Контрольні запитання

1. Хутрових звірів яких видів розводять у звірівничих господарствах? 2. Які особлимвості будови і функцій систем органів травлення у хутрових звірів? 3. У чому полягає сезонність процесів життєдіяльності у хутрових звірів? 4. Яка інформація про тварин береться до уваги при нормуванні годівлі хутрових звірів? 5. Які корми складають основу раціонів хутрових звірів? 6. У чому полягають особливості нормування годівлі хутрових звірів? 7. Який режим годівлі хутрових звірів у період підготовки до гону? 8. Який режим годівлі хутрових звірів під час гону? 9. Які особливості режиму годівлі самок норок, песців і лисиць у період вагітності? 10. У чому особливості режиму годівлі самок у період лактації? 11. Які особливості режиму і техніки годівлі молодняку хутрових звірів? 12. Якими факторами зумовлюється якість хутра хутрових звірів? 13. Які наслідки неповноцінної годівлі хутрових звірів? 14. Як здійснюється контроль годівлі хутрових звірів?

15. Годівля собак

Потреба собак в енергії, поживних та біологічно активних речовинах. Годівля собак, як і тварин інших видів, має бути повноцінною, збалансованою й раціональною. Як недостатній, так і надлишковий рівень годівлі шкідливі для організму тварини. Потреба повновікової собаки в енергії з розрахунку на 1 кг маси тіла на одну голову становить, кДж: масою до 5 кг – 380–600; 6–10 кг – 310–360; 11–20 кг – 270; 21–30 кг – 240; 31–40 кг – 220; 41–50 кг – 210. Цуценята потребують значно більше енергії з розрахунку на 1 кг маси. Їх потреба залежно від віку становить, кДж: впродовж першого тижня після народження – 820; 2-го – 920; 3–го – 1025; у 1–2,5 міс – 1010; 2,5–3,5 міс – 840; 4,5–5 міс – 590; 5–-7,5 міс – 540; 7,5–13 міс – 420 (табл. 116).

Таблиця 116

Добова потреба повновікових собак в енергії і поживних речовинах при підтримуючій годівлі (на одну голову), г

Жива маса, кг	Енергія, кДж	Білок	Жир	Легкозасвоювані вуглеводи	Клітковина
3	1320	13,5	4,0	27,9	2,4
4	1626	18,0	5,2	37,2	3,2
5	1906	22,5	6,5	46,5	4,0
6	2187	27,0	7,8	55,8	4,8
7	2464	31,5	9,1	65,1	5,6
8	2715	36,0	10,4	74,4	6,4
9	2941	40,5	11,7	83,7	7,2
10	3142	45,0	13,0	93,0	8,0
15	4305	67,5	19,5	139,5	12,0
20	5196	90,0	26,0	186,0	16,0
25	6180	112,5	32,5	232,5	20,0
30	7038	135,0	39,0	279,0	24,0
40	8716	180,0	52,0	372,0	32,0
50	10265	225,0	65,0	465,0	40,0

Потреба собаки в енергії зумовлюється не тільки її масою й віком, а також змінюється залежно від температури й вологості повітря, стану волосяного покриву, статі, конституції, інтенсивності м'язової роботи, фізіологічного стану (вагітність, лактація) тощо. Чим масивніша тварина, тим менша потреба у енергії з розрахунку на 1 кг живої маси. У літній період добова потреба в енергії знижується, а взимку зростає орієнтовно на 15 %. Енергетичні витрати для псів вищі, ніж для сук, а молодняку – більші, ніж повновікових тварин. Легкозбудливі собаки ніжної та щільної конституції витрачають на процеси життєдіяльності більше енергії, ніж тварини з рихлою конституцією та зажирілі, флегматичні.

Особливе значення у живленні собак належить білкам. За нестачі останніх у раціоні сповільнюється ріст і розвиток цуценят, у племінних тварин порушуються функції розмноження, знижуються рівень засвоєння поживних речовин корму та інтенсивність виділення молока, втрачається стійкість організму проти захворювань. При цьому в крові зменшується вміст білків плазми й гемоглобіну, порушуються функції печінки. Небажаний і надлишок білка в раціоні.

Не менше третини потреби собаки у білках має бути забезпечено за рахунок кормів тваринного походження. У стані статевого спокою за набору в раціоні високопротеїнових кормів з достатнім вмістом незамінних амінокислот потребу в білках можна забезпечити лише за рахунок рослинних кормів.

Потреба дорослих собак в амінокислотах на 1 кг живої маси на добу становить, мг: лізину – 60, метіоніну – 70, триптофану – 15, аргініну – 70, валіну – 85, гістидину – 60, фенілаланіну – 65, лейцину – 110, ізолейцину – 80 і треоніну – 55. У молодняку ця потреба у 2–3 рази вища.

