VI. Структура дипломної роботи

• Титульний аркуш

Дипломна робота розпочинається титульним аркушем. На ньому вказується міністерство; назва навчального закладу, де навчається студент; назва предметно-циклової комісії, на якій вона виконувалася; повна назва теми роботи; прізвище та ініціали студента; курс, група, відділення, де він навчається; прізвище та ініціали, вчене звання наукового керівника; рік і місце виконання роботи.

• Зміст

Зміст подають на початку дипломної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів та пунктів, зокрема, вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

• Вступ

Розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми.

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилося; розкривається структура роботи, її основний зміст. Рекомендований обсяг вступу — 4–5 сторінок.

Актуальність теми. Обґрунтовується актуальність теми шляхом аналізу та порівняння з набутим знанням з проблеми, розкривається сутність проблеми і необхідність її дослідження, значущість для відповідної галузі науки.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи, гіпотезу і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

Мета повинна охоплювати висвітлення трьох найважливіших аспектів – кінцевий результат дослідження, об'єкт дослідження, шлях досягнення кінцевого результату.

Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання дослідження позитивний ефект, який формується двоступенево: перша частина у вигляді суспільної користі, друга – у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмета дослідження.

Об'єкт дослідження – це певне інтелектуальне поле, середовище, явище, феномен або сфера, що "породжують проблемну ситуацію" і які науковець свідомо виокремлює з навколишнього світу, беручи до детальнішого аналізу в рамках свого наукового дослідження.

Предмет дослідження – це лише ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт.

Шлях досягнення кінцевого результату полягає у гіпотетичній вказівці на конкретну користь, віднесену до основного предмета дослідження.

Гіпотеза займає центральне місце у дослідженні і виступає у вигляді припущення, що висувається для пояснення досліджуваного явища, його сутності, структури, зв'язків, рушійних сил тощо.

У правильно розробленій та побудованій гіпотезі необхідно:

• однозначно встановити рівень розвитку суперечностей, що породжують проблему або головне питання дослідження;

• уточнити невизначені чи заново введені наукові поняття як предмети дослідження; у ролі припущення сформулювати поняття, яких не вистачає;

• чітко визначитися про явище, що вивчається, як об'єкт дослідження; осмислити його структуру, функції, зв'язки і т. і.;

• дати критичний аналіз взаємодії вивчених елементів в обсязі явища (об'єкта), що розглядається, й узагальнити (синтезувати) отримані знання у гіпотезу дослідження;

• чітко і лаконічно обґрунтувати основні моменти і методи теоретичної й емпіричної перевірки гіпотези у цілому та її окремих припущень.

Гіпотеза має відповідати конкретній меті дослідження та описувати припущення про закономірності функціонування конкретного об'єкта дослідження на підставі фіксованої зміни станів, предметів дослідження, що відбувається в межах чітко визначених аспектів дослідження.

Завдання дослідження – це ті питання, отримання відповідей на які необхідне для досягнення мети дослідження. Послідовність постановки та викладу завдань дослідження повинна чітко відповідати назві його теми, мети, об'єкта і предмета дослідження, а також алгоритмічній логіці його виконання. Сукупність поставлених у дослідженні завдань повинна бути мінімальною за ознакою їх необхідності для досягнення мети дослідження.

Матеріал дослідження. Вказують, на якому саме фактичному матеріалі виконана подана праця. Дається коротка характеристика основних джерел отримання інформації (офіційних, наукових, літературних, бібліографічних).

Методологія дослідження. Вказуються методологічні засади проведеного дослідження.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої у праці мети. Перерахувати їх варто коротко та змістовно, визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

Теоретичне значення. Коротко викладають наукові положення, запропоновані студентом у результаті дослідження, і які мають значення для даної галузі. Подають відомості про наукове використання результатів дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Подають рекомендації щодо використання результатів дослідження.

Композиція праці. Коротко і лаконічно висвітлюється зміст кожного структурного елемента дипломної роботи.

Обсяг дипломної роботи має бути в межах 50–55 сторінок машинопису, без урахування додатків і списку літератури.

• Основна частина

Основна частина дипломної роботи складається принаймні з 3 розділів, кожен з яких поділено на підрозділи. Кожен розділ розпочинається з нової сторінки.

Перший присвячується теоретико-методологічним аспектам досліджуваної теми.

Другий – методичним підходам та діагностичним засобам.

Третій – аналізові стану об'єкта дослідження.

Четвертий (за потреби) – рекомендаціям та пропозиціям щодо вирішення досліджуваної проблеми.

Усі ці розділи мають бути логічно пов'язані між собою. Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему:

• короткий вступ;

• факти та їх опис;

• проведення дослідження на основі обраного наукового методологічного апарату;

• підбиття підсумків.

Висновки повинні нести наукову новизну чи власну думку автора до вже відомого матеріалу як результату проведеного дослідження.

Рекомендований обсяг основної частини дипломної роботи складає 40–45 сторінок.

• Заключна частина роботи

Заключна частина роботи – висновки – це коротке резюме усього змісту дипломної роботи. Тут подаються висновки та рекомендації, що показують, якою мірою вирішено завдання й досягнуто мети, сформульованої у вступі.

Обсяг заключної частини – 4–5 сторінок.

• Список використаних джерел

Невід'ємною частиною дипломної роботи є список літератури, який включає перелік усіх джерел, використаних у процесі роботи. Список використаної літератури – це необхідний елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. У списку наводиться бібліографічний опис джерел (див. Додаток З). Посилання на джерело, на відміну від посилання на літературу, у тексті роботи подається не в квадратних, а в круглих дужках. Якщо необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання.

Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів і назв праць, спочатку видання українською мовою, потім – іноземними. Бібліографічні назви в "Списку..." повинні мати порядкову нумерацію.

• Додатки

Додатки оформляють як продовження основного змісту дипломної роботи, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовками малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Один позначається як додаток А.