками. Раціон не слід розглядати як просту суму поживних речовин окремих кормів, оскільки це не сума, а комплекс їх, взаємно зумовлений і наділений новими якостями та властивостями. Тут має враховуватись не лише наявність окремих поживних речовин, а й їхній взаємний вплив на організм тварини. Отже, оцінка поживності кормів і раціонів, при якій береться до уваги сумарний вплив поживних речовин на організм тварин, називається комплексною. Вона ґрунтується на збалансуванні раціонів за деталізованими нормами з контролем задоволення потреб тварин за 24–40 показниками і більше. У збалансованому раціоні за деталізованими кормами поживні речовини, які входять до його складу, ефективно використовуються в організмі тварин і забезпечують нормальне відправлення фізіологічних функцій, високу продуктивність, інтенсивний ріст, відтворну здатність за економної витрати кормів на одиницю продукції. Важливим критерієм комплексної оцінки раціонів є висока якість кормів та використання необхідних кормових добавок. Тільки за умов, коли основний господарський раціон доповнюється необхідними елементами живлення до рівня потреб, тварини здатні проявити максимальну продуктивність без шкоди своєму здоров’ю.