Найбільша частка за енергетичною цінністю в раціонах собак припадає на вуглеводи. Вони є основним джерелом енергії, забезпечуючи до 70% загальної потреби в ній.

Важливим компонентом раціону виступає клітковина. Її нестача викликає дискінезію кишечнику, особливо у повновікових тварин. Клітковина позитивно впливає на моторику жовчовивідних шляхів і виділення з організму холестерину. Орієнтовна добова потреба у вуглеводах з розрахунку на 1 кг живої маси дорослих собак становить 10 г, із них клітковини 1 г; молодняку – 15,8 г, у тому числі 1,5 г клітковини. Нестача в раціоні цукру й крохмалю призводить до втрати маси тіла, а надлишок – до ожиріння організму. Чим менше у раціоні жирів, тим більше в ньому має бути вуглеводів. У літній період вуглеводами можна частково замінити жири. Живлення тільки вуглеводами протягом 30–40 днів спричинює загибель тварин.

Значення жирів у годівлі собак полягає у забезпеченні їх організму енергією та незамінними жирними кислотами. Добова потреба в жирах повновікових собак становить 1,3 г, молодняку – 2,6 г на 1 кг живої маси. За нестачі жиру в раціоні у тварин затримується ріст, порушуються функції розмноження, розвиваються гіповітамінози, ознаками яких є захворювання шкіри – дерматити, депігментація волосяного покриву тощо. Надлишок жиру в раціоні сприяє їх ожирінню.

Крім вмісту білків, жирів і вуглеводів, у раціонах собак слід контролювати вміст вітамінів та мінеральних елементів.

За нестачі в раціоні вітаміну А настає інтенсивна кератинізація епітелію слизових оболонок, знижується стійкість проти інфекційних захворювань, погіршується регенерація зорового пурпуру сітківки. Як наслідок, спостерігаються ознаки порушення функцій розмноження: у псів – стерильність, у сук – погана запліднюваність, розсмоктування плодів, аборти та народження слабких цуценят.

Орієнтовна потреба дорослих собак у вітаміні А досягає 100 МО, молодняку – 200 МО на 1 кг живої маси, із них не менше третини має задовольнятися за рахунок власне вітаміну, а решта – за рахунок каротину.

Недостача у раціонах вітаміну D спричинює рахіт у цуценят, остеомаляцію й остеопороз у повновікових собак. Орієнтовна добова потреба дорослих тварин у вітаміні D становить 7 МО, молодняку – 20 МО на 1 кг живої маси.

Е-вітамінна недостатність може призвести до загибелі зародків через нагромадження в організмі токсичних продуктів жирового обміну. У псів порушується сперматогенез й виникає м'язова дистрофія. Орієнтовна добова потреба у вітаміні Е дорослих собак 2, молодняку – 2,2 мг на 1 кг живої маси.

Важливим фактором живлення собак є мінеральні речовини (кальцій, фосфор, натрій, хлор, залізо, мідь, цинк, кобальт та ін.). Нестача кальцію і фосфору в раціонах викликає у молодняку рахіт, а у дорослих сук – остеомаляцію, яка найчастіше виникає у період вагітності та лактації. Добова потреба в кальції дорослих собак 264, молодняку –528 мг, а у фосфорі – відповідно 220, і 440 мг на 1 кг живої маси.

Натрій, калій, хлор необхідні тваринам для підтримання осмотичного тиску в клітинах, міжклітинній рідині та крові. За нестачі цих елементів собаки втрачають апетит, у них гальмується виділення шлункового соку, розвивається аритмія серця, знижується кров'яний тиск. Добова потреба у цих елементах становить для дорослих тварин, мг: натрію – 60, калію – 220, хлору – 180 на 1 кг живої маси. Молодняку норми збільшують удвічі. Для забезпечення потреби в натрії і хлорі до складу раціону включають кухонну сіль – дорослим собакам 375, молодняку – 530 мг на 1 кг живої маси..

Залізо, мідь, кобальт мають важливе значення передусім для кровотворення і обміну речовин. Зовнішньою ознакою прояву нестачі міді є знебарвлення волосся. Добова потреба собак у цих речовинах становить: заліза – 1,32 мг, міді – 160 мкг і кобальту – 50 мкг на 1 кг живої маси.

Для профілактики анемій у собак застосовують препарати та добавки: фероглюкін, гліцерофосфат, глютамат заліза, фероанемін, хлорид кобальту в пігулках тощо.

