Збір матеріалу

Вище говорилось про те, що наукова, дослідницька робота є бесперервною, постійною. Вже на попередньому етапі, а виділили ми його, як окремий, з методичних міркувань, починається збір матеріалу. Коли знайомимося з історією проблеми, з питаннями теми, вже починається пошук даних, фактів, для подальшого аналізу. Не все, але дещо може бути використане.

Яким є механізм збору даних для дослідження, для написання курсової роботи? Наука називає багато методів, правил, за допомогою яких науковець отримує необхідний для цього матеріал. Як основний можна назвати використання друкованих, літературних джерел. Можна також поспілкуватися і з компетентними людьми, можна і поекспериментувати, провести спостереження, не слід нехтувати й роботою з статистичними даними, документами, опитом, тестуванням тощо.

Методика соціологічних досліджень вчить різним методам пошуку. І ті різноманітні правила, що застосовуються в соціології, безумовні і в будь-якій іншій галузі наукової діяльності. Тому зараз детальніше ми зупинимося лише на методі користування літературними джерелами.

Як працювати з друкованими, літературними джерелами

Починати необхідно із зовнішнього огляду книги - попереднього, про який вже йшлося. Якщо він не дає чіткої картини про необхідний для читання текст, то слід перейти до вільного огляду твору. Знову звертаємося до плану книги, який може бути, якщо він детальний, повний, доступний, прекрасним дороговказом у надрах праці, яка вивчається. Суть вільного огляду полягає у вибірковому читанні, як то кажуть - «по діагоналі». Уривок, якусь частину, що зацікавила Вас, можна прочитати уважно, детально розібрати його, зробити відповідні нотатки. Найоб’єктивніше враження про книжку утворюється при суцільному читанні - від початку до кінця. Вмінню продуктивно читати необхідно вчитися. Втомлений стан не сприяє ефективному читанню. Не можна погодитися і з методикою навчання читанню в школі, при якій діти читають «на швидкість», «на кількість знаків». Це розбещує дитину, виховує в неї відчуження до Книжки, зневагу до пошукової діяльності.

Завжди слід читати повагом, неквапно, не поспішаючи!

В роботі з книжкою головне не кількість прочитаних сторінок, а поглиблене вивчення змісту книжки (студіювання тексту) з подальшим його використанням. За таким способом книжка використовується найефективніше, тобто читач бере все те, що може бути використано в подальшій дослідницькій роботі. Кропітке студіювання тексту дозволяє зрозуміти мету автора, звернути увагу на головні положення роботи, основні ідеї, судження, проблеми. Студіювання вимагає ретельного записування. Корисно мати власну систему фіксування прочитаного. Намагаючись зрозуміти думки автора, корисно хоч би стисло сформулювати для себе їх суть. Варто складати певний показчик змісту, план книжки, вести конспект, тези, виписувати цікаві вислови, цитати, окремі частини тексту, занотовувати власні думки. Власні оригінальні думки, ідеї настійно необхідно своєчасно зафіксувати!

Cлід привчати себе до культури обліку прочитаного, простудійованих книжок, статей тощо. Назви доцільно записувати на спеціальні картки, групувати їх за розділами майбутньої курсової роботи.

Безмежні можливості в роботі з книжкою дає нам комп’ютер. Якщо дехто з науковців початку століття заради ощадливості рекомендував використовувати вже зписані аркуші, перевернувши їх, то комп’ютерна техніка дозволяє здійснювати творчі пошуки і заощадливо, і акуратно, і ефективно.

Комп’ютер дозволяє вирушати в мандри по бібліотекам світу. Бути в курсі будь-яких подій, фактів, наукових доробок, навіть спілкуватися з компетентними людьми, з міліонами фахівців, можна через світову комп’ютерну мережу. А це чи не є достатнім аргументом на користь комп’ютера, його безмежних можливостей. Сучасного науковця не можливо уявити поза комп’ютером. Методика роботи за допомогою комп’ютера є предметом особливої і спеціальної розмови. Ми ж тут наголошуємо тільки на загальні принципові положення написання курсової роботи.