4.4. Визначення необхідного обсягу виробництва (можливого обсягу експорту) ресурсу

При обґрунтуванні необхідного обсягу виробництва продукції у країні, необхідного обсягу імпорту продукції у країну та можливого обсягу експорту продукції з країни використовують балансовий метод планування. Він полягає в ув’язці потреб усіх потенційних споживачів ресурсу (виробників, населення, держави, інших країн) з можливостями потенційних постачальників ресурсу (національних виробників, імпортерів, держави). Інструментом планування є баланс, розділи якого містять такі показники:

Розділ балансу «Розподіл» має такі показники (статті):

1. Виробничо-експлуатаційні потреби

2. Капітальне будівництво

3. Ринковий фонд

4. Експорт

5. Закладення ресурсу до державного резерву

6. Залишки ресурсу на кінець року

Розділ балансу «Ресурси» включає показники:

1. Залишки ресурсу на початок року

2. Виробництво

3. Імпорт

4. Розбронювання ресурсу з державного резерву

5. Інші ресурси

При обґрунтуванні показнику, розмір якого необхідно визначити, користуються прийомом балансової ув’язки, відповідно до якого, наприклад, необхідний обсяг виробництва розраховується за формулою:

Q необх = Усього «Розподіл» - відомі джерела ресурсів (7)

4.5. Розрахунки можливого обсягу виробництва промислової продукції

При визначенні можливого обсягу виробництва промислової продукції слід розуміти, що він знаходиться у прямо пропорційній залежності від середньорічної виробничої потужності промисловості та ступеня її використання. Формула, що використовується для розрахунку, має вигляд:

Q можл. = х kвп, (8)

де - середньорічна виробнича потужність промисловості, од.

Kвп – коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності.

Середньорічна потужність визначається за формулою:

(9)

д е ВП п.р. – виробнича потужність промисловості на початок року, од.

_{- середньорічне виведення з експлуатації потужності, од;}

_{–середньорічне введення у дію потужності, од.}

4.6. Розрахунки необхідного введення в дію додаткових виробничих потужностей та необхідних для цього капіталовкладень

При визначенні необхідного введення в дію виробничих потужностей слід виходити з того, що така необхідність виникає тоді, коли діючі в певній сфері економічної діяльності виробничі потужності не забезпечують необхідний суспільству обсяг виробництва продукції, а підприємства самотужки невзмозі виправити ситуацію, що склалася на ринку продукції. Методологічною засадою визначення необхідного введення в дію виробничих потужностей є баланс виробничої потужності відповідної сфери економічної діяльності, на підставі показників якого розраховується можливий обсяг виробництва продукції в розрахунковому році (див. формулу 8).

Ключовою формулою розрахунків необхідного приросту виробничих потужностей є така:

ΔП необх = (Qнеобх - Q можл ) : kвикПвв, (10)

де ΔП необх – необхідний приріст виробничих потужностей;

Qнеобх – необхідний обсяг виробництва продукції (див. формулу 7);

Q можл – можливий обсяг виробництва продукції;

kвикПвв – коефіцієнт використання виробничих потужностей, що вводяться в експлуатацію.

При визначенні обсягу капітальних вкладень, які необхідні для введення в дію виробничих потужностей, використовується показник питомих капітальних вкладень, який свідчить про витрати капіталу (інвестицій) на введення в дію одиниці потужності (площі). Цей показник є середньою розрахунковою величиною, яка свідчить про те, які капітальні витрати понесли на аналогічних об’єктах галузі інвестори, що здійснювали введення в дію аналогічних об’єктів. Ключовою формулою розрахунків є така:

КВ необх = Пвв • Īуд, (11)

де КВнеобх – обсяг капітальних вкладень, необхідних для введення в дію виробничих потужностей, грн.;

Пвв – виробничі потужності, що мають бути введені в дію, од.;

Īуд – середні питомі капітальні вкладення по аналогічних об’єктах галузі, грн./од.