За нестачі цинку в раціонах сповільнюється ріст, погіршуються репродуктивні функції, втрачається апетит та гострота нюху, вражається шкіра (паракератоз). Добова потреба повновікових собак у цинку становить 110 мкг, молодняку – 200 мкг на 1 кг живої маси.

Основні корми у годівлі собак. У годівлі собак використовують продукти тваринного і рослинного походження, а також добавки і препарати (мінеральні, вітамінні).

До 40% енергетичної поживності раціонів собак мають становити тваринні корми: м'ясо, субпродукти, молоко, відходи переробки молока, риба, яйця.

Найпоживнішим кормом для собак є м'ясо, частка якого в раціоні повинна становити 25–30% за калорійністю. Собакам згодовують конину, яловичину, баранину, свинину, птицю, гризунів, ембріони великої рогатої худоби у сирому і вареному вигляді. Сирого м'яса в раціоні має бути не менше 20–25% добової норми. Можна згодовувати і м'ясо від сільськогосподарських тварин, що загинули внаслідок незаразних хвороб, але ретельно проварене. Таке м'ясо згодовують тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини. М'ясо дрібних диких тварин, гризунів і птиці дають у вигляді тушок (сирих і варених) без шкіри, пір'я та нутрощів. Добова даванка м'яса для собак масою 35 кг сягає 400 г, цуценят від 20-денного до 2-місячного віку – 80–200, від 2- до 4-місячного – 200–400, і до року – 500–600 г на одну голову за добу.

У годівлі собак також використовують субпродукти до 30% за калорійністю раціону та кістки. Згодовують останні тваринам усіх вікових груп, починаючи з 2–3-місячного віку. Не можна давати кісток тваринам після тривалого голодування, викликаного шлунково-кишковим захворюванням. Цуценятам не згодовують трубчастих кісток птиці.

Кров, одержану від забою сільськогосподарських тварин, згодовують собакам з 2–3-місячного віку. Вона містить повноцінні білки (до 70% сухої речовини), залізо, мідь та інші мінеральні елементи і зразу після одержання має бактерицидні властивості. Її можна згодовувати в сирому, вареному, консервованому та фібринованому вигляді. Свіжу кров великої рогатої худоби, овець та коней використовують у годівлі собак сирою протягом 3–5 год після одержання, а кров свиней та одержану понад 5 год до згодовування обов'язково варять. Великі даванки крові можуть призвести до білкового отруєння тварин. Кровяного борошна додають до раціону не більше 50 г на добу.

М'ясо-кістковим борошном частково замінюють м'ясо, згодовуючи його не більше 100 г за добу. До нього собак привчають поступово, задаючи в суміші з іншими кормами не частіше, ніж два рази на тиждень.

У годівлі собак використовують також м'ясо-кісткову тирсу, яку одержують на м'ясокомбінатах при розпилюванні туш тварин.

Молоко, молочні продукти та їх відходи в раціонах собак можуть замінювати частину м'яса і становити 3–5% калорійності раціону. Молоко особливо необхідне для цуценят, лактуючих сук, хворих та виснажених собак. За нестачі власного молока у сук коров'яче молоко згодовують цуценятам з 3–4-добового віку, а за нормальної молочності – з 15–20 діб, починаючи з невеликої даванки (50 г). До 3-місячного віку норму молока доводять до 0,4-0,5 л на добу і випоюють до 6 міс. Вагітним і лактуючим сукам можна згодовувати до 1 кг молока за добу. Добре поїдають собаки й кисле молоко. Знежирене молоко краще всього пастеризувати або кип'ятити. Цуценятам сир розпочинають згодовувати у підсисний період у невеликій кількості, а з 6-місячного віку доводять до 50–100 г на тварину за добу. Дорослим собакам його згодовують замість м'яса, а також як дієтичний корм для хворих – до 0,5 кг за добу на одну голову. Солоний сир вимочують у воді. Великі його даванки викликають закрепи.

Із молочних відходів використовують сироватку й сколотини, найчастіше у вигляді добавок до каш.

Слід зазначити, що молочні продукти не можна зберігати в оцинкованому посуді, оскільки сполуки молочної кислоти з цинком викликають у собак катар слизових оболонок травного каналу, а також виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Із кормів тваринного походження у раціонах собак також застосовують рибу та рибні відходи. Риба багатьох видів містить фермент тіаміназу, що може викликати В₁-авітаміноз. Тому рибу краще варити, попередньо очистивши від луски та нутрощів. Варять до стану, доки кістки не стануть мякими. На рибні корми не повинно припадати більше 3–5% калорійності раціону.

