2. Сегменти ринку праці

Сегментація ринку праці — це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Ринок праці має сегменти — первинний і вторинний ринки праці.

Первинний ринок праці — це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія, система управління і т. п.

Вторинному ринку праці властива велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного просування, зростання кваліфікації, наявність відсталої техніки і технології, відсутність профспілок.

Причинами поділу ринку праці на сегменти є розходження в рівнях, що характеризуються економічною ефективністю виробництва; соціальної ефективності праці; соціальної ефективності виробництва.

Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні та інші параметри.

Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців і продавців товару „робоча сила”, за умовами конкуренції.

З точки зору територіального підходувиділяють такі ринки праці:

• внутрішній — місцевий, регіональний, національний;

• зовнішній — транснаціональний і світовий.

Внутрішній ринок праці - це система соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного підприємства, усередині якого визначається ціна робочої сили і розміщення її адміністративними правилами і процедурами.

Залежно від професій виділяють ринок:

• робочих кадрів (працівники переважно фізичної праці), наприклад, ринок верстатників, зокрема токарів, шліфувальників;

• спеціалістів і керівників (працівників переважно нефізичної праці).

З точки зору ланки суспільного виробництвавиділяють ринки праці:

• внутрішньофірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації;

• галузевий;

• національний. Цей тип ринку праці збігається з однойменним типом ринку за територіальною ознакою.

Залежно від кількісного співвідношення покупців і продавцівтовару „робоча сила” ринок праці, подібно до товарного, може бути:

• монополією, монопсонією, олігополією, поліполією.

Монополія – немає конкурентів.

Монопсонія – багато продавців і один покупець.

Олігополія – багато покупців і багато продавців.

Поліполія – не велика кількість покупців та продавців.

З точки зоруумов конкуренціїрозрізняють ринки праці;

• необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);

• обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).

Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення залежно від співвідношення попиту і пропозиції.

Людська робоча сила пропонується і купується на ринку праці. Сюди, наприклад, відносяться біржа праці й оголошення про наймання в газетах. Пропозиція робочої сили залежить від чисельності населення, його вікової структури і від рівня заробітної плати.