3. Планування чисельності і структури кадрів
Відповідно до законодавства підприємство самостійно визначає загальну чисельність працівників, їхній професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штатний розклад, тобто формує трудовий колектив, здатний у ринкових умовах досягати високих кінцевих результатів.
Визначення планової чисельності і складу кадрів є однією з найважливіших задач внутрішньозаводського планування. Кількісна характеристика кадрів підприємства в першу чергу вимірюється такими показниками, як спискова, явочна і середньоспискова чисельність працівників.
Спискова чисельність працівників підприємства — це чисельність працівників спискового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих за цей день працівників.
Явочна чисельність — це чисельність працівників спискового складу, що прийшли на роботу. Різниця між явочним і списковим складом характеризує кількість цілоденних простоїв (відпустки, хвороби, відрядження тощо).
Для визначення чисельності працівників за конкретний період використовується показник середньоспискової чисельності. Він застосовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати і низки інших показників.
Середньоспискова чисельність працівників за місяць визначається складанням чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день місяця, разом зі святковими і вихідними днями, та діленням отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Кількість працівників у вихідний або святковий день береться така, як у попередній день.
Середньоспискова чисельність працівників за квартал або рік визначається складанням середньоспискової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства у квартал або рік і діленням отриманої суми на кількість кварталів або місяців.
Планування чисельності працівників підприємств пов'язано з показником використання робочого часу упродовж року, вимірюваним у людино-годинах і людино-днях. Цей фонд ресурсів праці (Фр.п.) можна визначити множенням середньоспискової чисельності працюючих (Чс.п.) на середню тривалість робочого періоду в днях або годинах (Тр.п.).
.
Одним із необхідних інструментів такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного робітника. (Для інших категорій баланс, як правило, не складається.)
Баланси бувають планові і звітні (фактичні), їхнє призначення — виявлення резервів зростання продуктивності праці і вивільнення працівників за рахунок більш раціонального використання робочого часу.
Баланс робочого часу складається по підприємству, цеху і дільниці в розрахунку на рік з розбивкою по кварталах. Головні частини балансу робочого часу: календарний, номінальний і корисний (реальний) фонди часу.
Календарний фонд дорівнює числу календарних днів у плановому періоді.
Номінальний фонд дорівнює календарному фонду за винятком святкових і вихідних днів. Корисний (ефективний) фонд утворюється з номінального шляхом відрахування планових неявок, дозволених законом (чергові і додаткові відпустки, відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, неявки через хворобу, у зв'язку з навчанням, виконанням держобов'язків). Всі інші неявки не плануються, але обов'язково враховуються в звітному балансі.
Баланс робочого часу складається в три етапи: 1) розрахунок середнього фактичного числа робочих днів; 2) установлення середньої тривалості робочого дня; 3) визначення корисного фонду робочого часу в годинах.
Показник планового балансу робочого часу використовується для розрахунку планової чисельності робітників.
Рівень використання робочого дня характеризує коефіцієнт, який визначається як відношення середньої фактичної тривалості робочого дня до встановленої законом:
,
де Квик — коефіцієнт використання робочого дня;
Тф — середня фактична тривалість робочого дня в годинах;
Тн — нормативна тривалість робочого дня в годинах.
Середня тривалість робочого дня визначається діленням загальної кількості відпрацьованого часу в годинах на кількість працівників, що брали участь у роботі. Цей показник обчислюють за день або за певний період часу — тиждень, місяць, рік.