Тема 8. Планування праці (4 години)

Мета: ознайомитися з методикою планування праці, планування зростання продуктивності праці та заробітної плати.

План лекції

1. Методика планування праці.

2. Планування зростання продуктивності праці.

3. Планування чисельності і структури кадрів.

4. Структура персоналу підприємства та її показники.

5. Планування заробітної плати.

Рекомендовані джерела: [1; 4; 7; 8; 10; 15; 17; 20; 24].

Ключові поняття: розробка планів по праці, метод прямого рахунку, планування чисельності працюючих, фонд заробітної плати.

Основний зміст

1. Методика планування праці

Завдання, зміст і показники плану по праці, порядок його розробки

У системі планування на підприємстві особливе місце займає планування трудових показників. Воно здійснюється у вигляді розробки плану по праці, що є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства.

Основою для розробки планів по праці є:

— виробнича програма;

— план підвищення ефективності виробництва;

— норми і нормативи витрат праці і зарплати.

План по праці складається з двох розділів: промислово-виробнича діяльність і непромислова група.

Перший розділ містить у собі такі планові показники:

• зростання продуктивності праці (планується в грошових одиницях і у відсотках до попереднього періоду);

• чисельність ППП;

• нормативи витрат зарплати на одиницю продукції за показником, що застосовується для планування продуктивності праці;

• фонд заробітної плати;

• фонд матеріального заохочення;

• середня заробітна плата з урахуванням виплат з фонду матеріального заохочення;

• фонд зарплати необлікового (позаштатного) складу.

Чисельність, фонд і середня заробітна плата плануються за категоріями працівників.

По розділу «непромислова група» плануються три показники: чисельність працівників, фонд заробітної плати і середня зарплата.

Додатками до плану по праці є:

— розрахунки планового балансу робочого часу одного робітника;

— продуктивності праці за факторами;

— чисельність і фонд зарплати допоміжних робітників;

— трудомісткість продукції, що випускається;

— план підготовки і підвищення кваліфікації кадрів підприємства;

— розбивка показників непромислової групи за господарствами: ЖКО, дитячі сади й установи, капремонт будинків і спорудження господарським способом та ін.

Складання планів, як правило, здійснюється за такою схемою:

— аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;

— визначення головних задач і розробка основних показників плану;

— ув'язування і збалансування всіх розділів і елементів плану.

2. Планування зростання продуктивності праці

Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, ніж у конкурентів, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку.

Підвищення продуктивності праці є головним чинником приросту обсягу продукції, тому її планування займає центральне місце в системі планування на підприємствах.

Темп зростання продуктивності праці на планований рік визначається відношенням планового рівня продуктивності праці до базисного (чи очікуваного) у відсотках.

Розрахунок можливого зростання продуктивності праці здійснюється на основі економічної оцінки впливу окремих факторів на рівень вироблення продукції.

Як засіб впливу цих факторів на зростання продуктивності праці приймається відносна економія робочої сили.

При плануванні продуктивності праці у вітчизняних організаціях застосовуються два методи: метод прямого рахунку і метод планування за факторами.

За допомогою методу прямого рахунку розраховується можливе зменшення чисельності персоналу під впливом конкретних організаційних і технічних заходів.

Застосування методу планування за факторами припускає, насамперед, чітку класифікацію факторів, єдину для всіх рівнів управління.

Прогнозування продуктивності праці на майбутній період виробляється на основі розрахунку впливу факторів на її величину.

Найбільш істотним фактором зростання продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва в результаті його комплексної механізації, автоматизації, впровадження нових видів устаткування, засвоєння нових і удосконалення діючих технічних процесів, модернізація устаткування, поліпшення якості сировини, матеріалів і т. ін.

Зростання продуктивності праці за кожним фактором окремо обчислюється як відношення економії робочої сили за цим фактором до розрахункової чисельності працівників мінус загальна відносна економія робочої сили.

Приріст продуктивності праці в зв'язку з впливом кожного фактора може бути обчислений виходячи з питомої ваги даного фактора в загальному зростанні продуктивності праці.

Загальний приріст продуктивності праці може бути визначений шляхом підсумовування даних про зростання продуктивності праці за всіма факторами у %.