7. завдання для самостійної роботи

Змістовий модуль I.

ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОРІВНЯЛЬНОГО

ПРАВОЗНАВСТВА

Тема 1. Загальна характеристика порівняльного правознавства

1. Періодизація історії формування і розвитку порівняльного правознавства.

2. Розвиток порівняльного правознавства в ХІХ – ХХ ст.

3. Розвиток порівняльного правознавства на сучасному етапі.

Методичні рекомендації:

У першому питанні студент має навести періодизацію історії формування та розвитку порівняльного правознавства та охарактеризувати кожен із періодів, визначити вагомі події. При цьому звернути увагу та те, що серед дослідників немає єдиної точки зору щодо моменту виникнення порівняльного правознавства. У другому питанні необхідно зупинитися на розвитку порівняльного правознавства. Власне формування порівняльного правознавства як визнаного наукового напряму починається з 1900 p., коли відбувся І Міжнародний конгрес порівняльного права, і триває в умовах постійного уточнення його цілей й до сьогодення. Разом із тим, даний науковий напрям має свою передісторію, пов’язану з формуванням ідей порівняльного правознавства (початок XIX ст. – кінець XIX ст.). Розвиток порівняльного правознавства на сучасному етапі відбувається під впливом найважливіших геополітичних змін, що відбуваються в сучасному світі та характеризується подальшим зміцненням порівняльного правознавства як самостійної сфери наукових знань, про що потрібно зазначити у останньому питанні.

Література:

1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение. – О. : Фенікс; М. : ТрансЛит, 2008. – 504 с.

2. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / відп. редактор В.Н. Денисов. – К. : Юстиніан, 2003. – 184 с.

4. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоре­тичні аспекти). – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.

5. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). – Одесса: Юрид. Літ., 2002.-278с.

6. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.

7. Порівняльне правознавство / за ред. В.Д. Ткаченка. – Х. : Право, 2003. – 274 с.

8. Порівняльне правознавство : підручник / за заг. ред. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 272 с.

9. Савчин М.В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с.

10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К. : Ін Юре, 2008. – 464 с.

Тема 2. Методологія порівняльного правознавства

1. Методологічні принципи порівняльно-правових досліджень.

2. Теорія порівняльно-правового методу.

3. Засоби юридичної техніки у компаративних дослідженнях.

Методичні рекомендації:

Методологія порівняльно-правових досліджень складається також із методологічних принципів як основоположних пізнавальних установок, в рамках яких проводяться порівняльно-правові дослідження. Вони формуються в рамках і під впливом концептуальних підходів (ідей). У першому питанні необхідно зупинитися на характеристиці цих принципів. У другому питанні студент має розкрити теорію порівняльно-правового методу. Потрібно розрізняти застосування порівняльно-правового методу та його вивчення. В останньому випадку порівняльно-правовий метод сам слугує об’єктом дослідження. Розробляється теорія порівняльно-правового методу, тобто визначається його потенційна можливість, його співвідношення з іншими методами у тих сферах, де застосування не є ефективним. У третьому питанні слід вивчити засоби юридичної техніки у компаративних дослідженнях. Юридична техніка з міркувань функціонального призначення – це сукупність методів та формально-структурних елементів права по виробленню та з’ясуванню змісту юридичних норм, метою здійснення є прийняття певного правового акту. Тому юридична техніка дозволяє передбачити конкретні юридичні наслідки, що випливають із правового акту чи дії органу влади.