Лабораторна робота № 4 Літолого-стратиграфічний розріз Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, характеристика продуктивних відкладів, родовищ вуглеводнів та підземних сховищ газу (псг)

Основні положення

Зовнішня зона Передкарпатського прогину являє собою платформний його схил. Літологічний склад відкладів цієї зони відрізняється від геосинклінального схилу Передкарпатського прогину, тобто від його Внутрішньої зони. Якщо відклади Внутрішньої зони даного прогину характеризуються дуже інтенсивною дислокованістю, то відклади Зовнішньої зони являють собою схил Східноєвропейської платформи, яка тут ступенеподібно занурюється під відклади Внутрішньої зони прогину, які на них насунуті з великою амплітудою.

За літологічним вмістом відклади Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, як правило, являють собою осади у платформній фації (крім відкладів протерезою, кембрію і нижньої частини селура).

Літолого-стратиграфічний розріз зони складається знизу вгору з наступних стратиграфічних підрозділів:

• протерозою, куди входить так званий вендський комплекс відкладів (Волинська і Валдайська світи);

• палеозою, до якого відносяться відклади кембрію, ордовіку, силуру і девону;

• мезозою, з відкладами юрської і крейдової систем;

• кайнозою, куди входить неогенова система (осади середнього і верхнього міоцену).

Закінчується розріз Зовнішньої зони Передкарпатського прогину четвертинними відкладами.

На даний час в межах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину глибокими свердловинами розкриті відклади в основному до селуру (включно). Деякі свердловини розкрили також породи кембрію, а можливо і більш давні, але їх точна стратиграфічна належність поки що уточнюється.

Силурійські відклади представлені темно-сірими, зеленувато-сірими і червоними аргілітами, серед яких зустрічаються мергелі, вапняки, як правило, сірого і темно-сірого кольору. Загальна товщина силуру до 1000 м і більше (за даними буріння на Краснопільській площі).

Девонські відклади представлені нижнім його відділом. Це товща порід, яка складається пісковиками, аргілітами і алевролітами, як правило, червоного кольору. Загальна товщина до 800 м.

Юрські відклади представлені нижнім, середнім і верхнім відділами. Нижній відділ представлений в основному пісковиками з шарами аргілітів і прошарками вугілля (мединицька світа). Товщина нижньої юри до 250 м.

Середня юра представлена відкладами чорних аргілітів, алевролітів, з шарами пісковиків товщиною 250 м (коханівська світа).

Верхня юра підрозділяється в межах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину знизу-вгору на яворівську, рудківську, рава-руську і нижнівську світи. Відклади верхньої юри в літологічному відношенні складаються в основному карбонатними породами з прошарками пісковиків, аргілітів, алевролітів, мергелів, але, в основному, верхня юра представлена вапняками, наприклад, нижнівська світа майже повністю складається органогенними вапняками з рідкими прошарками доломітів і шарами конгломератів в її основі. Загальна товщина відкладів верхньої юри до 1300 м.

Крейдяні відклади підрозділяються в межах зони на нижній і верхній відділи. Нижній відділ представлений ставчанською світою (це вапняки, мергелі з прошарками теригенних порід), товщина до 150 м.

Верхня крейда включає в себе ціноманський, туронський. кон’якський, сантонський, кампанський, маастріхський яруси. Осади верхньої крейди являють собою в основному карбонатні відклади (вапняки), але зустрічаються також шари пісковиків і прошарки аргілітів, алевролітів, мергелів.

На розмитій поверхні мезозойських відкладів залягають неогенові відклади, які представлені гельветським, тортонським і сарматським ярусами. Деякі геологи виділяють також в основі неогену маленьку товщу палеоцену, що складається кварцово-глауконітовими пісками (товщина до 50 м). Гельветські відклади представлені пісковиками і вапняками, тортонські відклади представлені в нижній частині зеленими мергелями і товщою до 25-30 м гіпсів та ангідритів. Товщина мергелів до 100 м (ці відклади одержали назву баранівські шари), а товща гіпсів і ангідритів, одержали назву тироської світи. Вище в тортоні в основному сірі з зеленуватими відтінками глини з прошарками пісковиків, які виділяють в косівську світу, товщиною до 900 м.

Сарматські відклади представлені нижнім відділом, в якому виділяється дашавська світа. Остання поділяється на дві підсвіти: нижньодашавську і верхньодашавську. Це в основному глини з прошарками пісковиків, пісків, іноді аргілітів і алевролітів. Загальна товщина сармату перевищує 3000 м.

В Зовнішній зоні Передкарпатського прогину продуктивними відкладами є юрські, крейдові, тортонські і сарматські породи. Продуктивні горизонти являють собою в основному пісковики, піски і тріщинуваті вапняки (крейда –Лопушнянське нафтогазове родовище).

Основні родовища вуглеводнів в зоні - газові, виключенням є Хідновицьке родовище на північному заході зони, де в юрських відкладах встановлений поклад нафти і Лопушнянське родовище. Юрські відклади, а можливо і крейдяні виявились нафтоносними.

В межах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину є такі ПСГ: Опарське, Дашавське, Більче-Волицьке, Угерське, Богородчанське.

Відклади Зовнішньої зони Передкарпатського прогину характеризуються нормальними температурними умовами, а в покладах зони початкові пластові тиски, як правило, гідростатичні або менше гідростатичних, за виключенням родовища вуглеводнів Лопушна, де коефіцієнт аномальності початкового пластового тиску сягає 1,5.