2). Нетарифні методи регулювання

Нетарифне регулювання – це всі заходи неподаткового характеру, що впливають на суспільні відносини в зовнішньоекономічній сфері.

Нетарифне регулювання – це обмежувально-заборонні заходи держави, які перешкоджають проникненню імпортних товарів на внутрішній ринок України з метою захисту інтересів вітчизняного виробника та споживача.

2.1). Правові методи регулювання нетарифного регулювання:

Система правового регулювання митно-тарифних відносин створює правове поле, що дозволяє або, навпаки, перешкоджає реалізації економічних інтересів суб'єктів господарювання у сфері міжнародних економічних відносин.

Основне завдання правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності - створити сприятливий правовий клімат для реалізації економічних інтересів суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Правові заходи (інструменти):

• ЗУ, укази, декрети, постанови, розпорядження, інструктивні листи;

• Правові режими;

• Двосторонні угоди;

• Міжнародні конвенції.

Наприклад, правові заходи регулювання, що реалізуються в Україні:

1. Декларація про державний суверенітет України;

2. Конституція України, якою регламентуються положення щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України;

3. Законодавчі акти, в яких закріплені основні принципи організації і напрями здійснення зовнішньоекономічної діяльності: ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»; від 16.04.1991; Митний кодекс України від 13.03.2012; ЗУ «Про Митний тариф України» від 19.09.2013; ЗУ «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996; Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993; Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06.09.200; ЗУ «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 та ін.;

4. Акти щодо поточних операцій. Це найбільш чисельна група нормативних документів, які регламентують широке коло відносин, - постанови, інструктивні листи, накази, розпорядження різних органів державного регулювання;

5. Міжнародні конвенції (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980); Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924р.; Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 та ін..)

2). Під адміністративними методами нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності розуміють систему державних правил, нормативів, заборон, за допомогою яких країна здійснює безпосередній вплив на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, регламентує їхню діяльність в інтересах суспільства. 

Адміністративні заходи (інструменти) регулювання:

• Заходи кількісного обмеження (квотування, ліцензування, добровільне обмеження експорту, ембарго);

• Технічні бар'єри (реєстрація–облік зовнішньоекономічних договорів; стандарти; технічні норми і правила; вимоги до безпеки товарів; вимоги до упакування, маркування та інших технічних характеристик продукції);

• Політика в рамках державних закупівель;

• Інші.

3). Економічне регулювання зорієнтоване на досягнення поставлених цілей за допомогою економічних засобів та стимулів, які впливають на економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Економічні заходи (інструменти) регулювання:

• Паратарифні обмеження (збори за митне оформлення товарів; збори за переміщення товару через митний кордон (транспортні збори));

• Контроль за цінами (встановлення мінімальних імпортних цін; обмеження експортних цін; антидемпінгові збори; компенсаційні збори);

• Фінансові (субсидування; експортне кредитування; антидемпінгові мита; валютно-кредитні інструменти).

• інше

13