Тема 12. Методи оцінки якості продукції

План

1. Які методи оцінки якості продукції ви знаєте?

2. Методи оцінки якості продукції в залежності від способу одержання інформації

3. Методи оцінки якості в залежності від джерел одержання інформації

Методи оцінки показників якості продукції підрозділяються на дві групи :

1. У залежності від способу одержання інформації :

1.1. Вимірювальний метод - припускає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

1.2. Реєстраційний метод заснований на спостереженні, реєстрації і підрахунку кількості предметів, випадків. Можуть визначаться такі показники як безвідмовність, патентно-правові, стандартизація, уніфікація

1.3. Органолептичний метод припускає аналіз сприйняття органами почуттів людини споживчих властивостей товару. Точність і вірогідність знайдених значень залежать від кваліфікації, навичок і здатності осіб, що їх визначають.

1.4. Обчислювальний метод ґрунтується на застосуванні спеціальних математичних моделей. В основному використовується при визначенні показників якості нових товарів.

2. У залежності від джерел одержання інформації :

2.1. Традиційний - оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах).

2.2. Експертний - реалізується групою фахівців, наприклад дизайнерів, дегустаторів, частіше використовується для оцінки естетичних показників якості .

2.3. Соціальний - ґрунтується на визначенні якості продукції на основі сприйняття споживачів.

Тема 13.Система управління якістю продукції на підприємстві

1. Система управління якістю продукції

2. Оцінка якості продукції покупцями

Управління якістю – дії, здійснювані при створенні і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримки необхідного рівня її якості.

На якість продукції впливає багато факторів, і всі їх необхідно враховувати при рішенні проблеми підвищення якості продукції на підприємстві, тобто рішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу.

Система управління якістю – сукупність органів і об’єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних і інформаційних засобів під час управління якістю продукції.

Уперше такий підхід був здійснений у 60-х роках, на підприємствах м.Саратова, де була впроваджена так звана система БИП - система бездефектного виготовлення продукції. Основний акцен у цій системі робився на безпосередніх виготовлювачів. Був розроблений і застосований критерій оцінки якості праці - це відсоток здачі продукції з першого пред'явлення.

Однак саратовская система при всіх достоїнствах, а вони проявилися досить яскраво і швидко, мала і ряд недоліків. Зокрема, вона не дозволяла контролювати і керувати рівнем розробок і проектування виробів, не охоплювала інші стадії їхнього життєвого циклу - реалізацію й експлуатацію. Відносно обмежена була і сфера застосування системи. Але ефективність її позитивних елементів підштовхнули інші підприємства на пошук більш прогресивних систем.

У 1957 - 1958 р. на підприємствах м. Горького з'явилася система КАНАРСПИ (якість, надійність, ресурс із першого виробу). У ній, поряд з елементами бездефектного виготовлення продукції і здачі її з першого пред'явлення увага зверталася на управління якістю виробів у період їхнього проектування і впровадження у виробництво.

Ярославські і кременчуцькі машинобудівники в 1963 р. розробили і впровадили систему НОРМ (наукова організація робіт зі збільшення моторесурса двигуна). У ній враховувався досвід саратовців і горьковчан. Але був введений і новий важливий елемент - управління зв'язками, між споживачами і проектувальниками двигуна.

Наступний етап - це створення і застосування системи бездефектної праці (СБТ) на підприємствах м. Львова в 1964 р. Її суть полягала в тім, що критерієм оцінки праці працівників є коефіцієнт якості праці не тільки виробничників, але і працівників усіх служб підприємства, не тільки окремих виконавців, але і колективу.

У 1972 - 1973 р. на підприємствах міст Львів, Краснодар, Дніпропетровськ склалася вже комплексна система управління якістю продукції /КСУКП/ - сукупність технічних, організаційних, економічних, соціальних заходів, регламентованих стандартами підприємства і діючих у часі безупинно. Система давала можливість планомірно впливати на фактори, що впливають на техніко-економічні і естетичні властивості продукції на всіх стадіях її життєвого циклу.

На попередньому етапі проводилися наукові розробки, видавалися книги, монографії, тобто йшов процес нагромадження знань, як у теорії, так і на практиці.

Десятиліттями в нас витрачалися величезні кошти на пошук способів і методів підвищення якості продукції, був посилений вихідний контроль, однак усі вжиті заходи і спроби кардинально вирішити проблему якості в країні, в умовах командно-адміністративної економіки, закінчилися невдачею, оскільки не був задіяний найбільш діючий, надійний і випробуваний сторіччями метод - оцінка якості самими покупцями на ринку в умовах конкуренції між товаровиробниками.

У період переходу до ринку проблемі якості, не приділялося належної уваги ні з боку держави, ні на самих підприємствах.

Перехід на ринкові відносини істотно не відбився на якості продукції, що зв'язано з наступними причинами:

• у країні не створені умови для конкуренції;

• відсутня національна програма по досягненню високого рівня якості;

• багато керівників підприємств не адаптувалися до ринкових умов;

• слабка роль держави, її законодавчих і виконавчих органів у створенні умов і передумов для підприємств із метою підвищення якості продукції.

У зв'язку з загостренням екологічних проблем, як у нашій країні, так і в усьому світі особливе значення для конкурентноздатності продукції здобувають такі ознаки якості, як безпека для життя населення й екологічна чистота продукції. Усе це підвищує роль управління в цілеспрямованому впливі на якість.

Однак, як показала вітчизняна і світова практика, узяті самі по собі ні керування якістю, ні уведення всеосяжного тотального контролю якості, здійснюваного державними органами і підприємствами, не можуть кардинально вирішити цю проблему, якщо вони не сполучаються з ринковим контролем.

В даний час необхідність створення, впровадження і сертифікації сучасних систем управління якістю продукції стали усвідомлювати багато керівників вітчизняних підприємств.

Зараз усі системи якості і всі підходи в цій області можна розділити на два класи: системи по стандартах ISО серії 9000 і "загально фірмові системи якості".

У відповідності зі стандартами ISО серії 9000 головна цільова установка системи якості - забезпечити якість, необхідну споживачу.

Концепція загальнофірмової системи якості передбачає постійне поліпшення якості. Загальнофірмова система якості продукції одержала широке поширення, зокрема, на японських підприємствах. Основні правила роботи по цій системі:

• нуль дефектів;

• попередження дефектів, а не їхнє усунення;

• усі виробничі відносини між підрозділами, а також між персоналом підприємства розглядаються і будуються як відносини споживача і постачальника;

• постійне навчання персоналу управлінню якістю.

Для вітчизняних підприємств ближче система управління якістю по стандартах ISО серії 9000, тому вона й одержує усе більше поширення.

Упровадження системи управління якістю дозволяє вирішити на підприємстві наступні задачі:

• забезпечити стабільний випуск високоякісної продукції;

• збільшити обсяг виробництва і знайти ринки для її реалізації;

• підвищити можливі продажі продукції по більш високих цінах;

• вирішити проблему конкурентноздатності продукції і стійкого фінансового положення.