7.1. Планування створення продукції

Організація повинна планувати і розробляти процесі, необхідні для створення продукції. Планування створення продукції повинно бути погоджено з вимогами до інших процесів системи менеджменту якості, що наведені в загальних вимогах. 

При плануванні створення продукції організація повинна встановити: 

–  цілі щодо якості і вимоги до продукції; 

–  потребу у розробці процесів, документів, а також у наданні ресурсів для конкретної продукції; 

–  необхідну діяльність із верифікації та валідації, моніторингу, контролю і випробуванням для конкретної продукції, а також критерії приймання продукції; 

–  записи, необхідні для представлення доказів того, що процеси створення продукції і створена продукція відповідають вимогам. 

Результат такого планування повинен бути реальним та документально підтвердженим.  7.2 Процеси, які пов’язані із споживачами 

1. Визначення вимог до продукції 

Організація повинна визначити: 

–  вимоги споживачів, у т.ч. вимоги до постачання і після нього; 

–  вимоги, що не виявлені споживачами, але які необхідно виконувати; 

–  законодавчі та інші обов’язкові вимоги до продукції; 

–  інші додаткові вимоги, які визначені організацією. 

7.2.2. Аналіз вимог до продукції 

Організація повинна аналізувати вимоги до продукції. Даний аналіз повинен включати: 

–  визначення вимог до продукції; 

–  погодження вимог контракту або замовлення, які відрізняються від раніш сформульованих; 

–  здатність організації відповідати визначеним вимогам. 

Записи результатів аналізу повинні підтримуватися у робочому стані. 

2. Зв’язок із споживачем 

Організація повинна проводити ефективні заходи щодо підтримання зв’язку із споживачем, що стосується питань: 

–  інформації про продукцію; 

–  отримання запитів, контракту або замовлення; 

–  зворотного зв’язку та скарг споживачів. 

Розділ 8. Вимірювання, аналіз та удосконалення 

8.2. Моніторинг і вимірювання 

8.2.1. Задоволення споживачів

Одним із способів вимірювання функціонування системи менеджменту якості організації є моніторинг інформації, яка стосується сприйняття споживачами виконання їхніх вимог. Повинні бути встановлені методи отримання і використання даної інформації. 

8.2.2. Моніторинг і вимірювання продукції 

Організація повинна з метою перевірки дотримання вимог до продукції здійснювати моніторинг і вимірювати характеристики продукції. На відповідних стадіях процесу її створення згідно із запланованими заходами. 

8.4. Аналіз даних 

Організація повинна визначити, зібрати і проаналізувати дані для демонстрації результативності системи менеджменту якості, які мають містити таку інформацію: 

–  задоволення потреб споживачів; 

–  відповідність продукції вимогам; 

–  характеристика і тенденція процесів та продукції; 

–  постачальники. 

8.5. Удосконалення 

8.5.1. Постійне удосконалення

Організація повинна постійно підвищувати результативність системи менеджменту якості за рахунок якості, результатів аудитів, аналізу даних, попереджувальних дій. 

8.5.2. Корекція дій

Організація повинна проводити корекцію дій з метою усунення причин невідповідності для попередження їх виникнення. 

8.5.3. Попереджувальні дії 

Організація повинна визначити дії з метою усунення причин невідповідності для їх попередження. Для цього повинна бути розроблена документована процедура для визначення вимог до: 

–  встановлення потенційних невідповідностей та їх причин; 

–  оцінювання необхідності дій з метою попередження прояву невідповідності; 

–  визначення та здійснення необхідних дій; 

–  записів результатів дій, які були здійснені. 

Незважаючи на те, що стандарти ISO розроблюються за урядової підтримки, сертифікація за ISO 9000 є добровільною. Здійснити сертифікацію змушують підприємство споживачі та конкуренти. Найважливішим фактом, що стосується даного стандарту є те, що багато підприємств, особливо в Європі, прагнуть реєстрації ISO 9000.

РЕЗЮМЕ

1. Конкурентоспроможність товару – це сукупність характеристик, що відрізняють його від товарів-аналогів за ступенем задоволення потреб споживача, а також за рівнем витрат, пов’язаних з його купівлею та подальшим використанням. Найбільш конкурентоспроможним є товар, у якого ціна споживання є мінімальною протягом строку його служби у споживача. 

2. До складових конкурентоспроможності товару відносяться його якість, ціна споживання та ринкові характеристики, що визначаються порівняно з товарами конкурентів і тими параметрами, які становлять певний інтерес для споживачів. 

3. Рівень конкурентоспроможності товару характеризує його інтегральний показник. Якщо значення інтегрального показника конкурентоспроможності товару дорівнює або більше одиниці, то дослідний товар є конкурентоспроможним. Якщо значення інтегрального показника конкурентоспроможності товару менше одиниці, то дослідний товар вважається неконкурентоспроможним. 

4. Оцінка конкурентоспроможності товару може здійснюватися експертами, що базується на використанні здатності кваліфікованих фахівців-вчених та практиків досить точно визначити перспективи розвитку попиту споживачів і ринкової кон’юнктури. Оцінка споживачів ґрунтується на опитуванні потенційних покупців за результатами тестування за біполярною шкалою та оцінки дослідного товару і товару конкурента. 

5. Сучасні вимоги для забезпечення конкурентоспроможності товарів відображені у міжнародних стандартах ISO серії 9000. Щоб пройти сертифікацію за ISO 9000, організації повинні розробити і запровадити заходи відповідно до вказівок, що містяться у стандартах. Стандарти ISO розроблюються за урядової підтримки. Сертифікація за ISO 9000 є добровільною. 

6. Принципами менеджменту якості, які відображені у міжнародних стандартах якості, є орієнтація на споживача; лідерство; залучання персоналу; процесний підхід; системний підхід до управління; постійне удосконалення; прийняття рішень на основі фактів; взаємовигідне співробітництво з постачальниками.