Тема 2. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1. Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні та їх компетенція.

3. Органи місцевого управління зовнішньоекономічної діяльності в Україні та їх компетенція.

4. Недержавне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

5. Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року - Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – це один із аспектів ЗЕЗ, сфера самостійної виробничо-комерційної діяльності підприємств і організацій.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – це сфера господарської діяльності, що пов’язана з міжнародною виробничою і науково-технологічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємств на зовнішній ринок.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності (стаття 7 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року):

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року, з метою:

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

• створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

1). Забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України передбачає досягнення збалансованості і пропорційності економічних процесів у масштабі всього народного господарства: сукупного попиту і сукупної пропозиції (на всіх типах ринків: ринку товарів, капіталів, робочої сили), виробництва і споживання. Досягнути макроекономічної рівноваги можна, але лише тимчасово, адже вона має динамічний характер і діє скоріше за принципом «рівновага-нерівновага». Регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямоване на те, щоб відхилення від рівноваги були мінімальними і короткочасними, що реалізовується в межах відповідної економічної політики. Для оцінки такої рівноваги використовують агрегатні показники кінцевих результатів розвитку макроекономіки, наприклад, - ВНП, ВВП, НД. Збалансованість економіки передбачає ефективне використання всіх економічних ресурсів, що означає відсутність масового безробіття, високого рівня інфляції, нереалізованих товарів і їх дефіциту; відповідність державних цілей існуючим економічним можливостям; збалансованість між виробництвом та споживанням з орієнтацією їх розвитку в інтересах споживачів; відповідність доходів витратам тощо.