3. Правова свідомість неповнолітнього правопорушника.

Виховання правосвідомості саме спрямоване, з одного боку, проти правового нехтування, а з іншого — проти бездушного виконання правових вимог. Тому ставлення до закону свідчить не лише про прояв певних звичок і стереотипів поведінки, але і про певні риси світогляду неповнолітнього, про його моральні якості.

Незнання елементарних правових понять не можна пояснювати байдужістю підлітків та юнаків до юридичних питань. Навпаки, починаючи з підліткового віку, усе більше розвивається потреба розібратися в складних відносинах між людьми, усвідомити роль правових норм у їх регулюванні. Правове виховання, сприяючи формуванню правосвідомості, має особливий вплив на особистість. Правові погляди неповнолітніх формуються найчастіше під впливом психології безпосереднього оточення та елементарних норм, до яких людина привчається з дитинства. Формування правосвідомості — складний процес, який включає ряд якісно неоднорідних етапів:

— оволодіння певними правовими знаннями;

— усвідомлення правових норм (їх призначення, значущості);

— втілення набутих правових знань, переконань у практику поведінки.

Для того, щоб виховати людину, яка вміє розумно використати надані їй суспільством права та свободи, потрібно навчити її вольовими зусиллями управляти собою. Прорахунки та помилки при вихованні у молодих людей позитивних вольових якостей, як правило, призводять до того, що вони не вміють, а іноді не бажають послідовно дотримуватися норм суспільно-корисної поведінки. Тому не випадково в тих підлітків та юнаків, які допускають аморальні вчинки, виявляються негативні вольові риси характеру, які постійно тією чи іншою мірою проявляються у вчинках і діях.

Нерозвинена самокритичність у неповнолітніх правопорушників доповнюється несформованістю правильної оцінки якостей та поведінки навколишніх людей. Правильно оцінити себе та свої вчинки — значить задуматися над тим, який ти є і яким повинен стати.

4. Психологічні особливості розслідувань у справах неповнолітніх.

У всіх випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім, обов'язкове попереднє слідство слідчими органів внутрішніх справ. Доказування — це обов'язок слідчого у кожній кримінальній справі. Але у справах про злочини неповнолітніх обставини значно розширюються і доповнюються:

— вік неповнолітнього та стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього. За наявності даних про розумову відсталість має бути встановлено, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій;

— характеристика особи неповнолітнього;

— умови життя і виховання неповнолітнього;

— обставини, які негативно впливали на неповнолітнього;

— наявність дорослих підмовників неповнолітнього до злочинної діяльності.

Затримання неповнолітнього можливе лише за однією з таких підстав:

— коли неповнолітнього застали під час чи відразу після вчинення злочину;

— коли очевидці прямо вкажуть на нього, що саме він вчинив злочин.

— коли на підозрюваному або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

— коли неповнолітній намагався втекти;

— коли він не має постійного місця проживання;

—коли його особа не встановлена.

Присутність захисника при допиті неповнолітнього затриманого як підозрюваного є обов'язковою. Затримання неповнолітнього як підозрюваного не може тривати більше 72 годин. При допиті неповнолітнього обвинуваченого має бути присутнім педагог, бажано, щоб він був з іншої школи. Закон не передбачає відвід педагога. Лікар може бути запрошений до участі в слідчій дії тільки відносно розумово відсталих неповнолітніх.

Крім загальних запобіжних заходів слідчий може застосувати спеціальний захід, який застосовується тільки до неповнолітніх: віддати неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників, адміністрації дитячої установи, у якій виховується неповнолітній. Кожен з цих заходів застосовується окремо.