3. Серед членів Директорії не було єдності поглядів і дій: одна частина її членів виступала за союз із більшовиками (В. Винниченко, В. Чеховський, М. Шаповал); інша — за союз з Антантою проти більшовиків, її очолював С. Петлюра.

4. Точилося особисте суперництво між В. Винниченком і С. Петлюрою.

5. Часто змінювалися уряди. Почергово його очолювали В. Чеховський, С. Остапенко, Б. Мартос, І. Мазепа, В. Прокопович.

6. Соціалістичні гасла були негативно сприйняті заможною частиною суспільства.

7. Жодного із соціально-економічних заходів, про необхідність яких заявляла Директорія, не було втілено в життя.

8. Унр відновлено у складній міжнародній обстановці. Країни Антанти домагалися відновлення єдиної і неподільної Росії і робили ставку на Денікіна. Заходи Директорії

• Було встановлено, що вища влада належить Директорії з п’яти членів:

голова Директорії — В. Винниченко (член УСДРП),

С. Петлюра (член УСДРП) — головний отаман армії УНР,

Ф. Швець (член УПСР) — професор геології,

А. Макаренко - представник об’єднаної ради залізничників України,безпартійний,

П. Андрієвський (член Української партії самостійників-соціалістів) — адвокат;

• законодавча — Трудовому конгресу

• виконавча — Раді народних міністрів, перший уряд Директорії УНР очолив В. Чеховський.

• на місцях — трудовим радам селян, робітників, трудовій інтелігенції, капіталісти, поміщики, вища інтелігенція позбавлені виборчого права.

• До «ненадійних капіталістичних елементів» влада зарахувала адвокатів, учителів, лікарів тощо і це вело до поглиблення дестабілізації в суспільстві.

• Відновлено чинність законів УНР.

• Після формальної злуки УНР і ЗУНР до складу Директорії увійшов представник ЗУНР Є. Петрушевич.

Вирішення земельного питання

• Ухвалено новий закон про передачу поміщицької землі селянам без викупу.

• Не підлягали конфіскації наділи до 15 десятин.

• Щоб заспокоїти поміщиків, їм було обіцяно компенсацію затрат, залишалися будинки, породиста худоба, виноградники тощо

Більшість селян розцінили ці заходи як поміщицькі та прокуркульські.

• Оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів, що належали промисловцям і поміщикам-цукрозаводчикам;

• Конфіскації не підлягали землі іноземних підданих

• Поміщики й буржуазія теж були невдоволені політикою Директорії, яка ігнорувала їхні інтереси.

Зовнішня політика Директорії

Довідник стор 311

Директорія і махновці

• Директорія прагнула не допустити конфлікту з Н. Махном, за яким стояли широкі, маси селянства Катеринославщини та Півдня Таврії.

• Представники Петлюри офіційно звернулися до штабу Н. Махна з пропозицією укласти «спілку» проти білогвардійців.

• У той час махновці нерозважливо діяли як союзники більшовиків, тому пропозицію С. Петлюри Н. Махно відхилив.

• 15 грудня 1919 р. Представники Н. Махна прибули до Катеринослава, де домовилися з петлюрівцями про спільні дії проти білогвардійців, а також про забезпечення махновських частин зброєю, одягом і продовольством.

• Отримавши зброю, Н. Махно підступно виступив проти Директорії, знищив роту петлюрівців і захопив Синельникове.

• Наприкінці грудня 1919 p. Н. Махно, домовившись про спільні дії з більшовиками, спробував вибити частини УНР з Катеринослава. Але тут махновці зазнали поразки, багато їх загинуло.

• Після цих подій союз махновців із Директорією був неможливий.

Причини поразки Директорії

1. Соціальна політика

2. Невирішене аграрне питання

3. Політичних прав позбавлена велика частина громадян.

4. На місцях посилювалася влада отаманів.

5. Розгул отаманства в анархії.

6. Незадовільна організація армії

7. Особисте протистояння лідерів – В.Винниченка та С. Петлюри

8. Серед керівництва Директорії не було єдності.

9. УНР опинилася в кільці фронтів. Територія України стала ареною битви для військ Росії, Білогвардійців, Антанти, поляків.

• Часті переїзди і зміна уряду ( 6 разів).

• У цей час з’явилося прислів’я: «У вагоні — Директорія, під вагоном — територія».