Трудовий потенціал працівника

Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий потенціал працівника (особистості), що складає основу формування трудових потенціалів більш високих структурних рівнів.

Трудовий потенціал підприємства

продуктивна сила, ще виникає завдяки спільній діяльності різних індивідів, складає основу трудового потенціалу колективу підприємства.

У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Кадрова складова включає: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності).

Професійна структура колективу пов'язана зі змінами в змісті праці під виливом НТП, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення трудових операцій.

Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (ріст умінь, знань, навичок) і відбиває, насамперед, зміні в його особистій складовій.

Організаційна складова трудового потенціалу підприємства включає високу організацію і культуру праці, знаходячи своє вираження в чіткості, ритмічності, погодженості трудових зусиль і високого ступеня задоволеності працівників своєю працею.

Організаційна складова трудового потенціалу багато в чому визначає ефективність функціонування трудового колективу як системи в цілому і кожного працівника зокрема і з цих позицій безпосередньо пов'язана з ефективним використанням трудового потенціалу.

Трудовий потенціал суспільства

У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характеризує можливості суспільства із залучення до суспільної праці населення різної статі і віку (чоловіків і жінок робочого, доробочого і післяробочого віків). У якісному відношеннітрудовий потенціал суспільства — це його реальні можливості з реалізації через участь у суспільно корисній праці всього різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, що здобуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньо трудової діяльності, перенавчання і підвищення кваліфікації.

Дослідження, проведені вітчизняними економістами, показали, що основним об'ємним показником трудового потенціалу може виступати тільки людиногодина. Він має стабільність і допустимість до застосування у всіх економічних розрахунках на будь-якому рівні.

Величина сукупного потенційного фонду робочого часу виробничого колективу являє собою різницю між календарним фондом (Ф_к) і сумарними резервостворюючими неявками і перервами (Т_н.п..), тобто об'ємну величину часу виконання виробничого завдання даним колективом працівників. До нерезервостворюючих відносяться регламентовані витрати, що за своєю правовою і економічною суттю є необхідними і не можуть служити резервом збільшення часу безпосередньої роботи (вихідні і святкові дні, основні і додаткові відпустки й інші законодавчо встановлені неявки і перерви). У цьому фонді відбивається весь обсяг потенційних можливостей працюючих за кожний (плановий, звітний) період.

Стосовно до підприємства величина трудового потенціалу визначаєть­ся за формулою:

Ф_п = Ф_к – Т_н.п..

або

Ф_п= Ч·Д· Т_зм. ,

де Ф_п — сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства, год.

Ч — чисельність працюючих, чол.;

Д — кількість днів роботи в періоді;

Т_зм.. — тривалість робочого дня, зміни, год.

Питання для самоконтролю

1. Що таке трудовий потенціал і які рівні зв'язків і відносин характерні для нього?

2. Дайте кількісну і якісну характеристику трудового потенціалу.

3. Назвіть основні особливості трудового потенціалу працівника.

4. У чому відмінність трудового потенціалу підприємства від трудового потенціалу суспільства?

5. Що розуміється під відтворенням населення та які типи відтворення розрізняють?

6. На які категорії підрозділяється населення і що являє собою економічно активне й економічно неактивне населення?

7. Що розуміється під трудовими ресурсами і які категорії населення від­носяться до них?

8. Який вплив на трудові ресурси справляють демографічні, освітні і про­фесійно-кваліфікаційні аспекти?