Рибного борошна дорослим собакам згодовують не більше 50, а цуценятам – 20 г за добу. Риб'ячий жир використовують як вітамінну підгодівлю. Щенятам у підсисний період дають по кілька крапель на добу, у віці 2 міс – по чайній ложці, а потім дозу доводять до столової ложки. Вагітним і лактуючим сукам норма риб'ячого жиру становить по 30–50 г, псам у період в'язки – по 20–30 г на добу. При проносі риб’ячий жир з раціону вилучають.

Із кормів тваринного походження собакам згодовують також яйця, сало, масло, комбіжир. Сирі курячі яйця є додатковим засобом живлення цуценят, лактуючих сук, хворих тварин, псів у період в'язки. Тваринні жири згодовують собакам у холодний період року як добавку до основного раціону по 20–25 г на добу.

Корми рослинного походження в раціонах дорослих собак повинні досягати 60–70% добової потреби в енергії. Серед них найпоширеніші: злакові зернові (овес, ячмінь, просо, кукурудза тощо) у вигляді борошна, хліба і круп та овочі й коренебульбоплоди. Зерно бобових у раціони собак уводять рідко, оскільки воно важко перетравлюється і поживні речовини погано засвоюються.

У годівлі собак використовують житній і пшеничний хліб, добова норма якого для дорослої собаки становить 200–300 г, для цуценяти в підсисний період – 50–70, цуценят старше місячного віку – 100–150 г. Хліб додають до молока, супу, бульйону, зрідка згодовують у натуральному вигляді. Краще згодовувати черствий хліб.

Із круп використовують манну, кукурудзяну, пшоняну, гречану, перлову і ячмінну. Останні гірше перетравлюються, але вони багаті на залізо і фолієву кислоту. Їх бажано варити в суміші з пшоном та вівсянкою. Перлову крупу вводять до раціону собак при ожирінні й закрепах. Рис для собак, як і вівсянка, дієтичний корм. Відвар його позитивно впливає на функцію травного каналу.

Орієнтовна добова норма круп для дорослої собаки – 200–250 г, для цуценяти в підсисний період – 30–50, а у віці від одного до 3 міс – 80–100, від 4 до 6 міс – 120–150 г. Крупи згодовують у вигляді каші. Вони повинні бути свіжими, без плісняви, не мати гіркого смаку та затхлого запаху.

Овочі і коренебульбоплоди для собак – важливе джерело вітамінів, мінеральних речовин, легкорозчинних вуглеводів, органічних кислот, пектинових речовин та клітковини. Вони сприяють секреторній діяльності травних залоз, стимулюють моторику кишечнику, підвищують рівень засвоєння поживних речовин раціонів. Їхня частка у раціонах дорослої тварини має становити 8–10% його добової калорійності. Собакам згодовують капусту (свіжу і квашену), моркву, картоплю, буряки, салат, щавель, шпинат, гичку буряків і моркви, топінамбур. Найенергетичніша у цій групі кормів картопля. Але вона погано перетравлюється, тому попередньо її треба ретельно помити, обламати паростки і потім зварити. За добу дорослій собаці можна дати не більше 200 г картоплі, цуценяті в підсисний період – 20–30, а у віці від одного до 3 міс – 80–100, від 3 до 6 міс – 100–120 г. Найдоцільніше згодовувати її у супах.

Зелені корми можна давати у подрібненому вигляді свіжими або як добавки до супів і каш. У годівлі собак також використовують варені гарбузи, помідори, огірки та баклажани. Добова даванка овочів, зелених кормів та коренеплодів для дорослої собаки орієнтовно становить 100, для цуценяти – 20–80 г.

У раціонах собак можна використовувати і свіжі незабруднені відходи їдалень та ресторанів. Перед згодовуванням їх обстежують на наявність гострих кісток, великих кількостей оцту, перцю, гірчиці та сторонніх домішок (бите скло тощо).

Для забезпечення вітамінами та мінеральними елементами тваринам згодовують (при потребі) кормові та пекарські дріжджі, кухонну сіль, кісткове борошно, монокальційфосфат, вітамінні препарати, гліцерофосфат, дрібно розтерту яєчну шкаралупу та ін. Вітамінні препарати слід давати цуценятам, лактуючим і вагітним сукам, а також псам під час в'язки. При цьому чітко дотримуватись рекомендацій щодо їх застосування. Кісткове борошно додають до раціону дорослої собаки в кількості 10–15 г, цуценят–сисунів – 4, молодняку у віці від одного до 6 міс – 10–13 на добу, а розмелену яєчну шкаралупу на одне цуценя по 0,5–1 г. Норма кухонної солі для дорослих тварин – по 10–15 г, цуценят – по 0,5, у віці від одного до 3 міс – по 5, від 3 до 6 міс – по 8 г на добу.

