34. Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає визначення:

а) принципів побудови організаційно-технологічної схеми, напрямків моніторингу СТС та формування репрезентативної вибірки об’єктів дослідження;

б) постійного або періодичного перегляду виконання адміністрацією певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення;

в) відстеження й аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері суспільства;

г) перелік організацій, міністерств, відомств, які повинні брати участь у здійсненні моніторингу СТС та статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан СТС.

35. Ключові напрями моніторингу соціально-трудової сфери:

а) соціально-трудові процеси на підприємствах, умови та охорона праці;

б) соціально-психологічний клімат та задоволеність СТВ у колективі;

в) підбір, відбір, розвиток, аудит та мотивація персоналу;

г) ринок праці (зайнятість, безробіття), доходи та рівень життя населення, соціально-демографічні та міграційні процеси.

36. Показниками моніторингу стс залежно від державного й регіонального рівнів є:

а) зайнятість, умови та охорона праці, стан трудових відносин;

б) стан системи підготовки і перепідготовки кадрів, структура зайнятих та тенденції їх руху;

в) оплата праці (рівень середньомісячної заробітної плати), форми соціальної підтримки працівників;

г) умови та охорона праці, доходи, рівень життя та соціальне самопочуття населення.

37. Призначення моніторингу зайнятості, ринку праці й безробіття:

а) визначення закономірностей у соціально-демографічних і міграційних процесах на всій території України;

б) аналіз співвідношення динаміки чисельності зайнятих із динамікою обсягів виробництва та аналіз трудових відносин;

в) визначення масштабів ринку праці та запобігання масовому безробіттю;

г) визначення шляхів найбільш повного й ефективного використання трудового потенціалу, без чого не можливий подальший соціально-економічний розвиток суспільства.

38. Призначення моніторингу соціально-психологічного клімату трудового колективу:

а) забезпечення високопродуктивної та ефективної співпраці членів трудового колективу;

б) аналіз галузевої, регіональної, професійно-кваліфікаційної диференціації у зарплаті; аналіз трудових відносин;

в) виявлення стану та шляхів підвищення задоволеності СТВ, що дає змогу досягти високої якості трудового життя, соціального добробуту та злагоди;

г) обґрунтування визначення рівня доходів працівника й стимулу до ефективної праці.

39. Показниками моніторингу стс залежно від рівня підприємств, установ і організацій є:

а) проблеми і тенденції розвитку безробіття, у т.ч. прихованого;

б) умови, охорона та оплата праці (рівень середньомісячної заробітної плати);

в) форми соціальної підтримки працівників та зайнятість;

г) міграційні та соціально-демографічні процеси.