Термінологічний словник

Деперсоналізація — зміна самосвідомості індивіда, яка пов'язана із втратою здатності бути особистістю, різке зниження власної самооцінки.

Діагностика криміналістична — установлення криміналістично значущих особливостей стану об'єкта (яким пальцем якої руки залишений слід, чи є ознаки підробки документа і т. ін.).

Ідентифікація в криміналістиці — встановлення тотожності об'єктів або особистості за сукупністю їхніх ідентифікаційних ознак. Ідентифікації підлягають не тільки предмети, а й ділянки місцевості, час, окремі фізичні та психічні властивості індивідів — характерні психічні прояви індивіда, його дії.

Механізм злочину — сукупність елементів злочину: предмет зазіхання, психічна саморегуляція суб'єкта злочину, орієнтовна основа його кримінально спрямованих дій, мотиви, мета та способи злочинного діяння, особливості використання злочинцем конкретних умов.

Приховання злочинів — кримінальна діяльність, спрямована на приховання розслідування злочину шляхом утаювання інформації, знищення, маскування та фальсифікації слідів злочину й злочинця.

Спеціалізація злочинців — спеціалізація професійних злочинців за видом систематично вчинюваних злочинів (крадіжки, розбої, грабежі, і т. ін.).

Контрольні питання

1. Яку структуру має злочин з погляду психології?

2. У чому полягають психологічні наслідки злочину?

3. Чи можна говорити про особу злочинця?

4. Як класифікуються злочинні типи?

5. Які існують категорії злочинців?

Література: [1, 2, 3, 4, 5, 10, 13, 14].

Тема 4. Психологічні засади розслідувань злочинів.

Психологія потерпілого та свідка.

1. Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої

діяльності. Психологія обвинуваченого. Поняття захисної домінанти.

2. Психологія допиту та очної ставки.

3. Психологічні особливості огляду місця події, обшуку та виїмки.

4. Психологія слідчого експерименту.

5. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка,

види віктимності.

Додаткові питання для самостійної роботи.

1. Поняття психологічного портрету в правоохоронній діяльності

та юридичній практиці.

2. Викриття інсценувань. Визначення, основні цілі, види інсценувань.

3. Роль жертви у ґенезі злочину, її міжособистісні стосунки зі злочинцем.

Теми рефератів.

1. Психологічні закономірності сприйняття зовніш­ності злочинця.

2. Характеристика процесу формування моделі інсценування.

3. Психологічний аналіз показань потерпілого.

Основні тези для підготовки до теми № 4

1.Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої

Діяльності. Психологія обвинуваченого. Поняття захисної домінанти.

Процесуальне становище слідчого, його соціально-рольова функція передбачають необхідність відповідності його особистості певним пси­хологічним якостям (організаторські здібності, гнучкість мислення, спостережливість, відповідальність, толерантність, емоційна стійкість). Екстремальність умов роботи слідчого визначила високий ступінь зна­чущості його інтелектуальних, вольових та комунікативних якостей. У процесі пізнавальної діяльності слідчий повинен уміти з усього нагромадження речей і слідів зібрати саме ті, що стосуються кримі­нальної справи, справляти психологічний вплив, вибирати його спрямованість, способи.

Обвинувачений є особою, яку звинувачують у вчиненні злочину. Таке процесуальне становище визначає деякі психологічні особливості обвинуваченого. Є такі типові форми поведінки обвинуваченого:

1) каяття у вчиненні злочину;

2) протидія розслідуванню (приховування слідів злочину, схиляння тих чи інших осіб до давання неправдивих показань тощо);

3) продовження злочинної діяльності, вчинення нових злочинів.

Психологія обвинуваченого характе­ризується пануванням захисної (оборонної) домінанти, яка викликає неупорядковану активність, «штовхає» винного на вчинення дій, що за розрахунками злочинця мають захистити його від викриття. З цією метою злочинець створює інсценування, фабрикує до­кази своєї невинуватості, робить неправдиві заяви, поширює чутки.

У поведінці злочинця виявляються певні законо­мірності:

- прагнення потрапити на місце вчинення злочину;

- намагання одержати інформацію про перебіг розслідування;

- потреба в спілкуванні, щоб поділитися своїми переживаннями.

Вивчення психологічних особливостей обвинуваченого слідчим (судом) дає змогу вирішувати такі завдання:

1) обрати необхідні засо­би психологічного впливу і визначити оптимальну тактику проведення слідчих (судових) дій;

2) справити виховний вплив на особу обвину­ваченого з урахуванням його індивідуально-психологічних особливо­стей;

3) вста­новити причини злочину;

4). визначити обставини, що пом'якшують і обтяжують вчинення злочину.