§ 51. Амплітудна модуляція.

Для передачі по радіо мови або музики потрібно змінювати, інакше кажучи модулювати, тим або іншим способом коли­вання високої частоти.

Високочастотні коливання служать лише для «перенесення» сигналів від передавача до приймача, тому основну частоту переда­вача називають «несучою частотою». Несуча частота значно перевищує (не менш як у 8—10 раз) частоту передаваних сигналів.

Голос диктора або звуки оркестру створюють у мікрофоні елект­ричні струми звукової низької частоти, які і змінюють (модулю­ють) коливання несучої частоти.

Якщо під впливом струмів низької частоти змінюється амплі­туда високочастотних коливань, то ми маємо амплітудну модуляцію. Таким чином, при амплітудній модуляції амплі­туда коливань високої частоти змінюється за законом звукової частоти (рис. 139).

За відсутністю модуляції коливання струму несучої частоти мають постійну амплітуду I_н (рис. 140).

Під час модуляції струм збільшується або зменшується на величину ΔI_М. Відношення 100% називають коефіцієнтом глибини модуляції і позначають буквою т.

Чим сильніший звук перед мікрофоном, тим більше величина т наближатиметься до 100%.

При 100% модуляції високочастотний струм в окремі моменти збільшується вдвоє, а потужність відповідно в чотири рази.

Як видно з рисунків, струми, що виникають при модуляції, не схожі вже на прості синусоїдальні коливання. Вони є складними коливаннями, які можуть розглядатись як сума простих синусоїдальних струмів різних частот.

Таким чином, під час модуляції радіо­ передавач випромінює не одну несучу ча­стоту, а цілу групу (спектр) бокових частот. Ширина спектра при радіотелефонії дорівнює по­двоєній максималь­ній звуковій частоті 2F (рис. 141) і становить 5—10 кгц.

З цього виходить, що кожний радіопе­редавач займає певну смугу в діапазоні частот, а тому для запобігання перешкодам «від­стань» між несучими частотами двох передавачів повинна бути не менше 5—10 кгц.

§ 52. Схеми створення амплітудної модуляції.

Амплітудна модуляція здійснюється шляхом подачі напруги зву­кової частоти на один з електродів лампи потужного підсилювача.

На рис. 142 зображена найпростіша схема анодної м о д у л я ц і ї.

В анодне коло лампи підсилювача ввімкнено вторинну обмотку вихідного трансформатора мікрофонного підсилювача. Таким чином, до анода лампи, крім постійної напруги U_а прикладена ще змінна напруга звукової частоти U₃.

Внаслідок додавання двох напруг повна анодна напруга матиме пульсуючу форму, як це зображено на рис.143, і таку ж форму буде мати анодний струм. Через це амплітуда коливань в анодному контурі змінювати- меться відповідно до змін напруги звукової частоти.

Якщо напругу звукової частоти прикладемо до керуючої сітки, то одержимо схему с і т к о в о ї модуляції, яка зображена на рис. 144.

Коли мікрофон не працює, до сітки прикладаються напруга негативного зміщення U_С і змінна напруга високої частоти від задаючого генератора. В такому режимі лампа працює як звичайний підсилювач потужності.

При роботі мікрофона до сітки підводиться ще напруга звукової частоти, яка змінюватиме робочу точку на характеристиці лампи, внаслідок чого змінюється амплітуда анодного струму.

Таким чином, коливання високої частоти в контурі будуть мо­дульовані по амплітуді.

Крім цих, найбільш поширених, схем модуляції, існують схе­ми, в яких напруга звукової частоти підводиться до екранної сітки (екранна модуляція), до захисної сітки пентода (модуляція на за­хисну сітку) або одночасно до кількох електродів.