1 Вимоги щодо оформлення звітів з лаборатоРних робіт

Звіт про виконання лабораторних робіт (далі  звіт) має бути написаний студентом власноруч, розбірливим почерком, чисто й охайно, однаковим чорнилом (синім чи фіолетовим) чи пастою одного кольору на аркушах білого паперу форматом А4 (210×297 мм) чи комп’ютерним способом (за допомогою комп’ютерної техніки) шрифтом Tіmes New Roman, розміром 14 пунктів на одному боці аркуша. Рисунки і таблиці великого розміру допускається виконувати на аркушах А3 (297×420 мм). На одній сторінці допускається не більш ніж три виправлення, зроблені охайно і розбірливо (припускається застосування коректора).

Звіт має включати титульну сторінку і звіти про виконання кожної лабораторної роботи. За підсумками роботи кожен студент групи оформляє індивідуальний звіт, що включає:

• титульну сторінку із зазначенням номера і теми роботи, прізвища й ініціалів студента, шифру групи);

• конкретизовану мету роботи;

• короткий перелік досліджуваного матеріалу;

• постановку задачі;

• хід виконання роботи;

• отримані результати;

• висновки.

2 Перелік лабораторних робіт Лабораторна робота № 1

Тема. Дизайн друкованого видання як носія інформації

Мета: удосконалити навички з розробки макету видання як носія інформації; навчитися розробляти систему шрифтових та нешрифтових виділень у тексті друкованого видання; перевірити та вдосконалити раніше отримані навички верстання тексту.

Короткі теоретичні відомості

Основні проблеми верстання

Як відомо існують типові проблеми верстання, які існували і продовжують існувати незалежно від змін у технології набору, а також способи бо­ротьби з ними.

1. Висячі рядки

Висячий рядок ‒ це кінцевий рядок абзацу, який стоїть першим на смузі (в колонці), або початковий рядок абзацу, який стоїть останнім на смузі (в колонці). В довідковій літературі розрізняють «верхній висячий рядок» і «нижній висячий рядок». На англійському типографському жаргоні висячі рядки називають, відповідно, вдовами (верхні висячі рядки) та сиротами (нижні).

Висячі рядки ‒ один з найпотворніших огріхів, що зустрічаються у типографії (рис. 1. 3). За традиційними правилами набору висячий рядок є недопустимим. Виняток становлять лише короткі рядки текстів між математичними формулами, а також висячі рядки в оперативних інформацій­них виданнях – газетах і журналах ‒ за умови, що верхній висячий рядок займає не менше 2/3 формату набору, а рядок перед нижнім висячим рядком також не менше 2/3 формату набору.

Проблему висячих рядків вирішують такими способами:

‒ можна вдатися до маніпуляцій з міжсловними і міжбуквеними інтервалами, щоб «втягнути хвіст»;

‒ можна об’єднати два-три абзаци в один;

‒ якщо ці способи не допомагають, можна вдатися до більш радикальних заходів:

а) збільшити інтервал між абзацами;

б) трохи відредагувати абзац (як вважав С. М. Львівський, якість тексту при цьому теж частенько покращується), проте це можливо тільки під час верстання власного твору;

в) збільшити попередню смугу на один рядок або зменшити поточну смугу на один рядок.

Рис. 1.1 ‒ Приклад висячого рядка