5. Психологічні особливості прийняття рішення суддею та психологічні ефекти, що на них впливають.

Формування суддівського переконання – не результат впливу на свідомість суддів сукупності доказів, встановленої та перевіреної в ході судового розгляду. Усвідомлення суддею своєї ролі в здійсненні правосуддя має сприяти появі психологічної установки непов`язаності висновку по суті кримінальної справи з висновками органів попереднього розслідування.

На формування суддівської думки також впливають соціально-психологічні (поведінка підсудного в суді і т.д.) і позасудові чинники (вимога громадських організацій, оцінка засобів масової інформації тощо).

У гносеологічному аспекті процес формування думки судді розгортається в системі «незнання — знання»: від ймовірного знання – до знання широкого і достовірного, отриманого в результаті досліджень доказів.

У психологічному аспекті істотним для процесу формування суддівського рішення є переростання сумніву (як наслідку ймовірного знання) у переконаність судді, що характеризує достовірність отриманих знань і готовність діяти відповідно до них. Усі зауваження судді піддаються контролю та оцінці присутніх, тому досвідченого суддю вирізняє високий ступінь відповідальності, принциповість, неупередженість і витримка.

Для ефективного впливу на підсудного в суді можливі такі методи:

- використання позитивних рис особистості підсудного;

- використання важливих фактів із життя підсудного;

- спростування розрахунку підсудного на безкарність;

- спростування помилкових уявлень підсудного про причини злочину;

- притягнення до розгляду справи осіб, здатних позитивно на нього вплинути;

- переконання підсудного в тому, що щире покаяння буде враховане судом;

Термінологічний словник.

Апперце́пція (лат. ad — до і лат. perceptio — сприймання) — залежність сприймання від попереднього досвіду особистості.

Делінквентна поведінка – поведінка, неповнолітнього, що порушує норми громадського правопорядку, та може бути правомірно покараною.

Фрустрація (від лат. frustratio — омана, марне очікування) — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці, і те, що викликається об'єктивно непереборними труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

Контрольні питання

1. Чи існують особливості призначення судово-психологічної експертизи?

2. Які психологічні риси притаманні особі судді?

3. Чи існують психологічні особливості судового процесу?

4. Які психологічні особливості притаманні перехресному до­питу в суді?

5. Які фактори мають вирішальний вплив на формування суддівської думки?

Література: [1, 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11].

Тема 6 Психологічні особливості пенітенціарної системи.

Психологічні методи виховного впливу в процесі ре соціалізації

1. Психологія особистості засудженого.

2. Соціально-психологічна характеристика груп засуджених. Стереотипи тюремної поведінки та їх вплив на особистість.

3. Психологічні особливості відбування покарань жінками-засудженими.

4. Методи психологічного впливу на зміну психічних станів засуджених.

5. Конфліктність у колективах засуджених. Соціальна реадаптація звільненого.

Додаткові питання для самостійної роботи

1. Фізіологічний механізм психічних станів ув'язнених

2. Основні причини психічних станів засуджених до позбавлення волі.

3. Роль колективу у виправленні засуджених до позбавлення волі.

Теми рефератів

1. Психологічні аспекти проблеми покарання та виправлення злочинця.

2. Співвідношення психології злочинної групи, колективу і злочинця.

3. Психологічна підготовка засудженого до умов життя на волі.

Основні тези для підготовки до теми № 6

1. Психологія особистості засудженого.

Суттєвою особливістю виправної психології є те, що вона має спра­ву з людьми, які скоїли злочин, і ставить завдання їх перевиховання, залучення до суспільно корисної трудової діяльності, адаптації до нор­мального існування після покарання в суспільстві. Перебування в місцях позбавлення волі дуже сильно позначаєть­ся на психіці людини. Найтиповішим є стан нетерпіння, очікування змін, що завжди характеризується підвищеною психіч­ною напруженістю. У багатьох розвивається стан приреченості та безнадійності, що викликає паси­вність у вчинках і діях людини. У деяких засуджених позбавлення волі спричиняє пригнічений стан, який є наслідком зневіри у мож­ливість знову повернутися до нормаль­ного життя. Розповсюдженим є туга (за волею, рідними), під впливом якої можливий про­яв дратівливості.

Особа засудженого являє собою складну структуру, що поєднує комплекс соціально-психологічних поглядів, потреб, відносин, у яких домінують негативні тенденції. Навіть люди, нездатні рішуче протистояти зовнішнім обставинам (які легко підда­ються навіюванню, конформні), намагаються змінити обставини, якоюсь мірою привести їх у відповідність до своїх уявлень, поглядів, стереотипів. Важливий психологічний феномен — переосмислення минулих стосунків. Унаслідок втрати ба­гатьох благ, різкого обмеження і зміни потреб людина починає зга­дувати своє життя до скоєння злочину, по-іншому цінувати колишні блага, взаємини з людьми, комплекс життєвих інтересів і т. д.

У багатьох злочин­ців матеріальні потреби домінують над духовними, коло останніх дуже вузьке і передбачає лише спілкування з людьми або одержання тих чи інших відомостей, потрібних для «злочинного престижу». Як правило, злочинці де­яких категорій уникають праці, бажають жити «легко і красиво», не ускладнюючи себе фізичною роботою.

Структура особистості засудженого повинна включати соціально-демографічні ознаки (свого роду її статуси), соціально-психологічні (включаючи й соціальні ролі) й індивідуальні психологічні та біологічні. При аналізі структури особистості засудженого необхідно виявляти ті властивості, які знайшли своє відображення в антигромадській діяльності. Найбільш відмітною ознакою особистості засудженого у соціальному плані є її підвищена суспільна небезпека. Крім антигромадських, необхідно досліджувати й суспільнокорисні якості особистості засудженого. Необхідно виділяти та досліджувати такі властивості особистості засудженого: свідомість, характер, здібності, емоції, інтелект, темперамент, воля.

Основні поняття пенітенціарної психології — покарання (негативна соціальна санкція за злочин) і каяття (щирий самоосуд винним своєї вини). З морального погляду покарання має на меті виправлення правопо­рушника, запобігання скоєнню нових злочинів. Каяття зі змістового боку становить собою психічний акт самооцінки своєї поведінки, визнан­ня своєї провини, тому відсутність самоосуду відрізняє злісних злочинців.

Сувора регламентація життєдіяльності злочинців впливає на їхній характер і поведінку. І якщо в засудженого виникає справжнє бажання по­кінчити зі злочинним світом і виробити в себе якості, необхідні для життя на волі, то вимоги режиму допомагають йому виховати в со­бі дисциплінованість думки і дій, обов'язковість, акуратність, зібра­ність та інші позитивні інтелектуальні, вольові та емоційні риси ха­рактеру. Але свій позитивний вплив на психіку засуджених режим ВТК справлятиме лише в тому разі, коли правила режиму психологічно виправдані, законні та обґрунтовані.

До факторів ресоціалізації особистості засудженого, належить праця, але і тут теж не обійтися без знання індивідуально-психологічних особливостей засудженого, щоб праця допомогла йому витерпіти всі труднощі.