2). Стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України

Структура економіки — це співвідношення різних елементів економічної системи, що відображають ринкові пропорції та стан суспільного поділу праці.

Класифікація видів структури економіки:

1). Відтворювальна (характеризує використання ВВП (НД) на відтворення основного капіталу, споживання та нагромадження);

2). Галузева (виражає пропорції розвитку галузевих секторів, галузей, підгалузей, міжгалузевих комплексів);

3). Територіальна (відображає розміщення виробництва та інфраструктури в окремих територіальних (регіональних) утвореннях, шо характеризуються певними умовами: природнокліматичними умовами, демографічними умовами, культурними традиціями.

Типи територіальної структури:

• структуризація на економічні райони, територіальні господарські (виробничі) комплекси і спеціальні економічні зони;

• структуризація в адміністративно-територіальному розрізі (області та райони).

4). Соціальна (характеризує організаційно-правові форми підприємництва – розподіл населення за рівнем доходу; співвідношення великих, середніх та малих підприємств);

5). Функціональна (характеризує динамічну взаємодію та залежність окремих сегментних ринків (ринку ресурсів, продуктів, грошей і валюти, інвестицій, цінних паперів, науково-технічних розробок, нерухомості тощо) та їх елементів (попиту і пропозиції, цін і витрат, доходів і видатків тощо). Тобто в цілому це збалансованість  між інвестиціями і заощадженнями, між продуктивністю праці і зарплатою, тощо);

6). Секторальна (відображає співвідношення між приватним і державним секторами економіки - масштаби державного втручання в економічний кругообіг ресурсів, доходів, продуктів);

7). Зовнішньоекономічна (представляє пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Дана структура економіки розкриває функціонування національної економіки як відкритої системи, де чистий експорт розглядається як елемент валових національних інвестицій та елемент сукупного суспільного попиту, від яких залежить динаміка ВВП).

3). Створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн:

• стабільна національна кредитно-грошова система;

• ефективна (пільгова) система оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сферу бізнесу;

• активно діюча система інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності (комерційні банки, товарно-сировинні біржі, страхові компанії, науково-консультативні та навчальні центри загального розвитку підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);

• ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;

• тощо.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні (стаття 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року) здійснюється наступними суб’єктами регулювання:

• Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції;

• недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

• самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні (стаття 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року) здійснюється за допомогою:

• законів України;

• передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

• економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності (стаття 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року):

• національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

• режим найбільшого сприяння (реалізується в межах певних інтеграційних угрупувань, наприклад для країн-членів СОТ. Якщо в межах інтеграційного угрупування одна країна надає певні преференції іншій, такі преференції мають бути автоматично надані першою країною по відношенню до інших країн-членів інтеграційного угрупування). Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

• спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності (функціонує на п'яти рівнях):

• мікрорівень - рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб (підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги);

• мезорівень - рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань (міністерства і відомства, які здійснюють регулювання зовнішньоекономічних операцій, зокрема питань тарифного та нетарифного регулювання);

• макрорівень - рівень держави (основними суб'єктами цього рівня є, безперечно, уряд країни та парламент);

• метарівень - становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції (співпраця митних органів на стадії створення і розвитку митних союзів).

• мегарівень - рівень міжнародних об'єднань, організацій (Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін..)

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати (стаття 8 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року):

• захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

• заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.