2. Загальнопсихологічні основи юридичної психології та її методологія.

Юридична психологія широко використовує теоретичні положення загальної та соціальної психології. Це стосується насамперед таких понять, як психіка і свідомість особистості, її психічні процеси, властивості та ста­ни, соціально-психологічні явища.

Психіка — вища форма взає­мозв'язку живих істот із навколишнім світом. Ідеї І. Сєченова про рефлекторний характер психіки експериментально під­тверджені І. Павловим — творцем учення про ви­щу нервову діяльність. Рефлекси за походженням бувають: вроджені й набуті, або, за класифікацією І. Павлова, — безумовні й умовні.

Кора великих півкуль мозку відчуває вплив різноманітних сиг­налів. У зв'язку з цим І. Павлов розрізнив дві принципово відмінні сигнальні системи.

Перша сигнальна система (є в людини і тварин) — сигнали, які йдуть від предметів і явищ навколишнього світу.

Друга сигнальна система притаманна лише людині і пов'язана зі словами і словосполученнями, котрі також сигналізують про певні предмети і явища.

Вищий ступінь психіки — свідомість (властива лише людині), формується у процесі спілкування з іншими людьми і діяльності.

Психічні процеси — окремі форми чи види психічної діяльності людини:

пізнавальні(відчуття, сприйнят­тя, уява, пам'ять, мислення, мова);

емоційні (у переживаннях); вольові (забезпечують практичну діяльність).

Психічні властивості особистості — найбільш сут­тєві та стійкі індивідуально- психологічні особливості людини: спрямованість особистості, її темперамент, характер і здіб­ності.

Відмінність вищої нервової діяльності (ВНД) від темпераменту:

а) тип ВНД — поняття фізіологічне, а темперамент — психологічне;

б) тип ВНД — це вроджена властивість, фізіо­логічна основа темпераменту.

Співвідношення темпераменту і типу нервової системи

Тип темпераменту	Сила процесів		Врівноваженість (збудливість і гальмування)	Тип ВНД
	збуд­ження	гальму­вання
Сангвінік	Сильний	Сильний	Врівноважений	Живий
Холерик	Більш сильний	Більш слабкий	Неврівноважений	Нестри­маний
Флегматик	Сильний	Сильний	Врівноважений	Інерт­ний
Меланхолік	Слабий	Слабий	Неврівноважений	Слабий

Характер — це інтегральна (цілісна) властивість, яка являє собою сукупність рис людини, котрі складаються і проявляються в ді­яльності та спілкуванні і визначають своєрідність її поведінки.

Спрямованість — властивість особистості, яка включає систему спонукань, що визначає активність людини, і вибірковість її стосунків, погляди і переконання, потяги і бажання, потреби і мотиви, інтереси і схильності, звички і мрії і т. д.

Психічні стани — особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період, вони викликаються зовнішніми обстави­нами, самопочуттям і впливають на її поведінку і дії. Поняття «стан» харак­теризує статику явища і його мі­нливість (на відміну від більш стійких психічних властивостей). До психічних станів належать: вияви почуттів (настрої, афекти, тривога, фрустрація та ін.), уваги (зосередженість, розсіяність), волі (рішучість, розгубленість, упевненість), мислення (сумнів). Психічним станам притаманні такі особливості: цілісність, рухомість і відносна стійкість.

Соціально-психологічні явища — це одночасний прояв однієї зі сторін

свідомості великої кількості людей (громадська думка, колективне переживання, змагання, наслідування та різноманітні групові заходи). До основних соціально-психологічних явищ належать: спілкування, спосіб життя, конфлікт, настрій тощо. Водночас спілкування виступає в ролі основного механізму виникнення соціально-психологічних явищ.