2. Соціально-психологічні причини злочинів неповнолітніх.

Залежно від особливостей наміру серед неповнолітніх правопорушників можна виділити три основні їх групи.

Перші — ті, у кого намір вчинити правопорушення виник раптово, як своєрідна суспільно небезпечна реакція на сформовані обставини. Рішучість вчинити так, а не інакше нерідко з`являється зненацька для молодої людини і швидко реалізується у вчинку та діях.

Другі — ті, хто заздалегідь мав злочинний намір, реалізував його, не завжди усвідомлюючи шкідливість для інтересів суспільства.

Треті — ті, хто іноді знали заздалегідь про вчинення злочину, а іноді намір у них виникав раптово. Специфіка виражається й у тому, у злочинах неповнолітніх нерідкі випадки, коли спрямованість наміру, його мета не є антигромадськими (надати допомогу іншій особі), а психологічним джерелом цього є вікова мотивація.

Найбільш важливі мотиви злочину неповнолітніх:

— прагнення (у тому числі шляхом порушення закону) продемонструвати перед товаришами сміливість, хоробрість, рішучість;

— корисливе ставлення до предмета домагання, заради якого неповнолітній готовий порушити правові заборони.

Неповнолітній правопорушник — мінлива й динамічна особистість. У його психології має місце єдність несумісності: подвійність і суперечливість самої основи особистості, її ставлення до суспільства, до оточуючих людей, до норм і правил поведінки.

Внутрішня суперечливість особистості правопорушника має ряд особливостей. Головна з них полягає тому, що протиріччя духовного світу виявляються в несумісній, здавалося б, у рамках однієї особистості соціальній спрямованості: позитивній і негативній. А це значить, що в системі спонукань підлітка і юнака, які вчинили правопорушення, як правило, яскраво виражена внутрішня конфліктність між моральним ставленням до соціальних цінностей і корисної активності, з одного боку, і аморальним, цинічним ставленням до норм і правил, що виражається в антигромадській активності, — з іншого.

Друга особливість полягає в тому, що внутрішній конфлікт особистості вирішується в конкретних, найбільш напружених життєвих ситуаціях на користь антигромадських устремлінь. Злочин неповнолітнього саме і є найчастіше неправильним вирішенням внутрішнього конфлікту особистості, яка перебуває в стадії формування найважливіших соціальних якостей.

Подвійність моралі найбільш сприяє таким мотивам антигромадської діяльності: жадібність, користь, помста, озлоблення. Найбільш підступним вираженням подвійності моралі неповнолітнього є лицемірна поведінка. Підліток або юнак на очах у родичів, дорослих і наставників намагається поводитися відповідно до загальноприйнятих моральних вимог і норм, а виявившись поза контролем, з такою ж легкістю вчиняє аморальні вчинки.

Відсутність ідеалу — внутрішня передумова аморальної та протиправної поведінки неповнолітніх. Несформованість ідеалу в підлітковому та юнацькому віці спричиняє ослаблення тих критеріїв, на основі яких виробляється вибір вчинків, породжує поверхові погляди про їхню суспільну значущість і моральну змістовність. Таким чином, злочин і відсутність ідеалу у неповнолітнього виявляються в причинному зв'язку.

Порівняно з іншими віковими категоріями злочинців у неповнолітніх правопорушників частіше спостерігається ідеал у вигляді конкретної особи, яка стала прикладом для наслідування. Однак вони ще недостатньо усвідомлюють більш складні внутрішні якості, які виражають ставлення людини до самої себе, а також якості, які характеризують загальну спрямованість особистості та лінію її поведінки. Звідси уявлення молодих людей про моральне обличчя людини характеризуються деякою поверховістю та недостатньою внутрішньою обґрунтованістю. А це створює передумови для нестійкості ідеальних моделей, для швидкої їхньої зміни та легкої схильності до негативних впливів.