3. Морфологічні категорії дієслова

У дієсловах процесуальне значення дії виражене і семантично (лексичним значенням), і граматично – граматичними категоріями стану, виду, часу, способу, особи, які й становлять специфіку дієслова як частини мови.

Порівняно з іншими частинами мови, дієслово має найбільшу кількість граматичних категорій: іменник – 3, прикметник – 4, числівник – 3, займенник – 3, дієслово – 9 (хоча є різні думки: за М. Жовтобрюхом – 7, М. Русанівським – 11): вид (доконаний і недоконаний), стан (активний і пасивний), перехідність/неперехідність, спосіб (дійсний, умовний і наказовий), час (минулий, давноминулий, теперішній і майбутній), особа (перша, друга, третя), число (однина і множина), рід (чоловічий, жіночий і середній), відмінок (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний).

Дієслівні категорії поділяють на:

1. власне-дієслівні: час, спосіб, вид, стан, перехідність/неперехідність;

2. невласне-дієслівні, спільні з іншими частинами мови: особа, число, рід і відмінок.

(І. Вихованець, К. Городенська, автори “Теоретичної морфології української мови”, вважають граматичні категорії часу, способу, виду власне-дієслівними; особи, числа, роду – невласне-дієслівними; стану, перехідності/неперехідності – міжрівневими: морфолого-словотвірно-синтаксичними).

Категорії виду, стану, перехідності/неперехідності належать до загальнодієслівних, тому що вони властиві всім без винятку формам дієслівної парадигми. Інші ж категорії – часу, особи, способу, числа і роду – характеризують лише певні дієвідмінювані дієслівні форми, а саме: 1) категорія роду не властива формам теперішнього і майбутнього часу, а також наказового способу; 2) категорія особи не властива формам минулого часу й умовного способу; 3) категорія часу не властива формам умовного і наказового способу. Недієвідмінюваним дієслівним формам – інфінітиву, дієприкметнику і дієприслівнику – властиві із власне-дієслівних лише категорії виду, стану, перехідності-неперехідності. Крім того, дієприкметник характеризується іменними категоріями відмінка, роду і числа, тобто має прикметникову словозміну.

4. Система дієслівних форм

Дієслово є складною частиною мови й охоплює 5 дієслівних форм:

1. особово-родові (способові) форми,

2. інфінітив,

3. дієприкметник,

4. форми на -но (-ено), -то,

5. дієприслівник.

Ці форми в сукупності формують дієслівну парадигму, кожен член якої має однакові лексичні семи (спільну лексичну семантику) і спільні та відмінні граматичні семи (різне граматичне вираження). Уся парадигма дієслова повторювати наведена в підручнику із сучасної української мови за ред. А. Грищенка (с. 362-363).

Залежно від сукупності тих морфологічних категорій, які виражають значення процесуальної дії, усі дієслова поділяються на дві групи:

1. Фінітивні дієслова (verbum finitum), якими є всі особово-родові (способові) форми. Фінітивні (тобто дієвідмінювані, мають дієслівні закінчення) дієслова змінюються за особами, числами, родами й мають: 1) форми дійсного, умовного і наказового способів (малюю, малювала б, намалюй); 2) форми доконаного і недоконаного виду (малювала – намалювала); 3) форми теперішнього, минулого, давноминулого й майбутнього часів (дивиться, дивився, був дивився, буду дивитися, дивитимусь); 4) форми активного і пасивного стану (будує, будується).

2. Нефінітивні дієслова, або вербоїди (від verbum + суфікс -їд із значенням подібності, пор. також терміни суфіксоїди, префіксоїди).

Нефінітивні (вербоїдні) дієслова – це недієвідмінювані, непредикативні, неособові форми:

1) інфінітив (неозначена форма дієслова), який має форми виду (читати – прочитати), стану (мити – митися), форму перехідності/неперехідності (будувати (дім), спати);

2) дієприкметник, що має дієслівні форми часу (теперішнього, минулого: нудьгуючий, співаючий; позеленілий, перевірений), виду (доконаного, недоконаного: виконаний, працюючий), стану (активного, пасивного: пожовклий – збудований), прикметникові категорії роду, числа, відмінка. Дієприкметник не має дієслівних категорій способу та особи;

3) дієприслівник (співаючи, принісши) має категорії виду, стану, перехідності/неперехідності, прислівникову ознаку невідмінюваності. Дієприслівник не має дієслівних категорій часу, способу дії і особи;

4) безособові дієслівні форми на -но (-ено), -то (збито, вбито, накрито, перевезено), їм властиві категорії виду, стану, перехідності/неперехідності.