Отаманщина

• Отаманщина виникла внаслідок:

• різкого погіршення економічної ситуації;

• розвалу фронтів;

• накопичення великої кількості зброї у населення;

• недалекоглядності політики національних українських урядів щодо воєнного питання;

• відсутності стабільної влади;

• нерозв’язаності земельного питання.

• Реальна влада на місцях належала командирам військових частин - отаманам і підпорядкованим їм збройним групам, які не хотіли коритися центральній владі.

• Такі загони було створено майже у кожному селі. Саме з них складалися збройні сили Директорії. Ці загони опікувалися власними інтересами і не хотіли підпорядковуватися державній владі.

• Отаманщина підривала Директорію зсередини, знесилювала її в боротьбі з радянськими військами.

• За різними даними, за часів Директорії в Україні відбулося понад півтори тисячі єврейських погромів. С. Петлюра намагався зупинити погроми, віддавши до суду і стративши отамана Семесенка та деяких інших командирів.

• Єврейські погроми тривали і після відступу з України військ Директорії. їх чинили як більшовицькі війська, так і денікінці

Симон Петлюра

1879-1926

• Державний, політичний, військовий діяч, літератор, публіцист.

• Народився 10 травня 1879 р. у Полтаві в родині міщан козацького походження. Освіту здобув у Полтавській духовній семінарії. Брав активну участь у національному русі. Член РУП з 1900 p., з 1905 р. — член УСДРП. Займався журналістикою. Був учасником військових з’їздів. З червня 1917р. — Генеральний секретар військових справ. Був в опозиції до гетьманського режиму. Очолив антигетьманську боротьбу, став членом Директорії. 3 11 лютого 1919 р. став її головою.

• Протягом 1919 р. керував боротьбою проти червоних та денікінських нападників. У 1920 р. очолив війська УНР, які разом з польськими силами вступили в Україну. Внаслідок невдачі наступу та договору Польщі з Росією вивів свої війська за р. Збруч, де їх було інтерновано (роззброєно).

• С. Петлюра наприкінці 1922 р. виїхав до Польщі. У 1923 р. уряд радянської України зажадав від польської влади видачі С. Петлюри як «ворога трудящих», тому він перебрався до Будапешта, а потім — до Відня й Женеви. З 1924 р. жив у Парижі, керував урядом УНР у вигнанні, редагував тижневик «Тризуб», публікував статті, присвячені боротьбі українського народу за незалежність.

• 25 травня 1926 р. був убитий в Парижі агентом НКВС. Поховано С. Петлюру в Парижі.

Погляди с. Петлюри

• Симон Петлюра — полум’яний борець за свободу і незалежність Української держави. Він був представником поміркованих кіл УСДРП. Спершу Дотримувався автономіських поглядів, а згодом прийшов до розуміння необхідності самостійності України. Все своє життя був вірним ідеї державності України, вів рішучу безкомпромісну боротьбу проти більшовиків. С. Петлюра присвятив себе розбудові Української держави — спочатку як громадський діяч і публіцист, потім як організатор української армії, а опісля як державний діяч. Мав особисті амбіції. Не бажав сліпо коритися будь-яким наказам, суперничав з В. Винниченком.

• Після відставки В. Винниченка сам очолив Директорію. Стояв на позиціях побудови влади у формі диктатури Директорії та своєї особисто, а не парламентської демократії, як хотів М. Грушевський.

• С. Петлюра не зробив армію боєздатною. Вона діяла на зразок партизанщини, розпадалася. Змушений воювати і проти більшовиків, і проти денікінців, і проти Н. Махна. За цих складних обставин багато уваги довелося приділити й дипломатичній роботі— переговорам із представниками Антанти, обмінові в Румунії цукру на набої, пошукам підтримки в Польщі.

• Утім боротьба С. Петлюри проти Червоної армії була приречена на поразку.



6