Зараз для собак широко використовують різні повнораціонні консерви, концентровані брикети, сухі гранули, пігулки. Згодовувати їх необхідно з ретельним дотриманням рекомендацій. Практика засвідчила, що тривале згодовування таких кормів може призвести до порушення перистальтики травного каналу, запорів, гастритів та ентеритів. Тому вводити зазначені корми у раціони собак можна тільки на певний період, або ж додавати їх до основного раціону.

Під час нормування годівлі собак необхідно враховувати, що їх основною функцією є м’язова робота. У разі виконання важкої роботи годівлю тварин організовують з урахуванням їх потреб в умовах стресу, м’язової активності та характеру фізичного навантаження. Собакам, які за короткий час витрачають багато енергії, рекомендують раціони з високим рівнем вуглеводів, а тваринам, що зберігають фізичну активність протягом тривалого часу, раціони з низьким рівнем вуглеводів і високим – жирів. У їхньому складі мають бути корми з добрими смаковими якостями, високою перетравністю та засвоюваністю поживних речовин, що відповідають нормам годівлі.

Дослідження обміну речовин показали, що собаці на один кілограм живої маси потрібно 420 кДж валової енергії кормів. Ця величина збільшується для молодняку та сук у період вагітності і лактації. Щеня масою 1 кг потребує 1180 кДж, а 5 кг – 760 кДж енергії корму на 1 кг живої маси за добу.

Для собак можна застосовувати раціони, що містять до 70% енергії легкоперетравних вуглеводів та невелику кількість клітковини. Вміст жиру в сухій речовині у межах 5 – 10% вважається оптимальним, але з метою підвищення калорійності раціонів кількість жирів тваринного походження можна збільшувати до 20 – 30%.

Потреба у протеїні залежить від віку тварин та його якості. На практиці потребу у протеїні у змішаному раціоні забезпечують на третину за масою кормами тваринного походження, враховуючи при цьому вміст кальцію, фосфору, кухонної солі.

Аналіз традиційних раціонів собак свідчить, що вони містять надлишок енергії та протеїну і недостатню кількість вуглеводів і кальцію. Проте подальше збільшення у їх складі кормів тваринного походження недоцільне, а нестачу вуглеводів можна компенсувати додаванням зернових кормів.

Раціони балансують за вмістом мінеральних речовин. Так, нестачу кальцію і фосфору усувають даванкою крейди, кісткового борошна, фосфатів. Необхідний набір вітамінів забезпечується ретельно підібраними у раціонах кормами та відповідними препаратами.

Собак годують, орієнтуючись на їхню живу масу (дорослих тварин зважують один раз на рік, молодих – у міру росту).

Раціони складають за науково обґрунтованими нормами годівлі із кормів, що відповідають природним особливостям живлення собаки. Окремі корми включають до раціонів у таких кількостях, за яких не спостерігалося б шкідливого впливу на здоров'я тварин. У максимальних кількостях використовують відходи м'ясної, молочної, рибної та харчової промисловості, які у разі правильного поєднання з іншими кормами забезпечують повноцінну годівлю.

Маса корму у раціонах різної фізичної форми неоднакова. Якщо повновіковій тварині при годівлі сухим кормом (8–10% води) необхідно 15–40 г, то вологим (50–55% води) – 30–70 г на 1 кг живої маси. Добовий об'єм раціону залежить від віку, живої маси, характеру функціональної діяльності собаки, а також від поживності, смакових і фізичних властивостей кормів, що входять до його складу.

Практикою встановлено орієнтовні добові даванки кормів службовій собаці живою масою 25–30 кг за середнього робочого навантаження й утриманні в неопалюваному приміщенні, г: м'яса – 400, крупи –- 400, овочів та зеленого корму – 300, хліба – 200, жиру тваринного – 20, солі кухонної –15.

Під час підбору кормів до складу раціону можна користуватися такою шкалою замінності: 1 г м'яса замінюється на 0,75 г серця, 1,5 – легенів, 1,5 – требухів, 2 – кишок, 0,5 – м'ясо-кісткового або рибного борошна, 0,75 – сухої риби, 1,5 – незбираного коров'ячого молока, 0,75 – жирного сиру, 3 – збираного молока, 1,5 – нежирного сиру; 1 – вівсяної крупи замінюється на 1,5 г хліба, 3 – картоплі, 1 г житніх сухарів.

Правильною вважається годівля, за якої собаки мають сталу масу (крім молодняку та щінних сук) і вгодованість, у них не спостерігається ознак порушення апетиту, репродуктивної здатності та здоров'я.

