4.Типи та структура злочинних формувань.

Поняття групи означає, передусім, психологічну єдність членів групи, які мають спільні інтереси або цілі, а не просто об`єктивно взаємозалежних. До найбільш простого типу злочинних формувань зараховують так звані випадкові злочинні групи, які складаються з виконавців, що скоїли злочини без попередньої домовленості. У них відсутня чітка психологічна, функціональна структура, ще не виділився лідер, а рішення часто приймаються під впливом якоїсь ситуації, яка виникла спонтанно, під впливом емоцій.

Інші групи виникають з випадкових компаній, але вони за попередньою згодою домовились разом скоїти злочин. Хоча згуртованість членів таких груп не така висока, ще немає визнаного вожака, проте вже виділяється з найбільш активних її членів керівне ядро.

Організована злочинна група — більш досконала, оскільки є «стійкою групою осіб, які заздалегідь об’єднались для здійснення одного чи декількох злочинів». Таке угруповання має чітко виражену ієрархію на чолі з лідерами, а в її складі декілька десятків учасників. Залежно від характеру злочинної діяльності ці угруповання поділяються на декілька ланок: бойовики, групи прикриття, розвідники. Такі об’єднання існують тривалий час, займаючись злочинами як бізнесом. Прикладом такої групи є БАНДА, тобто організована, стійка, озброєна група, яка заздалегідь об'єдналась для здійснення нападу на громадян або організації. Там є отаман, контррозвідка, ієрархія, суворе підпорядкування і неминуча розправа за непослух. Тут насилля до її членів є способом, що забезпечує її існування, підтримання певного психологічного мікроклімату, який характеризується жорстокістю і взаємною підозрілістю. У будь-якій злочинній групі існує кругова порука між її членами, мета якої – у взаємній підтримці один одного заради протидії зусиллям органів правосуддя.

Найбільш небезпечною і найбільш досконалою формою організованого злочинного формування є згуртована організована група (організація), яка створена для здійснення важких або особливо важких злочинів. У злочинної організації – складні організаційно-ієрархічні зв’язки, детальна конспірація, система захисних заходів, охоронці, бойовики, наймані убивці, зв’язок з державними правоохоронними органами, наявність в обігу значної суми грошей та інших матеріальних цінностей. Поряд з цим існують і соціально-психологічні критерії згуртованості – кримінальні, ділові чи родинні стосунками. Тут лідер контактує лише з вузьким колом найбільш наближених до нього осіб, яких рядові члени групи можуть навіть і не знати особисто. Розподіл злочинних прибутків –залежно від статусу кожного учасника злочину, виділяються й певні суми в спеціальний грошовий фонд («общак»).

Організована злочинна зграя з метою самозбереження намагається спиратись вже не тільки на переваги своєї організації, але і на державні, громадські інститути, починає перетворюватись в легальне підприємство.

5. Психологічно-правова оцінка організованих злочинних груп, їхньої протиправної діяльності.

Суспільна небезпека організованої злочинності вища порівняно з індивідуальними злочинами, що зумовлюється кількома психологічними і соціально-психологічними факторами:

- скоєння злочину в умовах групи психологічно полегшується, відчувається вплив інших членів групи;

- організована злочинність відрізняється просторовим розмахом (нерідко охоплює цілі регіони, галузі господарства) і масшта­бом злочинного діяння;

- є можливість залучення в злочинну діяльність нових осіб, у то­му числі державних службовців і неповнолітніх;

- справляється певний вплив на діяльність злочинної групи і пси­хічне антисоціальне зараження.

Чим небезпечніші дії злочинної групи, тим більш диференційовані ролі та функції кожного члена групи. Психологія організованої злочинності відрізняється спільністю злочинних цілей та інтересів. Злочин перетворюється на реме­сло членів злочинної групи, що формує у них відповідну психологію, субкультуру.

У злочинній групі досить ефективно діють своєрідні санкції як засіб примусу щодо дотримання проголоше­них "верхівкою" норм поведінки. Санкції можуть бути позитивними (у разі, якщо член групи виконає її сподівання) і негативними (стосов­но тих, хто відхиляється від стандартів).

Кожен вид організованої злочинності, підкоряючись певним зага­льним соціально-психологічним закономірностям, водночас має свої психологічні особливості. Це усклад­нює діяльність працівників слідчих органів, судів, прокуратури та ін­ших юристів-спеціалістів. Кожен із них повинен володіти високими професійними знаннями, навичками і вміннями, самоорганізованістю, наполегливістю, відповідальністю, винахідливістю, витримкою, само­критичністю, прагненням постійно поповнювати свій арсенал новими способами і формами боротьби з організованою злочинністю.