Якими шляхами віл не передається?

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, піт, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небез­пеки зараження під час рукостискання, обнімання, поцілунків, так як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в його бік. Тарілки, склянки, ножі та ложки, телефони, дверні ручки та інші предмети побуту, якими користу­ються чи до яких доторкаються носії ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Немає також небезпеки при користуванні одними вбиральнями, ваннами чи саунами. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов'язані з якою-небудь небезпекою. ВІЛ також не передається комахами та тваринами.

Як боротися з віл?

ВІЛ сам по собі є дуже нестійким вірусом. Він швидко гине під дією простих дезінфікуючих речовин — спирту, марганцівки, хлораміну, а також високої тем­ператури (кип'ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні заходи як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там вже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ні ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, ні вакцини, яка могла б запобігти розвитку захворювання чи потра­пляння ВІЛ в організм. Медики всього світу наполегливо шукають радикальні способи боротьби з ВІЛ, і в деяких напрямках медицина вже досягла значних успіхів. Створено препарати, що уповільнюють розвиток захворювання (азидотимідин) та такі, що ефективно впливають на деякі інфекційні захворювання, що виникають на фоні СНІДу.

Що потрібно зробити, щоб виявити віл?

Захворювання розвивається поволі і на перших порах виявити його нелегко. Перші ознаки зараження ВІЛ зустрічаються лише у 15-25 % інфікованих через 2-4 тижні після проникнення ВІЛ і нерідко нагадують звичайне гостре інфекційне захворювання, наприклад, грип чи ангіну.

Єдина можливість виявити зараження в даний період — це зробити аналіз крові, щоб виявити, чи є в ній ВІЛ. При цьому виявляють не сам вірус, а тільки антитіла, які організм виробляє у відповідь на потрапляння в нього ВІЛ. У 90 % заражених їх можна виявити через 3 місяці після інфікування, а у 10 % — і в пізніші терміни. Цю особливість треба враховувати для вибору часу першого та подальших звернень на дослідження.

Адже, коли присутність вірусу ще не можна виявити, заражена людина вже може інфікувати своїх друзів чи партнерів, маючи з ними сексуальні контакти. Якщо у вашого друга здоровий зовнішній вигляд — це ще не говорить, що вам нічого не загрожує.

Якщо наявність антитіл вдається встановити, то результат аналізу оцінюють як "позитивний". Щоб уникнути помилки, кожен позитивний результат ще не одноразово перевіряють додатковими аналізами, і тільки після цього роблять кінцевий висновок. Позитивний результат не говорить про те, що у людини СНІД. Він свідчить лише про наявність в організмі вірусу імунодефіциту людини.

Треба пам'ятати: аналіз не гарантує від зараження ВІЛ. Негативний резуль­тат свідчить лише про те, що в момент аналізу антитіла до ВІЛ визначити не вдалося. Цілком впевнитися в тому, що ви не заражені, можна лише при повтор­ному аналізі через 3 місяці за умови відсутності за цей час розвитку зараження.

Дані Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом свідчать, що за дев'ять місяців 2004 року 23,2 % випадків інфікувань припадали на статевий шлях передачі і близько 9,7% — на перенитальний.

В Україні немає жодного не враженого епідемією регіону. На перших позиці­ях щодо поширеності ВІЛ перебувають: Донецька (15 тис. інфікованих), Дніпро­петровська (13 тис.) та Одеська (10 тис.) області. У столиці зареєстровано майже 2,8 тис. людей, які живуть із ВІЛ.