При годівлі собак важливо дотримувати режиму (час і кількість годівель за добу, розподіл корму протягом доби та ін.). Годувати їх необхідно у чітко визначений час. Повновікових собак у період спокою годують не менше 2–3 разів, у період репродукції (в'язка, вагітність, лактація) – 3–4 рази на добу. Цуценята мають одержувати корм не менше 6 разів, молодняк – 4–5 разів на добу через рівні проміжки часу.

Службових собак (повновікових) годують два рази на добу (вранці та ввечері) за 1–2 год до початку їх роботи і через 1 год після її закінчення, залежно від розпорядку роботи за розподілу корму порівну.

Годівля племінних псів. Годівля у племінному собаківництві повинна бути повноцінною, раціональною, збалансованою й відповідати фізіологічним потребам у поживних та біологічно активних речовинах.

У племінних псів необхідно постійно підтримувати заводську кондицію. Достатня вгодованість, добре здоров'я, рухливість і статева активність – головні ознаки повноцінної годівлі, що є умовою їх успішного використання. На якість сперми передусім впливає склад та поживна цінність раціонів. Тому під час підготовки псів до в'язки (парування) і в період статевого використання кількість енергії та поживних речовин в раціоні збільшують у 1,5 раза порівняно з потребою у стані спокою (табл. 117).

Таблиця 117

Добова потреба в енергії та поживних речовинах племінних псів у період в'язки, г

Жива маса, кг	Енергія, кДж	Білки	Жири	Легкозасвоювані вуглеводи	Клітковина
3	1980	17,5	4,4	33,5	2,4
4	2439	23,4	5,7	44,6	3,2
5	2859	29,2	7,2	55,8	4,0
6	3280	35,1	8,6	67,0	4,8
7	3696	41,0	10,0	78,1	5,6
8	4072	46,8	11,4	90,0	6,4
9	4411	52,6	12,9	100,4	7,2
10	4713	58,5	14,3	111,6	8,0
15	6457	87,7	21,4	167,4	12,0
20	7794	117,0	28,6	223,2	16,0
25	9270	146,2	35,8	279,0	20,0
30	10557	175,5	42,9	334,8	24,0
40	13074	234,0	57,2	446,4	32,0
50	15397	292,5	71,5	558,0	40,0

У зв'язку з великими породними відмінностями псів кожному пліднику призначають індивідуальний раціон. Підготовку до в'язки розпочинають за 1–1,5 міс до використання. До раціону вводять легкоператравні корми. При цьому особливу увагу приділяють якості білка. М'ясо та м'ясні субпродукти в раціоні повинні становити не менше 70% за поживністю. У сезон в'язки псам-плідникам корисно давати щоденно одне куряче яйце, сиру печінку, кісткове борошно, яєчну шкаралупу, кропиву, салат, щавель.

У сезон в'язки псів годують 2–3 рази на добу. Об'єм даванки за одну годівлю має бути не більше 1,5 л для собак середніх і 3 л для собак великих порід. Годують тварин в один і той же час, орієнтовно о 8-й, 13-й і 18-й год. Після в'язки корми роздають через 2–3 години.

Годівля племінних сук. Середня тривалість щінності у сук – 62–63 доби (з коливаннями від 58 до 65 діб). В середньому у сук народжується 3–6 цуценят (бувають випадки 10–12, інколи 20). Цим зумовлюються особливості годівлі щінних сук. Розвиток плодів залежить від надходження в організм собаки різноманітних поживних та біологічно активних речовин. Особливо важливо забезпечити тварину повноцінним раціоном, якщо в перший період щінності її передбачається використовувати для служби.

При підготовці до в'язки суки повинні мати середню чи заводську вгодованість. Собаці з надлишковою масою у раціоні не слід згодовувати крупи, хліб, макаронні та кондитерські продукти і жирне м'ясо. В період підготовки до парування сук треба годувати супами (капуста, морква, гарбузи, ріпа), додаючи до них невелику кількість м'яса та субпродуктів. Два рази на тиждень супи замінюють на знежирений сир і морську рибу з додаванням сирого яйця. У раціоні суки має бути достатня кількість вітамінів (насамперед А, Е, D) та мінеральних елементів. Досвідчені заводчики рекомендують разом із кормом згодовувати 15–20 зерен пророслого ячменю чи вівса.

Після в'язки протягом першої половини щінності міняти раціон сук не доцільно. У цей період вони мають одержувати достатню кількість білків тваринного походження, а також вітамінів. У багатьох сук уже упродовж перших тижнів щінності посилюється апетит. Але оскільки у зажирілих сук роди перебігають тяжко, тому в цей час їм, не збільшуючи кількості корму, варто збільшити кратність годівлі до 3–4 разів на день.

На третьому тижні щінності у багатьох сук спостерігається блювота, вони відмовляються від корму. Цей стан (токсикоз), як правило, минає без лікувальних заходів за 1–1,5 тижня. В окремих випадках запобігти токсикозу допомагає відвар із сушених плодів малини (1 столова ложка на 1 л води).

