Використання теплоти, випромінюваної печами

На рис. показана схема використання теплоти, випромінюваної корпусом обертової печі.

1-корпус обертової печі; 2-нерухомі кільцеподібні теплообмінники, що екранують; 3-насос; 4‑6-споживачі; tх, tг - температура холодної і гарячої води на вході і на виході теплообмінників.

Утрати теплоти на випромінювання складають 10‑15 %. Для використання цієї теплоти застосовуються нерухомі кільцеподібні теплообмінники, що екранують, установлювані по довжині печі. Теплота, що втрачається піччю, відбирається циркулюючою в теплообмінниках хімічно очищеною водою і далі використовується в системі теплопостачання підприємства.

Наприклад, для обертової цементної печі установка теплообмінників приводить до зниження температури корпуса на 70‑150 С, що забезпечує: зменшення деформацій, зниження осьових зусиль на опори, поліпшення умов утворення обмазки в печі і підвищення стійкості її футеровки.

Температура гарячої води регулюється зміною її витрати і складає 80‑90 С для зимового періоду і 45‑85 С для літнього.

Аналогічні схеми застосовуються і для інших печей.

Установки сухого гасіння коксу

Для використання фізичного тепла розпеченого коксу застосовуються установки сухого гасіння коксу (УСГК), що складається з гасильної камери і парового КУ.

Сухе гасіння коксу дозволяє не тільки використовувати фізичну теплоту розпеченого коксу для одержання пари енергетичних параметрів, але і значно підвищити якість коксу, поліпшити умови праці в коксових цехах, зменшити забруднення навколишнього повітряного басейну.

УСГК складається з двох основних частин - гасильної камери 1 і парового котла 3. Розпечений кокс скіповим підйомником завантажується в гасильну камеру 1. Через щілини в конічній нижній частині гасильної камери, заповненої коксом, у неї надходять інертні гази, що нагнітаються димососом 5. Ці гази рухаючись назустріч коксу, охолоджують його, а самі нагріваються. Нагріті інертні гази виходять через вікна, розташовані у верхній частині камери, проходять через пилоуловлювальний бункер 2 і надходять у котел. Гази послідовно омивають пароперегрівник, секції випарних поверхонь нагрівання й економайзер.

Схема установки сухого гасіння коксу: 1‑ камера гасіння; 2-пилоосаджувальний бункер; 3-котел; 4-пилоуловлюючи циклони; 5-дымосос.

Для сухого гасіння коксу застосовують котли КСТ‑ 80 і КСТК‑ 25/39С‑ 1.

Гасіння 1 т коксу забезпечує вироблення 0,4‑ 0,45 т пари. Характеристики КСТК 25/39 С1 наступні:

Паропродуктивність, т/год	25
Параметри пари
тиск, МПа	4
температура, 0С	420-440
Поверхня нагрівання, м2
випарна	1253
пароперегрівна	135
економайзера	1180
Витрата газу, тис. м2	82,3
Температура на
вході	800
виході	160-180

Котел барабанний із примусовою циркуляцією, виконаний по V(U) -образному компонуванню, підведення і відвід газів верхній. В опускному газоході розташовані пароперегрівник і випарні секції, у піднімальному - економайзер. Випарювання одноступінчате. Пароперегрівник конвективний, змієвиковий із труб 323.

У камері кокс продувається інертним газом (звичайно продуктами згоряння) Розпечений кокс при 1000‑1100 С завантажується зверху, а охолоджений до 200‑250 С вибирається знизу. Інертний газ постійно циркулює через гасильну камеру і КУ. Охолоджений до 150‑160 С в КУ газ надходить знизу гасильної камери і охолоджуючи кокс, нагрівається до 750‑800 С і потім через циклони надходить у КУ.

КУ КСТ‑80 і КСТК25/39 із продуктивністю 20 т/год перегрітої пари з тиском 4 МПа з температурою 450 С.

З метою первісного готування інертного газу для гасіння коксу заповнюють гасильний бункер розпеченим коксом і включають на якийсь час у роботу вентилятор подачі повітря, необхідного для випалу визначеної кількості коксу. Утворені при цьому ПЗ виконують надалі роль інертного теплоносія.

Новий КУ КСТК‑35/40‑100 має баштове компонування з верхнім підведенням газу.

При експлуатації УСГК важливе забезпечення вибухобезпечності циркулюючих в установці газів і запобігання швидкого зносу елементів установки. При високій щільності газового тракту УСГК циркулюючий газ містить 20 % окису вуглецю і 10 % водню, що забезпечує вибухобезпечність.

Знизити вибухобезпечність можна розведенням суміші непальним газом (азотом) чи за рахунок допалювання окису вуглецю повітрям у зоні високих температур. Щоб виключити підвищення тиску, надлишок газу скидається через свічу в атмосферу. Краще знижувати концентрацію за допомогою азоту, тому що подача повітря приводить до чаду коксу і зниженню ефективності УСГК.