Особливості зовнішньоекономічної діяльності та управління нею на сучасному етапі

Необхідність врахування розглянутих особливостей вимагає виявлення факторів, які визначають результативність зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Дослідження показують, що всі фактори доцільно розбити на дві групи - регіональні, тобто ті, які залежать від сфери діяльності підприємства, і стратегічно-тактичні, тобто ті, які формують напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності, якість управлінських рішень, часові параметри.

До регіональних факторів слід віднести відстані, розмаїття між країнами, місце прийняття рішень (на рівні материнської компанії чи закордонних філій), необхідність забезпечення інтересів корпорації і її підрозділів в різних країнах; відмінності в умовах роботи іноземної філії чи дочірнього підприємства в країні базування; особливості делегування повноважень на місцевий рівень тощо.

Стратегічно-тактичними факторами є невизначеність, яка викликається неточністю інформації, змінами політичних і економічних умов діяльності, ринків тощо; ступінь важливості рішень, які визначають рівень централізації і децентралізації управління; час, на протязі якого філії (дочірні підприємства) можуть отримати допомогу; стратегія конкурентної боротьби (інтегральна чи локальна); обсяги зовнішньоекономічних операцій тощо.

На засадах вивчення механізму дії наведених факторів підприємства орієнтуються на певні форми зовнішньополітичної діяльності. Узагальнення досвіду вітчизняних і іноземних підприємств дозволяє виявити наступні форми: експорт, тобто виготовлення продукції в своїй країні, а реалізація в інших; імпорт, тобто купівля товарів за кордоном і реалізація їх у своїй країні; ліцензування, тобто продаж права (ліцензії) на виготовлення своєї продукції іноземній державі, фірмі, фінансовій структурі; спільне підприємництво; міжнародний лізинг; прямі капіталовкладення; формування багатонаціональних корпорацій, транснаціональних компаній шляхом створення філій, представництв тощо в різних країнах світу; створення міжнародних фінансово-промислових груп; залучення іноземних інвесторів і створення підприємств з іноземними інвестиціями [1,3,5,7]. Слід зазначити, що будь-яку форму зовнішньоекономічної діяльності здатні здійснювати тільки крупні підприємства (найчастіше це транснаціональні компанії). Що стосується дрібних і середніх підприємств, то їм притаманна здебільшого експортно-імпортна діяльність.

Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це діяльність, яка здійснюється або зарубіжними партнерами (не має значення де), або на території України з метою реалізації товарів і послуг за кордоном, або здійснюється за кордоном з метою залучення в Україну ресурсів, фінансових коштів, товарів тощо, або на рівні міжнародних організацій з метою залучення України в міжнародну фінансову діяльність.

11