На 5–6-ий тиждень щінності, в період інтенсивного росту плодів, загальну поживність раціону сук треба збільшувати у 1,5 раза. З цією метою використовують м'ясні продукти, сир, рибу, висівки, але не крупи. Годують тварин 3 рази на день.

На п’ятому тижні щінності у майбутніх цуценят починає формуватися кісткова система, тому собаку обов'язково забезпечують мінеральною підгодівлею (передусім кальцієві та фосфорні). На 7–8-у тижнях щінності, коли інтенсивно ростучі плоди займають значну частину черевної порожнини, кратність годівлі сук доводять до 4–5 разів за добу. Поживність раціонів при цьому не знижують, але з нього вилучають об'ємисті корми: чорний хліб, картоплю, зернові. У даванках збільшують частку м'яса, молока, жирного сиру. В цей період суки часто страждають на закрепи, тому корисно у корм додавати 5–10 г розмеленого льняного насіння.

Вагітних тварин годують у чітко визначений час. Якість кормів ретедьно контролюють, оскільки недоброякісні корми можуть викликати на ранніх стадіях щінності розсмоктування плодів, а на більш пізніх – аборти чи народження мертвих цуценят.

При організації годівлі лактуючих сук передусім зважають на тривалість лактації, що становить 4–6 тижнів залежно від індивідуальних особливостей та годівлі. Секреторна діяльність молочних залоз зростає протягом перших 20–25 днів лактації, а потім – повільно знижується. Наприклад, у лайки на 5-у добу лактації виділяється 600 г молока, на 20-у – 1000, а на 40-у – до 300 г.

У молоці сук в середньому міститься близько 7% білка, 9 – жиру, 4 – лактози і 1,5 % мінеральних речовин. У зв'язку з тим, що складові частини молока виробляються тільки за рахунок поживних речовин корму, потреба їх в енергії, білку, жирі, вуглеводах, вітамінах та мінеральних елементах вища, ніж у нелактуючих, у 2–3 рази.

Упродовж перших 6 год після щеніння собаку не годують, а тільки постійно забезпечують чистою водою. У наступні два дні годівля має бути помірною, оскільки організму необхідно дати можливість прийти в норму. Найкращими кормами в цей період є: м'ясний бульйон, рідкий м’ясний бульйон з рисом, манною або подрібненою вівсяною крупою та білий хліб з молоком. Їх згодовують невеликими даванками 5–6 разів на добу.

З четвертого дня після щеніння годівлю сук організовують за науково обґрунтованими нормами. У раціон вводять свіже м'ясо, свіжі м'ясні субпродукти, молоко, сир, що забезпечує тварину повноцінним білком і сприяє інтенсивному молокоутворенню. Для запобігання нестачі мінеральних речовин та вітамінів тваринам згодовують кістки, кісткове борошно, розмелену яєчну шкаралупу, свіжі овочі, зелені корми, томатний сік (1–2 столові ложки на день), а також риб'ячий жир та вітамінні препарати.

Щоб корм краще засвоювався, лактуючих сук треба годувати не рідше трьох разів на день, бажано рідким кормом, що сприяє інтенсивному молокоутворенню. Стимулюють лактацію сурогатна кава з молоком і медом, апілак, грецькі горіхи.

Годівля цуценят. Цуценята народжуються сліпими, глухими, беззубими, плазуючими. Величина новонароджених цуценят дрібних порід собак становить 4–8, у великих – 1–2% маси суки.

Розвиток цуценят у підсисний період, особливо упродовж перших двох тижнів після народження, залежить, в основному, від правильної годівлі лактуючих сук.

Для цуценят протягом перших двох тижнів після народження єдиним кормом є молоко матері. Протягом першого тижня вони ссуть матір не менше 12 разів за добу, другого – 8, до четвертого тижня – 6 і перед відлученням – 4–5 разів. У звичайному пометі (3–6 цуценят) та за доброї молочності суки цуценят починають підгодовувати з 2-тижневого віку, у разі великого помету (8–12 цуценят) і за низької молочності матері – з тижневого віку. Нагодовані досхочу цуценята спокійно сплять, голодні ж – непокояться, повзають, скавчать. Цуценят, що затримуються в рості, підкладають до задніх більш молочних сосків.

