Основний зміст

1. Ринок праці: сутність, зміст і структура

Ринок праці як складова ринкової економіки є системою суспільних відносин з погодженими інтересами роботодавців і тими, кого наймають як робочу силу.

Ринку праці властиві такі характеристики. Ринок праці — це: по-перше, сукупність економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили; по-друге — місце перетинання різних економічних і соціальних інтересів і функцій; по-третє, з позицій підприємств — поле взаємин окремого підприємства і його співробітників, тобто потенційних чи (фактичних працівників, які думають про перехід на нове місце роботи в межах фірми.

На ринку праці ціна праці виступає у формі ставки — заробітної плати (погодинної ставки), що вказується в договорі (контракті), укладеному між роботодавцем і особою, що наймається на роботу. Ринкова ціна одиниці ресурсу праці даної якості залежить від співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Фактична ціна праці відбиває рівноважну ставку заробітної плати.

Структуру ринку праці складають:

1) конкурентні відносини між працівниками і підприємцями, а також усередині кожної з цих груп;

2) механізм державного регулювання ринку робочої сили;

3) система соціального захисту населення,

Функціонування ринку праці має ряд особливостей, а саме:

1) невіддільність прав власності на товар-працю від його власника. Праця є процесом витрати робочої сили її носієм, у процесі купівлі-продажу праці виникають особливі відносини;

2) значна тривалість контакту продавця і покупця. Угода, чинна на ринку праці, передбачає початок тривалих відносин між продавцем і покупцем;

3) дія негрошових факторів угоди (умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи просування по службі і професійне зростання);

4) наявність численних інституціональних структур особливого роду. До них можна віднести: систему трудового законодавства; різні установи і служби регулювання зайнятості, державні програми у сфері праці і зайнятості і таке інше;

5) високий ступінь індивідуалізації угод. Вони відрізняються великою розмаїтістю, оскільки кожен працівник — своєрідний, а кожне робоче місце тією чи іншою мірою відрізняється від іншого і жадає від претендента специфічних навичок.

Головними складовими ринку праці є сукупна пропозиція (П), що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит (С) як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці.

Основними суб'єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники.

Роботодавець — наймач, який може бути представлений різними «фігурами» у залежності від узаконеної структури відносин власності. Ним можуть бути: державні підприємства, акціонерні товариства, громадські організації, колективні господарства, приватні підприємства, господарські асоціації, кооперативи, спільні підприємства, індивідуальні наймачі і т. п.

Наймані робітники — це вільні працездатні громадяни, для яких робота з наймання є головним джерелом існування й індивідуального відтворення. Для роботодавців вони є різною цінністю в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу і ряду соціально набутих якостей (відповідальні, ретельні, дисципліновані, заповзятливі й ін.).

Система відносин на ринку праці складається з трьох основних компонентів:

• відносини між найманими робітниками і роботодавцями;

• відносини між суб'єктами ринку праці і представниками організацій (профспілки, асоціації роботодавців, служби зайнятості);

• відносини між суб'єктами ринку праці і державою. Наявність і взаємодія всіх елементів ринку праці, необхідних для його функціонування.

Використання цих компонентів дозволяє виявити ємність як офіційного ринку праці, охопленого посередницькою діяльністю, так і його неофіційної частини, а також простежити динаміку показників попиту та пропозиції на відкритому ринку праці в цілому, у рамках його офіційної і неконтрольованої частин, оцінити їхнє співвідношення.

Кон'юнктура ринку — це співвідношення попиту та пропозиції у рамках усіх складових структури ринку праці.

Конкуренція — це наявність численних незалежних покупців і продавців на ринку праці і можливість кожному з них вільно входити на ринок праці і виходити з нього. Вона — невід'ємна складова механізму будь-якого ринку.

Для повноцінного функціонування ринку праці потрібна розвинута інфраструктура.

Інфраструктура ринку праці — це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди й ін., що забезпечують найбільш ефективну взаємодію між попитом та пропозицією на ринку праці. Інфраструктура покликана регулювати відносини між роботодавцем і працівником з приводу ціни робочої сили, умов праці, підготовки і перепідготовки працівників, а також організовувати і регулювати процеси захисту прав роботодавців і найманих робітників на ринку праці.