5. Виховна робота з умовно засудженими неповнолітніми.

Необхідно розмежовувати поняття перевиховання (спеціальний вид педагогічної діяльності, спрямований на подолання недоліків особистості неповнолітнього) і виправлення (складний психічний процес перебудови особистості, усунення відхилень у її свідомості та поведінці). Між процесами виховання і перевиховання є певний взаємозв'язок. У процесі перевиховання і виправлення усуваються негативні властивості неповнолітніх правопорушників, що створює ґрунт для формування позитивних. Тому процес перевиховання і виправлення є органічною частиною і знаходиться в тісному взаємозв'язку з процесом виховання. Подолання негативних властивостей особистості та формування позитивних якостей здійснюється паралельно і є двома сторонами єдиного процесу виховання неповнолітніх правопорушників, тобто формування особистості неповнолітнього здійснюється завдяки розвитку його позитивних рис із одночасним подоланням негативних. Виховання і перевиховання стосовно умовно засуджених неповнолітніх — єдиний виховний процес.

Розділяючи функції профілактики як діагностичну, реабілітаційну, координаційну, прогностичну, можна визначити їх суть:

діагностична — це виявлення причин і факторів відхилень у поведінці; реабілітаційна –подолання негативних проявів у поведінці;

координаційна — координація всіх у подоланні асоціальної поведінки;

прогностична – передбачення можливих негативних явиш у поведінці.

У виховній роботі з умовно засудженими важливим є правильне співвідношення застосовуваних форм, методів і засобів педагогічного впливу. Виховання повинне передбачати розумне поєднання та використання раціонального і емоційного, словесного і практичного, ділового і розважального в житті неповнолітніх, а також свободи і покірливості, вимогливості і поваги. Необхідний збір інформації про зв'язки неповнолітнього з метою виявлення джерела педагогічного впливу і уникнення небажаних контактів.

До умов ефективності індивідуальної роботи відносять: визначення мети профілактичної роботи з вихованцем, його позитивних рис, на які можна спиратися у виховній роботі з ним, постійний аналіз ефективності родинних вливів, єдність колективного та індивідуального впливів.

До індивідуального проекту виправлення особистості входять:

- організація пізнавальної активності, спрямованої на розвиток волі;

- зміцнення позитивних комунікаційних зв'язків;

- заходи з усунення конфліктних стосунків і створення позитивного психологічного мікроклімату в сім'ї;

- організація вільного часу, з урахуванням позитивних інтересів.

У виховній роботі з неповнолітніми правопорушниками слід ураховувати явище конформізму, який у відношенні до групи, в яку вони входять, виражається більш чітко. Вивчивши вплив на виховання однолітків, ровесників, групи, можна детально розкрити механізм цього впливу на особистість неповнолітнього: асоціальні дії, вчинені в групі, впливають на її норми й поведінку; закоренілі групові норми можуть витісняти особистісну установку, місце якої займає ситуаційна антигромадська установка.

Працюючи з неповнолітніми, засудженими без позбавлення волі, необхідно зовнішні ознаки зіставити з внутрішнім ставленням їх до своїх дій. При цьому можна виділити вісім критеріїв, які дають можливість оцінити ступінь виправлення засудженого: ставлення до праці; участь у громадському житті; ставлення до навчання; ставлення до вчиненого злочину; дотримання вимог; ставлення до референтної групи; соціальна адаптація; психологічний стан за експериментально-психологічною оцінкою.

Для результативної організації виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми необхідно з'ясувати, що є причиною вчинення повторних злочинів. Рецидивна злочинність має прямі та зворотні зв'язки з первинною. Її потрібно вивчати з іншими і, передусім, з проблемою профілактики злочинів серед неповнолітніх.