В. О. Сухомлинський.

Трудове виховання має великі виховні можливості. Він вважав одним із найважливіших завдань учителів дбати, щоб праця увійшла в духовне життя їх вихованців, у життя колективу, щоб захоплення працею ще в шкільні роки стало однією з найважливіших якостей молодої людини. Уже в ранньому віці дитина повинна усвідомити, що джерелом матеріальних і духовних благ є праця.

“ Необхідно, щоб через працю, як через широку стежку, дитина входила в суспільне життя, пізнавала людей і самого себе. За допомогою праці дитина дорослішає”.

В праці народ бачить найважливіший засіб для самовираження, самоствердження.

“ Можна багато – правильно і красномовно – говорити дитині про необхідність і красу праці. Вона добре буде знати істини, що стосуються трудового обов”язку перед суспільством, але якщо вона власними руками не створила хліба, не окропила землю потом, не пережила тривожних дум про долю рослини – наші слова будуть відскакувати наче горох від стіни . Дитина, яка на власному досвіді пізнала, що хліб – це праця, ніколи не підніме руку на цінності, створені іншими людьми “. Вихователю потрібно виховувати у дітей бажання присвятити себе праці на все життя.

Досвід і рекомендації Павлиського добротворця – вчителя, вченого, мислителя В, О. Сухомлинського допоможуть виховати у дітей трудові вміння і навички, розвивати творчість, майстерність, естетичну досконалість праці.

Джон Дьюі (1858-1952)

Американський педагог, психолог, філософ.

Д. Дьюї критикував американську школу за відрив від практики, за схоластичний абстрактний характер навчання. Він пропонував трудову школу, в якій праця є фундаментом всієї навчальної роботи. Він вимагав, щоб всі знання діти отримували, виходячи з практичної діяльності і особистого досвіду. Метою його виховання було формування особистості, що якнайкраще буде пристосована до життя і практичної діяльності. Діти в процесі навчання виконують різноманітні види праці і паралельно ( під час навчання ) одержують необхідні для трудової діяльності знання і тим самим готуються до життя ( метод проектів ).

Наприклад, при виготовлені глобуса із жесті діти знайомляться з деякими фізико-хімічними властивостями металів, вчаться застосовувати математичні знання ( розмітка шару на меридіани і паралелі ), розширяють запас своїх відомостей з географії. Вивчення хімії для дівчаток здійснюється на кухні при виготовленні їжі.

В школі виховується майбутній робітник. Необхідно переконувати дітей, що робітник є важливою і необхідною ланкою у великому механізмі суспільного господарства, де всі працюють в міру своїх сил, потреб і можливостей.

Педагогічні ідеї трудової школи Д.Дьюї надали йому великої популярності.

Трудове виховання – основа народної педагогіки. Уся народна педагогіка грунтуеться на праці – це першооснова життя суспільства, це головний засіб створення матеріальної і духовної культури.

Виховна сила праці настільки велика, що її важко переоцінити. Тому чи не найбільшу кількість крилатих висловів кожний народ присвятив саме праці. “Без труда нема плода”, “ Будеш трудитися – будиш кормитися”.

Правильно організована праця облагороджує людину, забезпечує її нормальний, фізичний, розумовий і моральний розвиток. “ У праці – краса людини”, “Без діла, слабіє сила”. Праця відвертає від поганих думок і вчинків. З давніх- давен вважалося, що навіть у найбільшому горі душу очищає, зцілює і повертає до життя саме праця.

У народі застерігають: якщо хочеш мати у своїй сім”ї виродка, дай синові чи донці все, що вони хочуть і позбав їх можливості працювати. Де труд, там і щастя”, ”Де труд, там і щастя”,” Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається”. “Від неробства до злочину – один крок”.

Праця згуртувала.

Люди праці бачили в дітях свою майбутню зміну, своїх спадкоємців, помічників і годувальників. Любов до праці, уміння працювати, є найкращою спадщиною, яку можуть залишити батьки своїм дітям. Навіть на запитання про вік сина селянин відповідав : “ Та вже пастушок, погонич, робітничок, косар”.

Народні традиції родинного виховання відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, збудити у дітей як психологічний так і морально постійний потяг до праці.

1. У трудових родинах працюють усі без винятку. За розпорядком господарських робіт в українсько-селянській родині стежив батько. Він щодня за вечерею підсумовував, що зроблено протягом дня , та давав завдання кожному членові сім”ї на наступний день.

2. У трудових сім”ях працюють всі, робочий день розпочинається рано, 4-5 влітку, 5-6- взимку.

3. Трудове виховання здійснювалось через залучення дітей до праці батьків. Праця відповідала віковим особливостям та статті дітей. Діти після 7 років пасли кури, гуси, вівці, поросята, корови , коні.

Дівчата взимку пряли, допомагали мамі в хатній роботі. Хлопчики –батьку по господарству.

Трудове навчання і виховання в народній педагогіці можна умовно поділити на 3 етапи:

1) Вступний або ігровий (2-6,7 р )