Підгодовувати цуценят розпочинають підігрітим (27–30°С) зазвичай коров'ячим молоком, збагаченим курячими яйцями (на 1 л молока – 1–2 яйця). Така суміш за складом наближається до собачого молока, але краще використовувати козине чи овече молоко. Спочатку цуценят напувають з пляшки через соску, а потім, коли вони починають бачити, привчають пити (хлебтати) з блюдця. З цього часу додають невелику кількість білого хліба, згодовують рідкі молочні манні каші з добавкою курячих яєць (1 яйце на 5–6 цуценят). Протягом першого тижня підгодівлі молока дають 150–200 г, другого – 250, третього – 500, упродовж четвертого тижня – 700–750 г на добу (з розрахунку на одну тварину). У раціоні цуценят обов’язково має бути кальцинований сир, для приготування якого 1 л молока нагрівають до кипіння, швидко доливають до нього 40–50 мл 10%-го розчину хлориду кальцію й перемішують, після чого сир відділяється від сироватки. При згодовуванні до сиру можна додавати трохи цукру.

Далі з 2-тижневого віку, для підгодівлі цуценят використовують сире свіже м'ясо у вигляді фаршу. В перші дні цуценяті дають 15–20 г м'яса , поступово збільшуючи його даванку до 3-тижневого віку до 40–50, до 4-тижневого – до 100 г на добу. М'ясо згодовують 3–4 рази на день однаковими порціями після того, як цуценята поссуть матір.

Починаючи з 3-тижневого віку, у їхній раціон уводять комбіновану підкормку: м'ясо, молоко, рисовий відвар і рідку манну кашу на молоці по 30–50 г 3-4 рази на добу з поступовим збільшенням до 200–250 г. Після досягнення віку 3,5 тижня дають м'ясний бульйон, суп.

Із місячного віку цуценятам починають згодовувати варене дрібно посічене м'ясо два рази на день по 15–25 г на одну тварину. Через місяць кількість молока у сук зменшується, цуценят підпускають до неї тільки 3–4 рази на добу, а в проміжках дають 4–5 разів підкормку, що складається з коров'ячого молока з накришеним білим хлібом, вівсяного чи рисового супу й м'яса, пропущеного через м'ясорубку. Перед відлученням цуценят від сук кількість годівель доводять до 6 разів на добу.

Відлучати цуценят доцільно в 6-тижневому віці поступово протягом 5 діб. До цього часу молодняк має бути привчений до поїдання звичайного корму. На такий корм без материнського молока їх треба переводити дуже обережно.

Основними показниками контролю годівлі в цей період є стан здоров'я і середньодобові прирости живої маси молодняку: дрібних порід – 15–20 г, середніх – 50 і великих – 150–175 г. Повноцінною годівлею можна поліпшити будову тіла цуценят. Раціон для них має складатися з різноманітних кормів, щоб в подальшому вони не звикли тільки до одного якогось корму.

Після відлучення цуценятам згодовують м'ясо, рибу, молоко, рис, манну кашу, вівсянку, білий хліб, овочі, риб'ячий жир, крейду, кісткове борошно, вітамінні препарати, невеликими порціями сиру печінку, хрящі, невеликі кістки.

Для годівлі молодняку використовують тільки доброякісні корми, які задають невеликими порціями, але часто, не допускаючи здуття черева. Корми готують до кожної годівлі й згодовують теплими, у вигляді супу чи рідкої каші, молоко – з хлібом.

До 2-місячного віку цуценят годують 6 разів, від 2- до 4- місячного – 4 і від 5- до 6- місячного віку – 4–3 рази на добу. З 6-місячного віку цуценят поступово переводять на раціон дорослої тварини і після досягнення віку 8 міс молоду собаку годують як дорослу: 2 рази на добу – вранці і ввечері.

У практиці собаківництва часто доводиться вигодовувати цуценят штучно. При цьому дуже важливо, щоб новонароджені цуценята пробули під матір'ю хоча б добу, споживши молозиво. Не одержавши свої порції молозива, далі більшість із них гине. Для штучного вигодовування готують молочну суміш, до якої входить: молоко коров'яче чи козине – 80 г, жовток курячого яйця – 1 шт., вершки – 20 г, 40%-й розчин глюкози – 20 мл, 5%-й розчин аскорбінової кислоти – 3 мл, масляний розчин вітаміну А – 2 краплі, масляний розчин вітаміну D₃ – 2 краплі. Молочну суміш підігрівають до температури 30–35°С. До 2-тижневого віку цуценят годують через кожні 2 год з перервою (на ніч) на 6 год. Загальну кількість молочної суміші на одне цуценя на добу розраховують за масою так: для 3-добового цуценяти – 15–20%, 7-добового – 22–25, 14-добового – 30–32 і 21-добового – 32–40% живої його маси. З 21-ї доби штучно вигодуваним цуценятам починають давати коров'яче молоко і підкормку за режимом годівлі молодняку, що знаходиться під матір'ю.